У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Курської А.Г.
Суддів Горбань В.В.
Макарчук Л.В.
при секретарі Савенко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» про визнання кредитного договору №380/06 недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 24 червня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
26 травня 2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» про визнання кредитного договору №380/06 недійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 26 травня 2006 року між нею та відповідачем було укладено кредитний договір №380/6. Відсоткова ставка за користування кредитом склала 12% цільове призначення кредиту-споживчі потреби. Вважає, що відповідач в порушення ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» не ознайомив її з суттєвими умовами кредиту, не надав інформаційного листа, як потребує цього закон. Про те, що вона повинна сплатити 1 % комісії при отримання кредиту, вона дізналася лише в день отримання кредиту. Вважає, що відповідач навмисно ввів її в оману щодо обставини, які мають істотне значення для укладення договору, а тому такий правочин повинен визнаватися судом недійсним. Також просить застосувати наслідки нікчемної угоди, відповідно до п.1 ст. 216 ЦК України.
Рішенням Сакського міськрайонного суду АР Крим від 24 червня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду, посилається, що рішення суду ухвалено при не повному з’ясуванні обставин справи, що мають значення по справі, невірному застосуванні норм матеріального права, а також висновки суду не відповідають обставинам справи. Згідно ЗУ «Про захист прав споживачів» кредитодавець зобов’язаний повідомити у письмовій формі про кредитні умови, цілі кредиту та інше.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
У відповідності до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 213 ЦК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 травня 2006 року Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» в особі начальника Сакського відділення Кримської республіканської філії АКБ «Укрсоцбанк» ОСОБА_6 з одного боку та ОСОБА_5 з іншого боку було укладеного Договір кредиту №380/06 про надання у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів в сумі 90 000 грн. доларів, зі сплатою 12% річних, з кінцевим терміном повернення основної заборгованості до 10 травня 2013 року.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції вказав, що статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.
Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статі 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог діючого законодавства України.
Відповідно до вимог ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа глави 71 цього Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не впливає із суті кредитного договору. При укладенні договорів споживчого кредиту також мають бути додержані вимоги ЗУ «Про захист прав споживачів».
Колегія не погоджується з доводами позивача про те, що під час укладення спірного договору, банк не надав йому письмову інформацію про всі умови кредитування чим позбавив інформації необхідної для здійснення свідомого вибору.
Як вбачається з матеріалів справи спірний договір містить в собі всі відомості, передбачені ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів», а постанова Національного банку України №168 від 10 травня 2007 року «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту», яка передбачає надання банками письмової інформації щодо умов кредиту та отримання письмової згоди споживача набрала чинності після укладення спірного договору та не має зворотної сили у часі.
Виходячи з цього суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання кредитного договору №380/06 недійсним та застосування наслідків нікчемної угоди.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, вважає їх правильними та обґрунтованими і не знаходить правових підстав для скасування рішення суду, яке ухвалено судом з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Інші доводи апеляційної скарги не містять в собі правових підстав для скасування рішення.
Всім обставинам і доказам суд першої інстанції дав належну оцінку і ухвалив рішення згідно норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, ч.1 ст. 308, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Сакського міськрайонного суду АР Крим від 24 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: Курська А.Г. Горбань В.В. Макарчук Л.В.