Справа № 2а – 8271/2010

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

" 17 " вересня 2010 року                                                                                  

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі головуючого судді            Коренюка В.П., розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду в місті Коростені адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом до суду, посилаючись на те, що йому не було проведено у повному обсязі виплати, передбачені ст.ст.37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що призвело до порушення його прав. Заборгованість по компенсаційних виплатах непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення та доплати в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування позивач визначив у розмірі 45789 грн. 60 коп. У своєму позові він посилався на те, що отримував відповідні доплати та допомоги у розмірах, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, тоді як Законом визначені інші, значно більші, їх розміри, кратні мінімальній заробітній платі у відповідні періоди.

Позивач в судове засідання не з’явився, але надав суду заяву, в якій позов свій підтримав у повному обсязі і просив розглянути справу без його участі.

Відповідачі в судове засідання не з’явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені у передбаченому законом порядку, але надали суду лист та заперечення, в яких позов не визнають і  просили справу розглянути без участі представників.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач являється пенсіонером та проживає у АДРЕСА_1 яке віднесено до зони гарантованого добровільного відселення і являється потерпілим 3-ї категорії від Чорнобильської катастрофи.

            Отже позивач має право на отримання коштів в розмірах, що передбачені ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", адже відповідно до ст.39 Закону – "заробітна плата особам які працюють на території гарантованого добровільного відселення, повинна була підвищуватись на дві мінімальні зарплати".

    Отримання позивачем коштів відповідно до постанови  Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 року № 836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" суперечить Закону України "Про статус і соціальний захист громадян постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", яким встановлені компенсації та доплати громадянам, які проживають та працюють на територіях радіоактивного забруднення.

    Тобто у спірний період часу  ці доплати  та допомоги  виплачувались частково, у фіксованому розмірі, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не в кратному відношенні до мінімальної зарплати.    

Згідно ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закон має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.

Виплатою доплат у твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, порушені права позивачки.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України – органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Виходячи з пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, позовні вимоги в частині стягнення на користь позивачки доплати в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування підлягають до задоволення.

В частині стягнення доплати в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування (ст.37 Закону) позивачу слід відмовити, оскільки відповідно до листа № 7143/19.0 від 14.09.2010 року ОСОБА_1 не перебував та не перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Коростенської міської ради Житомирської області, як отримувач вищезазначеної допомоги.

Позов в частині стягнення компенсаційних виплат непрацюючому пенсіонеру, як особі постраждалій від Чорнобильської катастрофи (ст.39 Закону) підлягає частковому задоволенню, оскільки позивач звернувся з вимогою про стягнення цих коштів за період з 1 січня 2007 року по 31 грудня 2009 року, однак пропустив строк позовної давності, який відповідно до ст.99 КАС України становить – 1рік.

              При стягненні коштів суд виходить з розміру мінімальних заробітних плат, які діяли у вказаних періодах, а саме:

з 1 січня 2006 року – 350 грн.; з 1 липня 2006 року – 375 грн.; з 1 грудня 2006 року – 400 грн.; з 1 квітня 2007 року – 420 грн.; з 1 липня 2007 року – 440 грн.;     з 1 жовтня 2007 року – 460 грн.; з 1 січня 2008 року – 515 грн.; з 1 квітня 2008 року – 525 грн.; з 1 жовтня 2008 року – 545 грн.; з 1 грудня 2008 року – 605 грн.; з 1 квітня 2009 року – 625 грн.; з 1 липня 2009 року – 630 грн.; з 1 листопада 2009 року – 744 грн.; з 1 січня 2010 року – 869 грн.

Оскільки відповідач не оспорює розрахунок сум, наданих позивачем в межах строку позовної давності, тому суд вважає, що заборгованість перед ОСОБА_1 по ст.39 Закону за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року становить 15310 грн.

Суд, при розгляді даного позову прийшов до висновку, що відповідач при здійсненні нарахувань та виплаті коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", діяв всупереч Закону, а тому відповідно до ч.2 ст.11 КАС України, виходить за межі позовних вимог і визнає дії відповідача неправомірними.

Оскільки розпорядниками цих коштів і в спірний період часу і тепер є Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирської області, суд стягує заборгованість з нього.

А тому на підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.94, 159 – 163, 167, 254 КАС України, ст.19 Конституції України, ст.ст.37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд, -  

П О С Т А Н О В И В :

    Позов ОСОБА_1   – задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо нарахування та виплати коштів, передбачених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" відносно ОСОБА_1   – неправомірними.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1: – 15310 (п’ятнадцять тисяч триста десять) грн. заборгованості по компенсаційних виплатах непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.

В задоволенні решти позовних вимог передбачених ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області – відмовити у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

В задоволенні позову в частині стягнення невиплачених коштів, передбачених ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" – відмовити за його безпідставністю.

Постанова Коростенського міськрайонного суду Житомирської області може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: