Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 листопада 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Курської А.Г.
Суддів Горбань В.В.
Макарчук Л.В.
при секретарі Савенко М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про стягнення аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 грудня 2009 року,
ВСТАНОВИЛА:
13.10.2009 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_6 про стягнення аліментів на утримання дитини - сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини від усього його заробітку до досягнення дитиною повноліття, 500 грн. аліментів на її утримання, щомісячно до досягнення дитиною 3-річного віку, а також 300 грн. щомісячно додаткових витрат на дитину.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частки від усього його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 13 жовтня 2009 року та до повноліття дитини. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частини від усього його заробітку щомісячно, починаючи з 13 жовтня 2009 року та до досягнення трирічного віку дитиною ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Стягнуто з ОСОБА_6, на користь ОСОБА_5 суму у розмірі 300 грн. щомісячно на додаткові витрати на дитину – ОСОБА_7 В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати заочне рішення суду від 10 грудня 2009 року, посилається на те, що при визначенні розміру аліментів на дитину судом не враховано його матеріальний стан, розмір доходів, наявність у нього інших дітей, та непрацездатність дружини.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_5 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Між тим, оскаржуване рішення не відповідає вимогам наведеної норми процесуального закону.
При ухвалені заочного рішення від 10.12.2009 року суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог ОСОБА_8 та їх доведеності. Рішення було ухвалене на підставі тільки тих доказів, які були надані позивачкою, оскільки заперечення на позов та додатки до них були отримані судом 11.12.2010 року, тобто на наступний день після ухвалення рішення.
04.01.2010 року ОСОБА_6 звернувся до Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим з заявою про перегляд та скасування заочного рішення від 10.12.2009 року.
Ухвалою Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 24.03.2010 року заяву ОСОБА_6 було залишено без задоволення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_7 народився 11.07.2007 року (а.с.3), на підставі заяви ОСОБА_6 від 03.07.2008 року, поданої до органу РАЦС, його було записано батьком дитини (а.с.4).
Статтею 180 СК України передбачено обов’язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду, на підставі частини 3 статті 181 СК України, кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються від доходу її матері, батька.
При визначенні розміру аліментів, відповідно до частин 1 та 2 статті 182 СК України, суд враховує: стан здоров’я та матеріальне становище дитини; стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину за жодних обставин не може бути меншим ніж 30% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Згідно з вимогами ст.214 ЦПК України суд під час ухвалення рішення про стягнення аліментів повинен вирішити, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні данні, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 182 СК України та з урахуванням вимог ст.214 ЦПК України, суд першої інстанції під час визначення розміру аліментів повинен був з`ясувати та урахувати стан здоров’я та матеріальне становище дитини, платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатної дружини та інші обставини, що мають істотне значення.
Суд першої інстанції зазначених вимог закону в повній мірі не врахував.
Так, з наданих відповідачем до суду першої інстанції заяви (заперечень) та доданих до неї матеріалів убачається, що відповідач ОСОБА_6 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9, від якого має двох дітей: сина ОСОБА_10 – ІНФОРМАЦІЯ_3 та доньку ОСОБА_11 – ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.28-31). Із витягу з наказу №254/3 від 19.11.2009 року ректора «Херсонського державного аграрного університету» убачається, що ОСОБА_9 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, з 20.11.2009 року по 15.09.2012 року включно. Заробітна плата ОСОБА_6 за період з 01.06. 2009 року по 30.11.2009 року складає 41834 грн., що в місяць складає 6972 грн. (без урахування податків). Сім’я ОСОБА_6 зареєстрована в гуртожитку, в кімнаті площею 21,5 кв.м.
Проте, зазначені обставини залишилися поза увагою суду, хоча вони мають суттєве значення для правильного вирішення спору.
Визначаючи розмір аліментів, які підлягають стягненню на утримання дитини у розмірі ј частини від доходів відповідача, суд врахував матеріальне становище позивачки, що не відповідає вимогам частини 1 статті 182 СК України.
Відповідно до роз’яснень, викладених у п.17 абз.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» , вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров’я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
При цьому суд першої інстанції не врахував цих роз’яснень, та всупереч вимогам статей 212,213 ЦПК України залишив поза оцінкою надані відповідачем докази щодо знаходження на його утриманні двох неповнолітніх дітей та непрацездатної дружини.
На підставі вищезазначених норм закону та матеріалів справи, колегія суддів визнає доводи апеляційної скарги обґрунтованими та вважає необхідним зменшити розмір аліментів на утримання дитини до 1/6 частки усіх доходів відповідача, але не менше розміру, передбаченого ч.2 ст.182 СК України.
Крім того, згідно зі ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разу спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Проте, суд першої інстанції визначаючи розмір додаткових витрат на дитину не в повній мірі врахував вимоги цієї статті, до того ж, не визначив строк, на який стягуються додаткові витрати на дитину.
Як вбачається із договору від 12.10.2009 року №205 «Про навчання, виховання та утримання учня в дочірньому підприємстві учбово-виховний комплекс «Сімферопольська міжнародна школа-сад «Грін-Ландія», договір з ОСОБА_5 укладено на період з 12.10.2009 року по 31.05.2010 рік з оплатою в 13745 грн.
Як зазначила позивачка в запереченнях на апеляційну скаргу, вона обрала дитячий заклад, який знаходиться неподалік від її роботи і зручний для неї за графіком роботи, а до бюджетного дитячого закладу вона путівку ще не отримала. Тобто особливих обставин, пов’язаних з розвитком здібностей дитини, які б потребували значних коштів, позивачка не навела.
На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає за необхідне зменшити розмір додаткових витрат на дитину до 100 грн. щомісячно та визначити період, на який ця сума стягується, а саме – до закінчення перебування дитини у дитячому дошкільному закладі.
Що стосується доводів апеляційної скарги стосовно зменшення розміру стягнутої суми на утримання ОСОБА_5 грошових коштів до досягнення дитиною 3-річного віку, до такого розміру, щоб усі утримання за її позовом складали не більше 1/6 частини його заробітку, то колегія суддів їх відхиляє.
Відповідно до ст.84 ч.2, ст.91 ч.2 СК України жінка (чоловік), з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка – батька дитини до досягнення дитиною 3-х років.
Як вбачається із вищезазначених матеріалів справи, ОСОБА_6 було записано батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у свідоцтві про його народження, на підставі заяви ОСОБА_6 від 03.07.2008 року (тобто через рік після народження дитини), а матір’ю дитини вказана ОСОБА_5 (а.с.3). До суду з позовом про стягнення аліментів на утримання дитини, додаткових витрат на дитину та на своє утримання до досягнення дитиною трирічного віку, ОСОБА_5 звернулася 13.10.2009 року.
Рішенням суду, яке оскаржується, з ОСОБА_6 стягнуто на утримання ОСОБА_5 1/6 частку від усього його заробітку починаючи з 13.10.2009 року до досягнення дитиною 3-річного віку, тобто до 11.07.2010 року. Сторонами не надано даних, які б свідчили про виконання рішення в цій частині. Таким чином, на час розгляду справи в апеляційному порядку, підстави для утримання із заробітку відповідача коштів на утримання ОСОБА_5 припинились.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Заочне рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 грудня 2009 року змінити в частині визначення розміру аліментів на утримання дитини та додаткових витрат на дитину.
Стягнути з ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_5 аліменти на утримання неповнолітньої дитини –ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/6 частки від усього його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 13.10.2009 року та до повноліття дитини.
Стягнути з ОСОБА_6,ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь ОСОБА_5 по 100 грн. (сто гривень) щомісячно на додаткові витрати на дитину ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, до закінчення перебування ним у дитячому дошкільному закладі.
В решті це ж рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді
Курська А.Г. Горбань В.В. Макарчук Л.В.