Справа № 2- 942-10
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(ЗАОЧНЕ)
14 грудня 2010 року Замостянський районний суд м. Вінниці в складі : головуючого – судді Луценко Л.В.,
при секретарі – Мамошук І.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче об’єднання «Інформаційні технології» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за невикористану відпустку, стягнення моральної шкоди та відновлення втраченої трудової книжки, –
В С Т А Н О В И В :
11.02.2008 року, до суду звернувся ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче об’єднання «Інформаційні технології» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за невикористану відпустку, стягнення моральної шкоди та відновлення втраченої трудової книжки.
Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що 15.01.2002 року позивача прийняли на роботу на посаду заступника директора у ВФ ЗАТ «НВО» Інформаційні технології». З початку роботи позивача на підприємстві почала виникати заборгованість по заробітній платі, яка становила на кінець 2002 року – 1612 грн., на кінець 2003 року – 3689 грн., на кінець 2004 року – 2207, 98 грн., на кінець 2005 року – 3041, 39 грн., на кінець 2006 року – 3452 грн.
Всього за період з 2002 року по 2006 рік заборгованість по заробітній платі становить 14 685 грн. А враховуючи компенсацію за вирахуванням податків в сумі 3442, 66 грн., індексацію за вирахуванням податків в сумі 192, 1 грн., компенсацію за невикористану відпустку у сумі 649, 39 грн. – 18 942, 05 грн.
З початку 2007 року позивач був переведений на іншу посаду та його зарплату було знижено.
Під час звільнення позивачці не було проведено розрахунок і не виплачено заробітну плату та не виплачено компенсацію за невикористану відпустку, право на яку виникло в нього за час праці на вказаному підприємстві.
Вказану заробітну платню та компенсацію позивачці не виплачено по сьогоднішній день, чим порушено його законне право на проведення розрахунку під час звільнення передбачене ст.116 КЗпП України, яка зокрема передбачає : - „При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.".
Стаття 117 КЗпП України „Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні", зокрема передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Також, при звільненні позивачу не було видано його трудову книжку, яку відповідачем було втрачено, тому позивач вважає, що відповідач повинен поновити його трудову книжку та видати її.
Позивач також вважає, що вищевказаними діями керівництва товариства йому завдано моральну шкоду.
Тому позивач був змушений звернутися до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.
В судовому засіданні позивач та його представник - адвокат ОСОБА_3, уточнили позовні вимоги та просили суд задовольнити їх уточненні позовні вимоги та стягнути на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче об’єднання «Інформаційні технології» заборгованості по заробітній платі в розмірі 14 817 грн., середній заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 15 923 грн. 87 коп., компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1 643 грн. 88 коп., моральну шкоду в сумі 5 000 грн. та витрати на проведення експертизи в розмірі 1 548 грн. та зобов’язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче об’єднання «Інформаційні технології» відновити втрачену трудову книжку ОСОБА_1 та видати її йому на руки.
Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоча належним чином був повідомлений, про що свідчать розписки про отримання повісток, в зв’язку з цим суд, оскільки наявних у справі доказів достатньо для встановлення прав та взаємовідносин сторін та враховуючи те, що позивач та його адвокат не заперечують, відповідно до ст.ст. 169 ч. 4, 224 ЦПК України ухвалює заочне рішення.
Вислухавши пояснення позивача, та його представника адвоката ОСОБА_3 дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.
Як встановлено в ході розгляду справи, ОСОБА_1, 15.01.2002 року прийняли на роботу на посаду заступника директора у ВФ ЗАТ «НВО» Інформаційні технології», що підтверджується дублікатом наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче об’єднання «Інформаційні технології» від 02.04.2010 року № 1-к.
03.05.2007 року, позивача було звільнено із займаної посади за згодою сторін відповідно до п.1 ст. 36 КЗпП України, з посади заступника директора у ВФ ЗАТ «НВО» Інформаційні технології», що підтверджується дублікатом наказу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче об’єднання «Інформаційні технології» від 02.04.2010 року № 4-к.
З початку роботи позивача на підприємстві, у останнього почала виникати заборгованість по заробітній платі перед ним та до дня звільнення позивача, йому не було проведено розрахунок і не виплачено заробітну плату, не виплачено компенсацію за невикористану відпустку, право на яку виникло в нього за час праці на вказаному підприємстві, і дана заборгованість із врахуванням часткових виплат, позивачу по даний час не виплачена відповідачем.
Згідно з відомостями Управління ПФУ в Замостянському районі нарахована позивачу заробітна плата за 2002 рік становила 4 000,00 грн., за 2003 рік – 4 800,00 грн., за 2004 рік – 2 588,00 грн., а всього 11 388,00 грн. За даний період відповідачем фактично виплачено позивачеві заробітної плати в сумі 2 650,00 грн. Отже, станом на 01.01.2005р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 8 738,00 грн.
За період з січня 2005 року по травень 2007 року, ураховуючи встановлений відповідними законами розмір мінімальної заробітної плати, відповідач був зобов'язаний виплатити позивачеві 9 599,00 грн.
Загальна сума заробітної плати за період з 15.01.2002р. по 03.05.2007р. мала становити 18 337,00 грн.
За зазначений період фактично відповідачем було виплачено 3 520,00 грн. (враховуючи 870,00 грн., виплачених 2 кварталі 2005 року), а відтак сума заборгованості по заробітній платі становить 14 817,00 грн.
Також, за час перебування у трудових відносинах позивач жодного разу не використав своє право на відпустки, тому згідно ст. 83 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про відпустки», він набув право на отримання грошової компенсації за всі невикористані відпустки.
За період з 2002 року по 2007 рік, позивач мав право на отримання 5-и щорічних відпусток, тобто (4595,00 грн.: 355днів *( 24дні*5років +7днів), загальна сума, яка підлягає виплаті позивачеві на день звільнення, становить 1 643,88 грн..
Крім того, згідно ст. 117 ч. 1 КЗпП України, «в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку».
Згідно ст.43 ч. 4 Конституції України, згідно якій «кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом».
Відповідно до ст. 95 КЗпП України та ст. З Закону України «Про оплату праці», «мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб».
Як вбачається із змісту зазначених норм, заробітна плата працівника за будь-яких умов не може бути нижчою за законодавчо встановлений мінімальний розмір і дана гарантія є конституційною гарантією, дотримання якої є обов'язковим на всій території України всіма без виключення суб'єктами господарювання.
Оскільки позивач, звільнився 03.05.2007р. і до цього часу, з ним не проведений розрахунок, а сума середнього заробітку також не може бути меншої встановленої законом мінімальної заробітної плати.
Середній заробіток позивача, за час затримки проведення розрахунку у зв'язку із звільненням за період з 03.05.2007р. по 26.07.2010р. з фактично нарахованої заробітної плати з урахуванням даних індивідуальних відомостей Управління ПФУ в Замостянському районі м. Вінниці буде складати 3 883,87 грн. в тому числі по періодах:
2007 рік - 800 грн. (100,00 грн.* 8 місяців);
2008 рік - 1200,00 грн. (100,00 грн.* 12 місяців);
2009 рік - 1200,00 грн. (100,00грн. * 12 місяців);
2010 рік - 683,87 грн. (100,00 грн.* 8 місяців 26 днів).
Із врахуванням законодавчо встановленого відповідними Законами України розміру мінімальної заробітної плати, середній заробіток ОСОБА_4, за час затримки проведення розрахунку у зв'язку із звільненням за період з 03.05.2007р. по 26.07.2010р. складає 15 923,87 грн. в тому числі по періодах:
2007 рік – 3 280,00 грн. (410,00 грн.* 8 місяців);
2008 рік - 4920,00 грн. (410,00 грн.* 12 місяців);
2009 рік - 4920,00 грн. (410,00грн. * 12 місяців);
2010рік - 2803,87 грн. (410,00 грн.* 8 місяців 26 днів).
Таким чином, суд, з урахування вищезазначених норм законодавства України, а також бере до уваги висновок судово-економічної експертизи № 1532 від 29 жовтня 2010 року, який повністю підтвердив заявлені уточненні позовні вимоги позивача, приходить до такого висновку, що стягненню підлягає на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче об’єднання «Інформаційні технології» заборгованості по заробітній платі в розмірі 14 817 грн., середній заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 15 923 грн. 87 коп., компенсації за невикористану відпустку в розмірі 1 643 грн. 88 коп.
Відповідно ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Тому, суд враховуючи надані в судовому засіданні в підтвердження позивачем докази про завдання їй моральної шкоди підприємством, порушення його законних прав, що призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, вважає, що його заявлені позовні вимоги в даній частині підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з підприємства на його користь 1 000 грн. моральної шкоди.
Також, суд вважає за необхідне зобов’язати Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче об’єднання «Інформаційні технології» відновити втрачену трудову книжку ОСОБА_1 та видати її йому на руки, оскільки, як було з’ясовано в ході розгляду справи, трудова книжка позивача, була втрачена із іншою документацією, при проведенні ліквідації ВФ ЗАТ «НВО» Інформаційні технології.
Згідно ст. 88 ЦПК України, оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, його слід стягнути з відповідача в сумі 320 гривні 38 коп. та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на користь держави, а також на користь позивача, слід стягнути витрати на проведення експертизи в розмірі 1 548 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 169 ч. 4, 212 - 217, 224 –226 ЦПК України, ст. 95, 115 –117, 218, 237-1 КЗпП України, суд –
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче об’єднання «Інформаційні технології» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації за невикористану відпустку, стягнення моральної шкоди та відновлення втраченої трудової книжки задовольнити частково.
Стягнути з на користь ОСОБА_1 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче об’єднання «Інформаційні технології» заборгованість по заробітній платі в розмірі 14 817 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 15 923 грн. 87 коп., компенсацію за невикористану відпустку в розмірі 1 643 грн. 88 коп., моральну шкоду в сумі 1 000 грн. та витрати на проведення експертизи в розмірі 1 548 грн.
Зобов’язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче об’єднання «Інформаційні технології» відновити втрачену трудову книжку ОСОБА_1 та видати її йому на руки.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробниче об’єднання «Інформаційні технології» судовий збір в сумі 320 гривні 38 коп. та 120 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу на користь держави.
Протягом десяти днів з дня проголошення рішення до суду може бути подана апеляційна скарга, а відповідачем, у відсутність якого проводився судовий розгляд, протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення до суду може бути подана заява про його перегляд.
Суддя: