РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2010 року грудня місяця 14 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Берещанської І.І.,
Суддів Кузнєцової О.О., Новікова Р.В.,
При секретарі Фінайкіній І.О.,
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Роздольненської селищної ради про визнання угоди купівлі-продажу дійсною, визнання права власності, за апеляційною скаргою КРП «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія» на рішення Роздольненського районного суду АР Крим від 16 січня 2007 р.,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Роздольненської селищної ради про визнання угоди купівлі-продажу дійсною, визнання права власності на 18\100 часток домоволодіння, посилаючись на те, що 30 жовтня 2006 р. між нею та відповідачем відбулася угода купівлі-продажу частки нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1, що належить відповідачу на праві власності, але нотаріально угода не посвідчена.
Рішенням Роздольненського районного суду АР Крим від 16 січня 2007 р. позов задоволено. Визнано угоду від 30 жовтня 2006 р. між ОСОБА_5 і Роздольненською селищною радою про купівлю-продаж нежитлової будівлі дійсною. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 18\100 часток нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі апелянтом КРП «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія» ставиться питання про скасування рішення суду і про ухвалення нового рішення, з тих підстав, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи і вимогам закону.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Визнавши дійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, суд першої інстанції виходив з положень статті 220 Цивільного кодексу України.
Проте, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції, оскільки суд не врахував суттєві обставини пов’язані з визнанням у судовому порядку дійсним договору купівлі-продажу.
Частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України передбачені конкретні способи захисту цивільних прав та інтересів судом, які не містять в собі такий спосіб як визнання правочину дійсним.
Відповідно до вказаної норми матеріального закону, суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Таким чином, у сенсі частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України інший спосіб захисту цивільного права або інтересу, не передбачений цією нормою (п.п. 1-10 частини 2 статті 16) може бути обраний судом лише за умови його обов?язкового встановлення договором або законом.
Відповідно до частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно з частиною 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Тому законодавець відрізняє договори, які підлягають нотаріальному посвідченню від договорів, які підлягають державній реєстрації та договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Проте, як вбачається з конкретного змісту частини 2 статті 220 Цивільного кодексу України, вказана норма матеріального закону передбачає можливість визнання дійсними тільки договорів, які підлягають лише нотаріальному посвідченню, і не передбачає можливість визнання дійсними договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
З огляду на вказане, законодавче закріплення судового захисту цивільних прав та інтересів таким способом, як визнання дійсними договорів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації,- відсутнє.
В той же час, відповідно до положень частини 2 статті 55 Закону України «Про нотаріат», частини 2 статті 182 Цивільного кодексу України правочини щодо нерухомості підлягають саме нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зазначене, виходячи з положень чинного законодавства, взагалі виключає правову можливість визнання у судовому порядку дійсним договору, який підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
Суд першої інстанції вказані обставини безпідставно не врахував і тому прийняв рішення з порушенням норм матеріального закону.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу КРП «Бюро реєстрації та технічної інвентаризації м. Євпаторія» задовольнити.
Рішення Роздольненського районного суду АР Крим від 16 січня 2007 р. скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову ОСОБА_5 до Роздольненської селищної ради про визнання угоди купівлі-продажу дійсною відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: