Справа № 2-а-1921/10

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

01 грудня   2010 року                                                                                                   м. Олевськ

Суддя Олевського районного суду Житомирської області Стратович  О.В. розглянувши адміністративну  справу за позовом ОСОБА_1 до  Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської  області  про визнання дій  протиправними та  стягнення  допомоги та доплати   громадянам, які  працюють на території радіоактивного забруднення,

В С Т А Н О В И В :

Позивачка  звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської області  протиправними та стягнути на її  користь з відповідача  за період з 01 червня 2010 року по 31 листопада  2010 року 5330,80  грн.  доплати до  заробітної плати  як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення  у зв’язку з тим, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, проживає та працює на радіоактивно забрудненій території і має право на зазначені пільги.

Крім того, позивачка в поданій до суду заяві  просить допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення з відповідача заборгованості  по  доплаті як особі, яка  працює на території радіоактивного забруднення.

           Позивачка в судове засідання не з’явилася, згідно поданої заяви,  просить справу розглянути без її  участі, позовну заяву підтримує повністю.

Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації в Житомирській області відносно позову заперечують, про що надали відповідне заперечення,  з проханням  про  розгляд справи  без їх участі.          

             Встановлено, що позивачка є постраждалою  внаслідок Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії. Територія, на якій проживає позивачка, а саме м. Олевськ  Житомирської області  відповідно до “Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 106 від 23 липня 1991 року – відноситься до зони  посиленого радіоекологічного контролю,   що стверджується  копією паспорту позивачки,  посвідченням особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

           Позивачка  працює з 01 січня 1997 року по даний час  на посаді спеціаліста ІІ категорії в Олевській міській раді Житомирської області , яка розміщується в м. Олевськ Житомирської області на території   зони  посиленого радіоекологічного контролю  та   отримувала   по місцю роботи , яке фінансується стосовно зазначених виплат відповідачем ,  щомісячно  доплату до заробітної плати  в розмірі 5,20 грн.,  тобто отримувала  виплати  в розмірах  передбачених  постановою КМ України від 26 липня 1996 року № 836  всупереч нормам Закону України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, що стверджується довідками  з місця роботи, обставинами, зазначеними у запереченні  відповідача.          

 Дослідивши та оцінивши докази по справі,  вважаю, що між сторонами виникли правовідносини, які регулюються ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ з якої слідує, що громадянам, які проживають  на  територіях   радіоактивного забруднення виплачується у зоні   посиленого радіоекологічного контролю  щомісячна  грошова доплата до заробітної плати   в розмірі однієї   мінімальної заробітної плати, яка встановлена на час виплати. Доплата нараховується та виплачується за місцем  роботи.

             В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри  доплати.

Виплата доплати по постанові КМ України від 26 липня 1996 року № 836 є неправомірними, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.  

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту , суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Також з ч. 2 ст. 19 КАС  України адміністративні справи з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів  владних  повноважень, які прийняті  (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об’єднань) , вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві , якщо вони пов’язані , якщо вони пов’язані між собою. Якщо справа щодо пов’язаних вимог територіально підсудна різним місцевим адміністративним судам, то її розглядає один з цих судів за вибором позивача.    

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади» зазначено, що відповідно до статей 8 та 22  Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Відповідно до п. 2 «Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  затвердженого Постановою КМУ від 20 вересня 2005 року № 936 слідує , що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами визначаються управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій.

Таким чином відповідач неправомірно обмежували позивачку у її праві на отримання  допомоги та доплати  в розмірах, зазначених в ст.ст. 37, 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушив її  право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Розмір мінімальної заробітної плати в Україні за період з 01 квітня 2010  року по даний час становить:

•   -     з 01.04.2010р. – 884.00  грн.

•   -     з 01.07.2010р. – 888.00 грн.

•   -     з 01.10.2010р. – 907.00  грн.

•   -     з 01.12.2010 р. – 922.00 грн.

Також  ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Крім того, ч. 2 ст. 162 КАС України передбачає, що у разі задоволення адміністративного позову  суд може прийняти постанову  про визнання протиправними рішення  суб’єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності , а також про  стягнення з відповідача коштів.

Зі змісту ст. 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати, окрім основної входить додаткова заробітна плата, яка є винагородою за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає  доплати, надбавки, компенсаційні та інші грошові виплати.

Згідно ст. 100 КзпП України  на важких роботах , на роботах із шкідливими  і небезпечними умовами праці , на роботах з особливими природними географічними і геологічними умовами  та умовами підвищеного ризику для здоров’я  встановлюється підвищена оплата праці.

До робіт в умовах підвищеного ризику  для здоров’я належить віднести роботи на територіях радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, а саме на території зони  посиленого радіоекологічного контролю.

Частина 2 ст. 233 КЗпП України зазначає, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 238 КЗпП України встановлено, що при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові виплати, крім вимог про виплату працівникові середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Враховуючи зазначене,  у відповідності до  ч. 2 ст. 233, ст. 238 КЗпП України  питання щодо відповідності дій відповідача вимогам законодавства та можливості стягнення коштів , передбачених  ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, не обмежуються строком та розглядаються судом за вказаний період.

Відповідно до вищенаведеного,  суд вважає, що до стягнення на користь позивачки  підлягає доплата до заробітної плати,  передбачена ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ як особі,  яка працює  на  території радіоактивного забруднення у розмірі 1-ї мінімальної заробітної плати щомісяця за мінусом одержаних коштів по 5,20 грн. щомісяця ,що становить згідно довідки з місця роботи  31,20 грн., тобто за період  з 01 червня  2010  року  по 31 листопада 2010  року, а саме:

Таким чином, 5362,00 грн. – 31,20 грн.  одержаних коштів  = 5330,80 грн. доплати до заробітної плати  як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення, що підлягає стягненню.  

      Кошти за ст. 39   Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ підлягають стягненню з управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області, оскільки саме даний  відповідач  проводить виплати зазначених коштів.

    Враховуючи те,  що суд під  час розгляду адміністративної справи має забезпечити  повний захист порушених прав, свобод та інтересів позивачки  про захист яких вона просить та вимоги   ч. 2 ст. 162 КАС України, яка передбачає, що у разі задоволення адміністративного позову  суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача грошових  коштів, тому суд вважає, що слід стягнути  з відповідача на користь позивачки вище зазначену заборгованість по доплаті  до заробітної плати  в розмірі 5330,80 грн.  

Крім того, позивачка є постраждалою  внаслідок  Чорнобильської катастрофи 4-ї категорії , проживає  на радіоактивно забрудненій території,  споживає продукти , які вирощені на цій території, отримала дози радіоактивного опромінення,   тому постанову суду слід звернути  до негайного виконання відповідно до вимог  п. 1 ч. 2 ст. 256 КАС України в частині стягнення  на користь позивачки  заборгованості по  доплаті  до заробітної плати в розмірі 5330,80 грн.  з метою захисту  прав позивачки на соціальний захист як постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи.

            Керуючись ст.ст. 8,  22 Конституції  України,  ст. 39 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями),    ст.ст. 10, 11, 18, 19, 21, 71, 86, 99, 159, 162, 163, 167, 186, 256  КАС України,      

ПОСТАНОВИВ:

            Позов ОСОБА_1 -  задовольнити частково.

            Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації  Житомирської області щодо виплати ОСОБА_1  доплати не у відповідності із ст.  39  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ –  протиправними.

    Стягнути з   Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської  області з рахунку № 35215004000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області на користь ОСОБА_1 5330,80 (п’ять тисяч триста тридцять гривень вісімдесят копійок)  доплати до заробітної плати як особі, яка працює на території радіоактивного забруднення, передбаченої  ст.  39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ за період  з 01 червня  2010  року  по 31 листопада 2010  року.

    Стягнути з   Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської  області з рахунку № 35215004000584, код 03192610, МФО 811039 УДК в Житомирській області державне мито в сумі  56,71  грн. на користь держави.

ОСОБА_1   від сплати державного мита  звільнена на підставі п. 18 ч. 4  Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”.    

    Допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення  з Управління праці та соціального захисту населення Олевської районної державної адміністрації Житомирської  області  на користь ОСОБА_1 5330,80 грн.   доплати до заробітної плати к особі, яка   працює на території радіоактивного забруднення.

Постанова суду в частині негайного виконання  стягнення зазначених сум набирає законної сили з моменту її винесення.  

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Апеляційна скарга на  постанову суду першої інстанції може бути подана  до Київського апеляційного адміністративного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом  частини 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття  постанови  у письмовому провадженні   апеляційна скарга  подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

      Суддя: