РІШЕННЯ

                              ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ         Справа № 2-1006 /2010 рік

    30 листопада  2010  року Малинський районний суд Житомирської області в складі

        головуючої судді             Збицької К.Д.

        з участю секретаря             Даниленко Л.Г.,

        позивача                 ОСОБА_1,

        представника відповідача         Пруднікова І.А.,

розглянувши у відкритому   судовому засіданні в залі суду в місті Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до відкритого акціонерного товариства «Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод»   про поновлення на роботі внаслідок незаконного звільнення, виплати заробітної плати за вимушений прогул та відшкодування моральної (немайнової) шкоди,  -  

                        встановив:

     15 липня 2010 року позивач  звернувся до суду із зазначеним позовом та просить визнати незаконним і скасувати наказ №161-к від 14 червня 2010 року про його звільнення за прогул без поважних причин,  поновити його на попередній роботі токарем механічного цеху ВАТ «МДЕЗ», стягнути з відповідача 10000 гривень моральної шкоди, завданої незаконним звільненням, та відшкодувати витрати на правову допомогу у розмірі 150грн.

    Під час розгляду справи збільшив позовні вимоги та додатково просить стягнути середній

заробіток за час вимушеного прогулу.

    У судовому засіданні позивач   підтримав позовні вимоги  з підстав, зазначених у позовній заяві. Пояснив, що прийнятий на роботу до відповідача в механічний цех з 1 лютого 2000 року. Звільнений 14 червня 2010 року за прогул без поважних причин. Вважає звільнення незаконним, оскільки за квітень-травень 2010 року він не отримував заробітну плату. Сім’я була у скрутному матеріальному становищі.  На початку червня разом з іншими працівниками цеху намагалися вирішити питання про виплату заробітної плати шляхом переговорів з керівництвом. Спочатку просили директора надати їм відпустки без збереження заробітної плати, але їм відмовили. Тоді 07 червня   звернулись до керівника підприємства із заявами про звільнення з роботи за ч.3 ст.38 Кодексу законів про працю України,  однак заяви безпідставно не були прийняті та належним чином зареєстровані, а їм запропоновано подати заяви  про звільнення з роботи  за власним бажанням. Вирішили наступного дня звернутися до прокурора району.

      08 червня 2010 року 14 працівників товариства близько 08 години прийшли до приміщення прокуратури з метою оскарження дій керівника підприємства щодо невиплати заробітної  плати та відмови у реєстрації заяв про звільнення з роботи, де у нього було відібрано пояснення. Написали колективне звернення, яке підписали всі присутні в прокуратурі. Повернулись на роботу біля 12-ї години. Цей день їм визнаний прогулом, за який звільнено з роботи.

    Пропозиції написати пояснення 3, 9 та 10 червня  від керівництва не було. Коли, ким і за яких обставин складалися акти та наказ про оголошення догани, про які він дізнався лише в суді,  йому не відомо. Вважає, що вони сфальсифіковані. З наказами про оголошення догани також ознайомлений не був. Час перебування на прийомі у директора 7 червня з 12год. 30хв. до 14год. 15хв. їм зарахований як простій з вини працівника.

            Оскільки він звільнений з порушенням трудового законодавства,   шляхом  звернення  в прокуратуру  захищав свої конституційні права,   причину відсутності на роботі з 8-ї до 12-ї години 8 червня вважає поважною, то просить   поновити на роботі, виплати середній заробіток за час вимушеного прогулу та стягнути моральну шкоду, яка полягає в тому, що у зв’язку з незаконним звільненням йому були завдані моральні страждання, він нервував, втратив засоби для існування та утримання сім’ї, відсутні кошти для оплати комунальних послуг, змушений        прикладати додаткові зусилля для організації свого життя, було порушено право на працю,  передбачене Конституцією України.  Запис у трудовій книжці про звільнення за прогул перешкоджає подальшому працевлаштуванню.  

          Не заперечує, що після повернення з прокуратури 08 червня 2010 року надавав пояснення з     приводу відсутності на роботі.  

          Членом профспілкової організації він не являється.

    Відповідач позов не визнав. У судовому засіданні представник відповідача в заперечення позову пояснив, що позивач 03 червня 2010 року та 07 червня 2010 разом з іншими працівниками механічного цеху відмовився приступити до роботи,  тому 07 червня 2010 року за вчинення простою були складені акти,  оголошено догану.  Крім того 08 червня 2010 року    з  07год.30 хв. до 12год.45хв. був  відсутній на роботі без поважних причин, тобто здійснив прогул.

    До прокуратури позивач не викликався, мав можливість звернутися у вільний від роботи час. Довідка прокуратури Малинського району лише засвідчує  факт перебування там позивача з приводу неприйняття керівництвом підприємства документів, а не доводить того,  що позивач перебував в прокуратурі з метою захисту своїх конституційних справ. Просить в позові відмовити.

    З’ясувавши обставини справи та перевіривши їх наданими доказами у  межах позовних вимог, суд визнає, що позов   підлягає частковому задоволенню .

      Судом встановлено, що позивач згідно наказу відповідача №3-к від 01 лютого 2000 року був   прийнятий токарем п’ятого розряду в механічний цех токарем  (а.с.5-6).  

           Наказом №161к від 14 червня 2010 року звільнений з роботи за прогул без поважних     причин 08.06.2010р. по п.4 ст.40 КЗпП України на підставі акту про відсутність на робочому     місці, службової записки     начальника механічного цеху та пояснення ОСОБА_1  (а.с.4).

    Статтею 2 КЗпП України визначено, що право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою.

      Згідно ч.5 ст. 97 цього Кодексу оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

        Пунктом 5.12 Колективного договору встановлені строки виплати заробітної плати в       робочі       дні два рази на місяць: аванс – 10, остаточну виплату – 25 числа (а.с.70 ).

        З наданої копії табеля виходу на роботу та довідки про заробітну плату видно, що     позивач у квітні перебував у відпустці, в травні  відпрацював 14 робочих днів, за  що йому     нараховано   1517,67грн.,  заробітної плати, до виплати підлягало 1243,87грн.  (а.с.60).

        Зазначені кошти позивачеві станом на 29 червня 2010 року виплачені не були, про що     свідчить постанова про порушення кримінальної справи від 29 червня 2010 року за     результатами перевірки прокуратурою     району  колективного звернення працівників     ВАТ     «Малинський дослідно-експериментальний  ливарно-механічний завод»  проти директора     Неділька І.І. за ч.1     ст.175 КК України ( невиплата заробітної плати , стипендій,     пенсії чи     інших установлених законом     виплат)   та постанова Малинського районного суду     від 13     вересня 2010 року про       закриття     цієї справи на підставі ч.3 ст.175 КК України, а     також     матеріалами оглянутого судом наглядового провадження прокуратури району по даній       справі.

        Таким чином вимога позивача щодо виплати нарахованої заробітної плати є законною.  

             Згідно п.4 статті 40 КЗпП України  трудовий договір, укладений на невизначений строк,     а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані     власником     або уповноваженим ним органом  у випадку прогулу (в тому числі відсутності на     роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

      Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року №9  «Про практику розгляду судами трудових спорів»  роз’яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

    Проте суд вважає, що відсутність позивача на роботі 08 червня 2010 року в період часу з 07год. 30хв. до 12год. 45хв. була обумовлена поважними причинами, зокрема необхідністю захистити свої трудові права, що були порушені відповідачем внаслідок невиплати заробітної плати та відмови у реєстрації заяв про звільнення за порушення умов трудового договору, шляхом звернення до прокуратури району.

      З досліджених в судовому засіданні доказів видно, що 07 червня 2010 року позивач та інші працівники товариства звернулись до генерального директора ВАТ «МДЕЗ»  Неділька І.І. із заявами про звільнення з роботи у зв’язку з систематичним порушеннями трудових прав працівників. Отримавши відмову у прийнятті та реєстрації цих заяв, позивач з іншими працівниками товариства звернулися наступного дня в прокуратуру Малинського району для захисту своїх конституційних прав. Доказом цьому є лист прокурора за №179С/10 від 01.10.2010 року та письмові пояснення інших працівників  ( а.с. 43-52).

             В ході проведеної перевірки товариства територіальною державною інспекцією праці     виявлені факти виплати заробітної плати з порушенням строків виплати. Станом на 01.06.2010     року     заборгованість по виплаті заробітної плати становила 646 тис. грн.

          На підставі досліджених доказів   суд приходить до висновку про незаконність наказу №161к про звільнення позивача, який відповідно до вимог статті 235 КЗпП України  підлягає поновленню на роботі  з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу .

         Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про     оплату праці» та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою     Кабінету Міністрів України № 100  від 08 лютого 1995 року, виходячи з виплати за останні два місяці роботи, що передують події, з якою пов’язана ця виплата .

          З наданої товариством довідки, з якою погоджується і позивач,  видно, що у квітні ОСОБА_1 перебував у відпустці, за відпрацьовані  14 робочих днів у травні 2010 року  нарахована  йому заробітна плата  становила       1517,67грн .,   а середньоденна 108,40 грн.

            Кількість робочих днів прогулу без поважних причин з 14 червня 2010 року по день ухвалення рішення з урахуванням встановленого до 31 липня 2010 року чотириденного робочого     тижня   становить 88 днів,  тому     середній заробіток за час вимушеного прогулу складає   9539грн.20коп. (108,40грн. х 88).  

          Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівникові провадиться у разі, якщо порушення його законних прав  призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

          Суд визнає, що внаслідок незаконних дій відповідача позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що порушені його права у сфері трудових відносин, що призвело до душевних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків та вимагає від нього додаткових зусиль для відновлення організації свого життя.

          Разом з тим суд визнає, що визначений позивачем розмір моральної шкоди завищений, та     визначає його у розмірі 1000грн., що достатньо для її компенсації.  

          Вимоги про скасування наказу задоволенню не підлягають, оскільки суд визнав звільнення     незаконним, поновлює позивача на роботі та стягує середній заробіток за час вимушеного прогулу,  а подальше  скасування наказу здійснюється органом, що його видав.

          Крім того відповідно до ст.ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача  понесені ним судові витрати в розмірі 150 грн., в дохід держави судовий збір в сумі 105,39грн. та відповідно до ст.81 ЦПК 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення     розгляду справи.  

           Керуючись ст.ст.10,11,60,81,88,179,212,213,215,367 Цивільно-процесуального Кодексу      України, на підставі  ст.ст.40 ч.4,  233,235,237-1  Кодексу законів про працю України, -

вирішив :

        позов задовольнити частково .

        Визнати незаконним наказ № 161к від 14 червня 2010 року про звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст.40 Кодексу законів про працю України.

        Поновити ОСОБА_1   з 14 червня 2010 року  на роботі токарем  механічного цеху     відкритого акціонерного товариства «Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод».

        Стягнути з ВАТ «Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод» на     користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 9539   (дев’ять тисяч дев’ятсот тридцять дев’ять) гривень 20 копійок  з відрахуванням   з цієї суми обов’язкових платежів та податків.

        Стягнути з ВАТ «Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод» на     користь   ОСОБА_1   1000 (одну тисячу) гривень  на  відшкодування моральної шкоди.

        Стягнути з ВАТ «Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод» на користь   ОСОБА_1  судові витрати в розмірі 150 грн.

        Стягнути з ВАТ «Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод» в дохід держави судовий збір в розмірі 105грн.39коп.  та 120 гривень на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

        В решті позову відмовити за безпідставністю.

          Звернути до негайного виконання  рішення суду про поновлення на роботі   та виплату заробітної плати.

        Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Житомирської області через Малинський районний суд.

        Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання   апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання   апеляційної скарги рішення набирає законної сили     після розгляду справи апеляційним судом, якщо воно не буде скасоване.

        Головуюча

                    УХВАЛА

                ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ           Справа № 2 - 1006/2010 рік  

    06 грудня  2010 року Малинський районний суд Житомирської області в складі

        головуючої  судді             Збицької К.Д.

        з участю секретаря             Кравець Л.Ю.,

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в місті Малині  заяву ОСОБА_1  про виправлення описки в рішенні суду від 30 листопада 2010 року, -      

                        встановив :

    30 листопада 2010 року Малинським районним судом розглянута цивільна справа та частково задоволений  позов  ОСОБА_1  до відкритого акціонерного товариства «Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод»   про поновлення на роботі внаслідок незаконного звільнення, виплати заробітної плати за вимушений прогул та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

    Судом стягнуто з відповідача ВАТ «Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод» на користь ОСОБА_1 9539грн.20коп.  середнього заробітку за час вимушеного прогулу, проте в зазначенні суми прописом   в абз.4  резолютивної частини рішення   помилково вказано «дев’ять тисяч дев’ятсот  тридцять дев’ять» гривень.

ОСОБА_1 просить виправити помилку.

Сторони у судове засідання не з’явилися.

    Заява  ОСОБА_1 підлягає задоволенню, оскільки судом допущена описка, про що свідчить як наведений розрахунок, так і зазначена сума цифрами.  

        Керуючись ст.219 Цивільно-процесуального кодексу України, -

                    ухвалив :

    виправити описку в рішенні Малинського районного суду Житомирської області від 30 листопада 2010 року  у справі №2-1006/2010   за позовом  ОСОБА_1   до відкритого акціонерного товариства «Малинський дослідно-експериментальний ливарно-механічний завод»   про поновлення на роботі внаслідок незаконного звільнення, виплати заробітної плати за вимушений прогул та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

    В  четвертому абзаці резолютивної частини рішення   зазначену прописом суму стягнення «дев’ять тисяч дев’ятсот тридцять дев’ять) слід вважати   «дев’ять тисяч п’ятсот тридцять дев’ять».  

    Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

    Головуюча