Справа №2а-1104/10/0114

                                                                                П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 грудня 2010 року                Нижньогірський районний суд АР Крим в складі:  

головуючого  судді              -   Чернецька В.В.

при секретарі                        -   Яновій Г.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у смт. Нижньогірський  справу  за адміністративним позовом ОСОБА_1   до Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни та зобов’язання її нарахування і виплати в подальшому,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просить  зобов’язати провести нарахування йому, як особі, яка має статус дитини війни, підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2008-2009 роки у сумі 1958 гривень 70 копійок, а також зобов’язати Управління пенсійного фонду в Нижньогірському районі АР Крим в подальшому здійснювати виплати щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Позов мотивований тим, що позивач має статус дитини війни, у відповідності з Законом України „Про соціальний захист дітей війни”,  тому позивачу щомісячно повинна виплачуватися соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, але її було виплачено не в повному обсязі.

Позивач у судове засідання не з’явився, надав суду заяву, в якій просить розглянути справу за його відсутності в порядку письмового провадження, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд задовольнити вимоги з мотивів, які наведено у позові.

    Представник відповідача у судове засідання не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження, а також письмове заперечення проти позову. Свої заперечення відповідач мотивує тим, що позивач має статус дитини війни, але мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч.1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, застосовується, виключно для встановлення розміру пенсій, призначених згідно вказаного Закону, крім того, для надбавок до пенсії по іншим нормативним актам поняття „мінімальна пенсія за віком” не застосовується; фінансування виплат здійснюється з державного Бюджету України, ПФУ реалізацію нормативних розпоряджень і пенсійних програм здійснює шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибуткових частин бюджету Пенсійного фонду України, також на момент звернення до суду не був визначений механізм розрахунку  підвищення пенсій, передбачених ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, в зв’язку з чим відсутні підстави відносно зобов’язання управління провести перерахунок пенсії та забезпечити виплату,  а також просять врахувати пропущення позивачем строку для звернення до суду.

Відповідно до ч.3 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи разом із письмовими запереченнями представника відповідача, проаналізувавши усі наявні по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних  підстав.

    Відповідно до ст.. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

    Як вбачається з матеріалів справи позивач народився  ІНФОРМАЦІЯ_1 року, є пенсіонером за віком та має статус дитини війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, що не спростовується у письмових запереченнях відповідача та підтверджується посвідченням НОМЕР_1 .

     За таких обставин, виходячи з того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом.

     Так ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії  за віком.

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України „Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VI від 28.12.2008 року стаття 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” була викладена у наступній редакції: „Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.

Але, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).

Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у редакції цього Закону від 18.11.2004 року № 2195-1У, поновили свою дію з 22 травня 2008 року.

             Положення ст..6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” щодо виплати щомісячної держаної допомоги як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії  за віком в 2009 році неконституційними визнані не були, не скасовані та незмінені, тому є чинними

    Судом встановлено, що відповідач не нараховує державну соціальну допомогу, що повинна виплачуватися позивачеві замість пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, посилаючись на норми законів України Про Державний Бюджет України відповідного року, яким зупиняється дія ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

    Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

    Відповідно до ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод, у тому числі і для дітей війни.

    Згідно із ч.3 ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, який встановлюється законом.

    Частиною другою ст.. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п6 п.2.2 розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 16.03.2008 року за № 209/14900, саме на територіальні управління пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов’язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.

Крім того, головним розпорядником коштів для виплати до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченої ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, є Пенсійний фонд України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що належним відповідачем по справі, який зобов’язаний відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, ст.. 58 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” здійснювати нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги позивачу є Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09 липня 2003 року мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 2 Закону України „Про прожитковий мінімум” визначено, що прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій  та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та Законів України, формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Згідно ст.54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні  2008 року.

Так, ч.1ст.58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік  і про внесення змін до деяких законодавчих актів” затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум га одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з січня – 592 грн., з квітня 605 грн., з липня 607 грн., з жовтня 626 грн.

Згідно ч.1 ст.52 Закону України про Державний бюджет України на 2010 рік” установлено у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з січня 825 грн., з квітня 839 грн., з липня 843 грн., з жовтня 861 грн., з грудня 875 грн. для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп.

Посилання відповідача на ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” щодо її застосування виключно для визначення розміру пенсії, призначених Законом України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а також на те, що для надбавок до пенсії по інших нормативних актах поняття „мінімальна пенсія за віком” не застосовується, в законодавстві відсутнє визначення розміру, з якого обчислюється надбавка до пенсії по ст.. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” безпідставні та необґрунтовані.

Положення ч. 3 ст. 28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до розрахунку інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 цієї статті визначення розміру мінімальної пенсії за віком.

Доводи відповідача щодо відсутності, не виділення, неперерахування бюджетних коштів за забезпечення виплат допомоги у розмірі, передбаченому Законом, неправомірні, неспроможні і не можуть бути прийняті до уваги та бути підставою для відмови у позові, так як відповідач є органом, який зобов’язаний здійснювати нарахування та виплату зазначених сум допомоги у встановлених законом розмірах.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.. 27 цього Кодексу.

Відповідно до положень ч.2 ст. 71 КАС України  в адміністративних справах обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов до висновку, що позивач має право на донарахування недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги, як дитина війни  з дня визнання Конституційним судом України  неконституційними відповідних норм законів України Про державний бюджет України на відповідний рік, а доводи відповідача щодо відсутності механізму та невизначеності, органом, за рахунок яких коштів, в якому процедурному порядку слід нараховувати та виплачувати вказану категорію соціальних гарантій, є безпідставними.

У позовній заяві позивач просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, мотивуючи тим, що про факт порушення  прав йому стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у пресі, у зв’язку з ухваленням відповідного рішення Конституційним судом України.  

Але, Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, офіційно оприлюднене в Офіційному віснику України 2008 року, № 38, 06.06.2008 року

Таким чином, позивач повинен був дізнатися, що його право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги за 2008 рік порушено саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України. З цього приводу суд не може визнати причини пропуску позивачем строку встановленого для звернення до суду за захистом своїх прав поважними. Інших доказів поважності причин пропуску звернення до суду за захистом прав позивач не надав. Тому клопотання позивача про стягнення щомісячної державної допомоги за 2008 рік не підлягає задоволенню.

              Відповідно до ст. 99 КАС України (в редакції, що діяла на момент звернення позивача до суду із адміністративним позовом) встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

                Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 ст. 100 КАС України, згідно якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

                Враховуючи положення статті 58 Конституції України, згідно із якими закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність, суд вважає за необхідне застосувати норму щодо встановлення строку звернення до суду із адміністративним позовом, яка діяла на момент подачі адміністративного позову до суду, тобто застосувати до позовних вимог позивача річний строк позовної давності та наслідки пропущення такого строку.

Відповідач у запереченнях наполягає на застосуванні наслідків пропущення позивачем строків звернення до суду.

Оскільки адміністративний позов поданий позивачем до суду   25.01.2010  року, позовні вимоги мають бути задоволені частково в межах річного строку на звернення до суду, за період з 25.01.2009р. по 17.12.2010р.  тобто по день розгляду справи у суді.

З урахуванням положень ст.19 Конституції України суд виходить з того, що оскільки єдиним органом, якому надано виключне право (у випадку регулювання відносин Законом України” „Про соціальний захист дітей війни”)  виплачувати підвищення  до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, є територіальне  управління Пенсійного фонду України, тому суд не може бути органом, який нараховує  спірну суму. З цього приводу у задоволенні вимог позивача щодо нарахування йому конкретної суми недоплаченої щомісячної допомоги за період 2008-2009 рік в сумі 1958 грн. 70 коп. необхідно відмовити.

Крім того, вимоги позивача щодо зобов’язання відповідача виконувати нарахування та виплату  щомісячної соціальної допомоги в подальшому задоволенню не підлягають, оскільки строк виплати зазначеної державної соціальної допомоги ще не настав, а відповідно, зобов’язання відповідача щодо її виплати на момент розгляду справи відсутнє, так як  і відсутнє право позивача на її отримання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,158-163, КАС України,

п о с т а н о в и в:

Позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни та зобов’язання її нарахування і виплати в подальшому - задовольнити частково.    

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим провести донарахування та виплатити на користь ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни встановлену ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком,   за період з 25.01.2009 року по 17.12.2010 року, обчислення мінімальної пенсії за віком здійснити відповідно до ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, статті 54 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік”, статті 52 Закону України „Про Державний бюджет України на 2010 рік”.

В решті позов залишити без задоволення.

             Постанова суду може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим через Нижньогірський районний суд АР Крим шляхом подачі у десятиденний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до  Севастопольського апеляційного адміністративного суду АР Крим.

            Постанова набирає законної сили після закінчення строку, передбаченого для подання апеляційної скарги.

Головуючий :