Справа № 2- 663

                                                                                                                                       2010 рік

            З А О Ч Н Е     Р І Ш Е Н Н Я        

                                                І  М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

16 листопада 2010 року  Орджонікідзевський районний суд  м. Запоріжжя

           у складі: головуючого судді Гнатик Г.Є.

                           при секретарі  Корігяній Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про зміну умов договору та стягнення безпідставно отриманого,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся  до  суду із  вказаним позовом.

У позові вказав, що 11.07. 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №18-1689-078К, відповідно до умов якого, відповідач надав позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти  у сумі 65000,00  доларів США, а позивач зобов’язався повернути кредит по 11.07.2013 року.

Відповідно до п.3.4 кредитного договору №18-1689-078К «Банк має право… вимагати дострокового повернення Кредитних ресурсів», що прирівнюється до фактичного розірвання Кредитного договору. Тому умова відповідача, щодо вимоги дострокового розірвання кредитного договору є несправедливою.

Відповідно до п.6 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Умовами договору №18-1689-078К стосовно вимоги відповідача, щодо укладення позивачем договору страхування життя є несправедливою, так як страхування життя за Законом України «Про страхування» не є обов’язковим.

У зв’язку із істотною зміною курсу національній валюті, подальше виконання договору на початково узгоджених з позивачем умовах буде свідчити про порушення одного з принципів цивільно-правових відносин, що закріплені в ст.3 ЦК України (принцип справедливості).

Пункт 7.8 вказаного договору №18-1689-078К від 11.07.2008 року, в частині комісійної винагороди за розрахунково-касове обслуговування при проведені кредитних операцій у розмірі 1573,23грн.,  суперечить п.3.6 Постанови №168 від 10.05.2007 року Правління НБУ, тому що є платежем, який споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь. Просила  визнати недійсним та виключити п.3.4 договору, змінити п. 2.1 договору, доповнити п. 3.2, 3.3, 4.3, 6.1, стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти у сумі 1573 грн. 23 коп., судові витрати.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з»явилася, надавши суду заяву  з проханням розглянути справу  у її відсутності, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача  у судове засідання не з»явився, надавши суду заяву  з проханням розглянути справу  у  відсутності представника відповідача, проти задоволення позовних вимог заперечує.

  Відповідно до ст.   197  ЦПК України, у  разі неявки в судове засідання всіх осіб,  які  беруть участь  у  справі,  чи  в  разі  якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть  участь у справі,  фіксування судового процесу за допомогою  звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи,  суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.

 Судом встановлено, що   11 липня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №18-1689-078К, відповідно до умов якого, відповідач надав позивачу у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошовікошти у сумі 65000,00 (шістдесят п’ять тисяч дол. 00 центів) доларів США, а позивач зобов’язався повернути кредит по 11.07.2013 року.

Умова кредитного договору щодо права відповідача вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки у випадках, передбачених              п.п. 3.5 Кредитного договору, на яку посилається позивач, не порушує його прав як споживача, у зв’язку з тим, що повернення кредитних коштів, тобто виконання зобов’язання, не має нічого спільного з розірванням кредитного договору.

В кредитному договорі не міститься умова, згідно якої відповідач має право в односторонньому порядку розірвати вказаний договір.

Позивач просить суд визнати недійсним та виключити п. 5.8 кредитного договору у зв’язку з тим, що на його думку, вимога кредитора щодо укладення позивачем договору страхування життя є несправедливою.

З вказаним погодитись не можливо, оскільки витрати на страхування предмету іпотеки та життя  позивача включені до загальної вартості кредиту за весь термін кредитування, що міститься в Інформації про умови кредитування, з якою позивачка була ознайомлена, про що свідчить її підпис.                                                   Відповідно до ч. 2 п. 5 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими: споживач зобов’язаний під час укладення договору укласти інший договір з кредитодавцем або третьою особою, визначеною кредитодавцем, крім випадків, коли … витрати за таким договором прямо передбачені у складі сукупної вартості кредиту для споживача.

Не можуть бути задоволені позовні  вимоги позивача щодо внесення змін до кредитного договору у зв’язку з тим, що під час укладення договору не розраховував на зміну курсу національної валюти України до долару США, на підставі того, що до укладення кредитного договору позивачем була складена та підписана заява на отримання кредиту в іноземній валюті, з якої чітко вбачається волевиявлення позивача на отримання кредиту в доларах США, що збіглося з його дійсними намірами в кредитному договорі, тому коливання курсу долара США до гривні не має суттєвого значення і не зазначає природу угоди та відповідно до ст. 2 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» від 10 травня 2007 року N 168, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням кредитного договору Відповідачем була надана інформація про умови кредитування, підписана позивачем, відповідно до п. 6 якої Позивача було проінформовано, що в разі отримання ним кредиту в іноземній валюті, він несе валютні риски, які можуть мати місце під час виконання ним зобов’язання за кредитним договором. Позивач підписанням цієї інформації погодився з тим, що самостійно несе будь-які витрати, пов’язані з виникненням таких валютних ризиків під час погашення кредиту, сплати процентів за користування кредиту та комісійної винагороди відповідно до кредитного договору.

У п.11 Інформації про умови кредитування вказано, що підписанням цієї Інформації позивач погоджується з умовами кредитування, викладеними у цій Інформації, визнає та підтверджує, що відповідачем викладені у цій Інформації відомості щодо умов надання кредиту є повні, вичерпні та зрозумілі для позивача, не створюють для позивача будь-яких перешкод для належної та у повному обсязі реалізації позивачем своїх прав та виконання своїх зобов’язань за кредитним договором та не створюють підстав для завдання позивачу будь-якої можливої моральної чи матеріальної шкоди у випадку реалізації зазначених умов надання кредиту та регламентації цих умов у кредитному договорі.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частина 1 ст. 10561 ЦК України встановлює, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Одночасно, згідно до ст. 49 Закону України "Про банки та банківську діяльність" банк не може надавати кредити під процент, ставка якого є нижчою від процентної ставки за кредитами, які бере сам банк, і процентної ставки, що виплачується ним по депозитах. Виняток можна робити лише у разі, якщо при здійсненні такої операції банк не матиме збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, при укладенні спірного договору позивачу були відомі усі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили позивача прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах.

Доводи позивачки у частині того, що вона не  могла передбачити зміну курсу валют та те, що останній вважає цю обставину істотною обставиною для зміни договору, не можуть бути прийняти до уваги з наступних підстав.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про Національний банк України", офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", валютні курси встановлюється Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд с цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України N 496 від 12.11.2003 р., визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, при укладенні цього договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договором повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

Щодо вимоги позивача про стягнення безпідставно отриманого, суд вважає, що позивачем не вірно тлумачиться п. 3.6 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» від 10 травня 2007 року N 168, у зв’язку з тим, що одноразова комісія була сплачена позивачем за розрахунково-касове обслуговування позивача відповідачем при видачі першому кредитних коштів, тоді як у вказаному п. 3.6 Постанови йде мова про заборону банкам встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо). Такий вид розрахунково-касового обслуговування дозволяється здійснювати, виходячи з п. 3.1 Постанови, згідно норми якої банки зобов'язані в кредитному договорі надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке …перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо.

У зв»язку з вищевказаним, суд вважає позовні вимоги позивача  у повному обсязі не підлягаючими задоволенню.

Керуючись ст. ст.  526, 530, 554, 611, 1048, 1049, 1050, 1054, 10561 ЦК України, ст. ст. 208, 209, 212, 213,  214, 215, 224 ЦПК України, суд, -  

В И Р І Ш И В  :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Запорізьке РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» про зміну умов договору та стягнення безпідставно отриманого, залишити без задоволення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом протягом десяти днів.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.

Суддя:                                                                                                                Г.Є. Гнатик