АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці  « 14 »  грудня  2010 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах  Апеляційного  суду Чернівецької області у складі:

Головуючого                                      Кузняка В.О.

суддів                                                   Колотило О.О., Петлюка В.І.

за участю прокурора                          Хоміцької Т.Б.

та адвоката                                           ОСОБА_1

засудженого                                         ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_2, адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженого, потерпілої ОСОБА_3 та старшого помічника прокурора Шевченківського району м. Чернівці ОСОБА_4   на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці  від 30 вересня 2010 року,

Цим вироком    ОСОБА_2 ,   ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_2,  громадянин України, з середньою освітою, не одружений, не працюючий, раніше не судимий на підставі ст. 89 КК України,-

засуджений за ст. 185 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на два роки позбавлення волі.

    Запобіжний захід засудженому до набрання вироком чинності залишено підписку про невиїзд.

    Вирішено питання про речові докази.

    Згідно з вироком, ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 17 квітня 2010 року, приблизно о 17 год., маючи на зберіганні ключі від квартири АДРЕСА_2, що належить потерпілій ОСОБА_3, з метою вчинення в майбутньому крадіжки з вказаної квартири, виготовив дублікати двох ключів від замків вхідних дверей зазначеної квартири та зберігав їх при собі.

Справа №11-433 /2010 р.         Головуючий у І інстанції: Смотрицький В.Г.

Категорія: ст.  185 ч. 3   КК України               Доповідач: Колотило О.О.

    09 травня 2010 року, приблизно о 12 год., ОСОБА_2 за допомогою заздалегідь виготовлених ключів відчинив замки вхідних дверей квартири за адресою АДРЕСА_2, після чого проникнув до квартири, звідки таємно викрав майно потерпілої ОСОБА_3, а саме ноутбук вартістю 650 євро та гроші в сумі 50 євро, а всього майно на загальну суму 7006 гривень 11 коп., заподіявши потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.

    В апеляціях засуджений ОСОБА_2 та в його інтересах адвокат ОСОБА_1 просять вирок щодо нього змінити, пом’якшити призначене йому покарання, посилаючись на те, що він повністю визнав свою вину у вчиненому злочині, щиро розкаявся у його скоєнні, відшкодував завдані збитки, вчинив злочин щодо сусідки з якою знаходиться в хороших стосунках.

Потерпіла ОСОБА_3 в апеляції просить пом’якшити призначене засудженому покарання, посилаючись на те, що він є її сусідом і повернув викрадене.

Старший помічник прокурора Шевченківського району м. Чернівці ОСОБА_4 в апеляції ставить питання про скасування вироку та постановлення нового, внаслідок м»якості призначеного ОСОБА_2 покарання, необгрунтованого застосування до нього ст. 69 КК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_1 та прокурора, які підтримали подані ними апеляції, перевіривши матеріали справи в межах поданих апеляцій та обговоривши їх доводи, апеляційний суд вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, а апеляції засудженого ОСОБА_2, його захисника ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_3 підлягають задоволенню.

    Вина засудженого у таємному викраденні чужого майна з проникненням у житло, при обставинах наведених у вироку, повністю доведена дослідженими судом доказами, яким дана правильна юридична оцінка і не оспорюється в апеляціях.

    Що стосується призначення ОСОБА_2 за ст. 185 ч. 3 КК України покарання нижче від найнижчої межі, передбаченої цим законом, то воно грунтується на законі.

    Як вбачається з матеріалів справи (а.с. №№ 5-6), ОСОБА_2 через шість днів після вчинення крадіжки написав явку з повинною про вчинений злочин, сприяв його розкриттю, повністю добровільно відшкодував потерпілій завдану шкоду.

    Суд правильно ці обставини визнав такими, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, тому апеляція прокурора щодо необгрунтованості застосування до ОСОБА_2 ст. 69 КК України задоволенню не підлягає.

    Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно обравши ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді двох років позбавлення волі, разом з тим прийшов до невірного висновку, що його виправлення та перевиховання неможливе без реального відбування покарання.

    У відповідності до ст. 75 КК України, суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи може звільнити засудженого від відбування покарання з випробуванням в тому числі і за тяжкий злочин.

    Згідно з п. 3 Постанови Пленуму верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину суди повинні виходити з кваліфікації злочинів (ст. 12 КК), а також особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного із співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

    З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 раніше не судимий на підставі ст. 89 КК України, вчинив один злочин, позитивно характеризується, проживає з матір»ю та молодшим братом і має постійне місце проживання, крадіжку вчинив у сусідки на прохання якої безкоштовно доглядав за її малолітньою дитиною, вибачився перед потерпілою, повністю відшкодував завдану їй шкоду і вона ставить перед апеляційним судом питання про призначення йому покарання з випробуванням.

    За таких обставин, колегія суддів вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 можливе без реального відбування призначеного покарання, тому до нього необхідно застосувати ст. 75 КК України.

    Беручи до уваги дані щодо ОСОБА_2, що він двічі притягався до кримінальної відповідальності за злочини судимість за які погашена, апеляційний суд вважає за необхідне визначити йому максимальний іспитовий строк, передбачений ст. 75 КК України.

    На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 372, 373, 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з кримінальних справи апеляційного суду Чернівецької області, –

У Х В А Л И Л А :

Апеляцію старшого помічника прокурора Шевченківського району м. Чернівці ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Апеляції засудженого ОСОБА_2, в його інтересах адвоката ОСОБА_1. та потерпілої ОСОБА_3 задоволити.

Вирок Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 вересня 2010 року щодо ОСОБА_2 змінити.

На підставі ст.ст. 75, 76 КПК України звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку у три роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

Зобов’язати ОСОБА_2 періодично з»являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу цих органів.

В решту частині вирок залишити без змін.

Головуючий                                                                    Кузняк В.О.

судді                                                                                   Колотило О.О.

                                                                                             Петлюк В.І.