Справа № 2-а-266/2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2010 року смт. Козелець
Суддя Козелецького районного суду Чернігівської області Іванюк Т.І. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Козелецькому районі про визнання нечинним рішення суб’єкта владних повноважень у відмові у перерахунку пенсії,
в с т а н о в и в:
позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Управління пенсійного фонду України в Козелецькому районі про визнання нечинним рішення суб’єкта владних повноважень у відмові у перерахунку пенсії, у якому просить суд зобов’язати УПФУ в Козелецькому районі здійснити йому перерахунок пенсії з 19 серпня 2010 року і установити її розмір 8 мінімальних пенсій за віком та здійснити перерахунок додаткової пенсії з 19 серпня 2010 року за шкоду заподіяну здоров’ю установивши її розмір 75 % мінімальної пенсії за віком.
Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що він є інвалідом ІІ групи, у зв’язку із захворюванням, що пов’язано з аварією на ЧАЕС. З 01.04.2006 року він одержує пенсію за віком. Інвалідність встановлена безстроково. Вважає, що відповідач у порушення ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» нараховує йому значно меншу пенсію.
Ухвалою суду від 02.12.2010 року відкрито скорочене провадження у справі.
Відповідач 16.12.2010 року подав до канцелярії суду заперечення проти позову.
Справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів.
Спірні правовідносини регулюються:
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно ст. 49 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії особам, віднесеним до категорій 1. 2. 3. 4 встановляються у вигляді державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по І групі інвалідності – 10 мінімальних пенсій за віком;
по ІІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком ;
по ІІІ групі інвалідності – 6 мінімальних пенсій за віком ;
дітям інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Згідно чинного законодавства розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Відповідач помилково посилається на ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Суд відхиляє посилання відповідача на ч. 9 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, оскільки надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, Кабінет Міністрів України повинен був встановити зазначений порядок не порушуючи положень цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 67 вказаного Закону, яка набрала чинності 31.10.2006р., у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Оскільки пенсія позивачу має визначитись виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, то у разі збільшення розміру цього прожиткового мінімуму перерахунок пенсії позивачеві повинен проводитись, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Із змісту ст.ст.2, 6 КАС України вбачається, що суд розглядає справи про захист прав, свобод чи інтересів осіб, а тому вимога про зобов’язання відповідача проводити перерахунок пенсії в подальшому є передчасною і задоволенню не підлягає, оскільки законодавством не передбачено можливості оскарження дій, що не відбулися в часі, тому позов підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 22, 50 Конституції України, ст.ст. 49, 54, 67 ЗУ "Про статус та соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" ст.ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 183-2, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В И Р І Ш И В :
позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Козелецькому районі про визнання нечинним рішення суб’єкта владних повноважень у відмові у перерахунку пенсії задовольнити частково .
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 19 серпня 2010 року і установити її розмір 8 мінімальних пенсій за віком.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 з 19 серпня 2010 року додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю установивши її розмір 75 % мінімальної пенсії за віком.
У решті позовних вимог відмовити.
Постанова підлягає негайному виконанню.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ч. 8 ст. 183-2, ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя