РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 грудня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Іващенко В.В.
Суддів Летягіної О.В.
при секретарі Дяченко Л.О.
Вернігор О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Сакської міської ради, третя особа: ПП «Ангел» про визнання права власності за апеляційною скаргою Сакського міжрайонного прокурора АР Крим на рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 13 березня 2008 року,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Сакської міської ради про визнання права власності на майно.
Вимоги мотивовані тим, що нею було збудовано об’єкт торгівлі за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці, що була надана їй в оренду. Для проведення правової реєстрації об’єкту нерухомості, просить суд визнати право власності на міні ринок, що розташований за вказаною адресою.
Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 13 березня 2008 року - позов задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на міни ринок, який складається з магазину літ «А» ( загальною площею 43,3 кв.м., площею забудови 46,6 кв.м.) з навісом літ «Б» ( площею основи 72,3 кв.м.), розташований за адресою: АДРЕСА_1.
Не погодившись з вказаним рішенням суду Сакська міжрайонна прокуратура АР Крим подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що при ухваленні рішення суд не звернув увагу на те, що а відповідно до ч.2 ст. 331 ЦК України у випадку, якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Зазначає, що при вирішенні спору, суд неповно з’ясував обставини справи щодо дійсних прав та обов’язків сторін, а також допустив неправильне застосування норм матеріального права, обґрунтувавши судове рішення нормами, що не підлягали застосуванню до спірних правовідносин.
Заслухавши представника позивачки, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.
Проте, колегія суддів не може погодитися з даними висновками суду, оскільки вони не відповідають обставинам справи і зроблені з порушенням норм матеріального права.
Згідно з частиною 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до вимог підпункту 1 пункту б частини 1 ст. 31 Закону України «Про місцеве самоврядування» і частини 1 ст. 14 Закону України «Про основи містобудування» до відання виконавчих органів міських рад належить прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів у порядку, встановленому законодавством.
Механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів установлений Постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року № 293 «Про затвердження «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів».
Згідно з пунктом 2 цього Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється на підставі свідоцтва про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил (далі - свідоцтво), що видається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю (далі - інспекція) за формою згідно з додатком №1.
Позивач не надав доказів на підтвердження факту прийняття реконструйованих ним господарських приміщень в експлуатацію у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 5 розділу V «Прикінцевих положень» Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» до створення єдиної системи органів реєстрації прав, а також до формування Державного реєстру прав у складі державного земельного кадастру реєстрація об'єктів нерухомості проводиться комунальними підприємствами бюро технічної інвентаризації.
Відповідно до пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5, і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445 із наступними змінами і доповненнями, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку, за наявності матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених тим БТІ, яке проводить реєстрацію права власності на ці об'єкти.
У зв’язку з тим, що позивачкою всі вищевказані вимоги щодо об’єкту нерухомого майна виконані не було у суду першої інстанції не було ніяких підстав для задоволення позовних вимог.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду, відповідно до вимог пунктів 3, 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, пунктів 3, 4 частини 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу Сакського міжрайонного прокурора АР Крим - задовольнити.
Рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 13 березня 2008 року – скасувати.
В позові ОСОБА_5 до Сакської міської ради, третя особа: ПП «Ангел» про визнання права власності на міни ринок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: