ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа №2а-89/10/0614 №2а-329/09/0614
06 грудня 2010 року Малинський районний суд Житомирської області в складі
головуючої судді Збицької К.Д.,
з участю секретаря Кравець Л.Ю.,
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Малинському районі про визнання неправомірним дій відповідача та зобов’язання усунути порушення, -
встановив:
28 листопада 2009 року ОСОБА_1, який являється інвалідом 2-ї групи та ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1-ї групи, звернувся до суду із адміністративним позовом та просить:
- визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Малинському районі Житомирської області відносно нарахування та здійснення перерахування раніше призначеної йому основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю;
- зобов’язати відповідача усунути порушення, здійснивши з 01.01.2008 року по момент винесення рішення перерахунок та виплату щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, виходячи із розміру 75% мінімальної пенсії за віком на даний час відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов’язати відповідача управління Пенсійного фонду України в Малинському районі провести з 01.01.2008 року по момент винесення рішення перерахунок та виплату недоотриманої суми державної пенсії в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком на час звернення до суду згідно ст.49, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов’язати відповідача встановити пенсію згідно ст..49, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як інваліду 2-ї групи 1-ї категорії осіб, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, виходячи з фактичного розміру мінімальної пенсії за віком, а саме не менше 8 мінімальних пенсій за віком, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст.50 Закону.
У судове засідання належним чином повідомлені сторони не з’явилися.
Представник відповідача надала заперечення проти позову, посилаючись на те, що зазначені позивачем кошти підлягають виплаті з державного бюджету, а Пенсійний фонд України не є розпорядником бюджетних коштів; порядок обчислення пенсії по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, а саме постановою від 30.05.1997 року №523; відповідач діяв на підставі чинних законодавчих актів України. Тому позов вважає безпідставним та необґрунтованим. Просить в його задоволенні відмовити.
Розглянувши справу в порядку письмового провадження, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини справи, вважаю їх достатніми для прийняття рішення.
Спірні відносини регулюються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року №796-ХІІ.
З наданих суду письмових доказів вбачається, що позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Малинському районі, має другу групу інвалідності безстроково та статус потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії.
Статтею 49 цього Закону передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді:
а) державної пенсії;
б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно ч.1 ст.50 Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в тому числі інвалідам ІІ групи у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів по ІІ групі інвалідності, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до вимог частини третьої статті 46 Конституції України пенсії, інші види соціальної допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, за конституційними нормами та виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суди повинні здійснювати нарахування та виплату пенсій, виходячи з розмірів, встановлених Законом №796-ХІІ.
Позивачеві зазначені виплати проводились у 2009 та 2010 роках у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрав України від 25.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та від 654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» у меншому розмірі, ніж визначено зазначеним Законом.
Частиною першою статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій, і компенсацій підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Отже цим Законом Кабінет Міністрів України не був уповноважений зменшувати конкретні суми компенсацій і допомоги, змінювати розмір допомоги на оздоровлення, встановлений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
За положенням ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до раніше діючих не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261 та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України, Пенсійний фонд забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо здійснює перерахунок і виплачує пенсії та інші виплати згідно чинного законодавства.
За таких обставин суд приходить до висновку, що право позивача на отримання підвищення до пенсії порушене і є підстави для часткового задоволення позовних вимог.
Статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України на час звернення позивача до суду був визначений річний строк для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач дізнався про порушення своїх прав 14 жовтня 2009 року, звернувся до суду 25 листопада 2009 року.
Згідно ст.100 цього Кодексу пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Представник відповідача наполягає на цьому.
Таким чином підлягають задоволенню вимоги позивача, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка розраховується залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, за період з 25 листопада 2008 року по день розгляду справи з урахуванням проведених виплат.
Керуючись ст.ст.11,17,86,99,100,159, 122 ч.4, 128 ч.6, 162,163, 254,256 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст.49,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.22 Конституції України, ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», -
постановив :
позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України у Малинському районі Житомирської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсії у розмірі, меншому, ніж визначеного ст.ст.50 ч.1 п.2, 54 ч.4 п.2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 25 листопада 2008 року по 06 грудня 2010 року.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Малинському районі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 за період з 25 листопада 2008 року по 06 грудня 2010 року пенсії відповідно до п.2 ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідності до п.2 ч.1 ст. 50 цього Закону, виходячи із розміру мінімальної пенсії, визначеної ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
В решті позову відмовити.
Постанова в у межах суми виплат за один місяць підлягає негайному виконанню.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції, прийняту в письмовому провадженні, може подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Малинський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до апеляційного суду.
Головуюча