Справа № 2-а-1539/10
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 грудня 2010 року м. Олевськ
Суддя Олевського районного суду Охрімчук І.Г. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби в м. Житомирі Білошицького Олега Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить суд, скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АМ за №251009 від 03 вересня 2010 року, а також закрити провадження в адміністративній справі за відсутністю у його діях складу зазначеного адміністративного правопорушення.
Позов мотивує тим, що при розгляді адміністративної справи інспектор ДПС не вірно оцінив реальну дорожню обстановку та розібрав виниклу ситуацію, оскільки жодних дій наведених в постанові по справі про адміністративне правопорушення він не вчиняв.
Позивач в судове засідання не з’явився, але надав заяву, в якій просить слухати справу без його участі, позов підтримав та просить його задовольнити в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений в установленому законом порядку про день, час та місце розгляду справи, тому суд розглядає справу у його відсутність.
Перевіривши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволення з наступних підстав.
З протоколу слідує, що 03 вересня 2010 року відносно позивача ОСОБА_1, було складено протокол про адміністративне правопорушення серії АР1 № 089954 за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, згідно якого позивач 03 вересня 2010 року близько 13 год. 30 хв. по вул.. Щорса в м. Житомирі, він керуючи автомобілем марки ’’ЗАЗ - 1103’’ державний номерний знак – НОМЕР_1, проїхав пішохідний перехід на червоний сигнал світлофора, чим порушив вимоги п. 8.7.3 (е) ПДР України.
Постановою в справі про адміністративне правопорушення серії АМ № 251009 від 03 вересня 2010 року на позивача за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн.
Встановлено, що складаючи постанову про накладення адміністративного стягнення відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому ст. 222 КУпАП.
Крім того, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і зйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Стаття 280 КУпАП передбачає, що посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов’язана з’ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи вина дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з’ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З пояснень позивача, які зазначені в позовній заяві слідує, що він виїхав на пішохідний перехід на зелений миготливий сигнал світлофора, як того вимагають ПДР України.
В даному випадку відповідач не перевірив заперечень позивача до протоколу, в порушення ст.280 КУпАП не з’ясував обставини по справі.
Відповідач не надав суду доказів про те, що позивач проїхав пішохідний перехід на червоний сигнал світлофора. Протокол не є безспірним доказом на підтвердження вказаної обставини, оскільки містить заперечення позивача.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАСУ) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження доведеності вини позивача у вчиненні даного адміністративного правопорушення, позовні вимоги в частині скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення підлягають задоволенню.
Позовна вимога позивача про закриття провадження в адміністративній справі за відсутністю у діях складу адміністративного правопорушення не може бути задоволена судом, оскільки відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 17 КАС України та відповідно до КУпАП це належить до компетенції органу, який вирішував питання про сплату штрафу, тому справу про притягнення позивача до адміністративної відповідальності слід повернути відповідачу для прийняття рішення згідно закону.
Керуючись вимогами ст. ст. 9-12, 18, 71, 86, 94, 159, 160, 161,186 КАС України,
П О С Т А Н О В И Л А:
Позов ОСОБА_1 до інспектора дорожньо-патрульної служби в м. Житомирі Білошицького Олега Олександровича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.
Постанову серії АМ № 251009 винесену інспектором дорожньо-патрульної служби в м. Житомирі Білошицьким Олегом Олександровичем від 03 вересня 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення ч.2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в сумі 425 грн. – скасувати як незаконну, а адміністративні матеріали стосовно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення направити в ВДАІ Олевського РВ УМВС України для прийняття рішення згідно закону.
В решті позову відмовити.
Судові витрати, у вигляді судового збору, по розгляду даної справи віднести за рахунок держави.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: