Справа № 2-828/ 2010 р.

                                                                    Р І Ш Е Н Н Я

                                                          І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

25 листопада 2010 року

                      Олевський районний суд Житомирської області в складі :

                      головуючого-судді                Охрімчук      І.Г.

                      з участю секретаря                Федорчук     О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Олевську справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Олевський хлібозавод» Житомирської області до ОСОБА_1 про   стягнення  недостачі

                                                                  В С Т А Н О В И В :

            Позивач  звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідачки на його користь 26 433 грн. недостачі, оскільки відповідачка  працюючи продавцем магазину «Колосок № 5», будучи матеріально відповідальною особою, відповідно договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, отримала під реалізацію товарно – матеріальні цінності  і в результаті здійснення своїх повноважень допустила недостачу, що стверджується порівняльною відомістю. В добровільному порядку недостачу відповідачка  не погасила мотивуючи тим, що в неї тяжке матеріальне становище.

          В судове засідання представник позивача надала клопотання про стягнення з відповідачки коштів в сумі 18 833, 24 грн. та позов підтримала з підстав, які в ньому зазначені і просить суд стягнути з відповідачки зазначену суму недостачі, оскільки на момент розгляду позову було частково погашено суму недостачі відповідачкою в добровільному порядку, а також надала до суду заяву про розгляд справи у їх відсутність.  

          Відповідачка стосовно позову не  заперечує та просить справу розглядати без її участі, про що надала до суду заяву.    

          В судовому засіданні встановлено, що  відповідачка була прийнята на роботу до позивача продавцем магазину «Колосок № 5» з 24 січня 2009 року, що стверджується. Між позивачем та відповідачкою  було  укладено  договір від 24 липня 2009 року про повну матеріальну відповідальність. Строк  дії  договору  було  встановлено  на весь час роботи відповідачки з довіреними їй товарно – матеріальними цінностями.  Відповідачка працювала у позивача, отримувала під реалізацію товарно – матеріальні цінності, здавала виручку, робила звіти щодо них  до звільнення, тобто до 22 серпня 2010 року, що стверджується  договором від 25 квітня 2009.  На час звільнення відповідачки з роботи встановлено суму недостачі ТМЦ, отриманих відповідачкою під реалізацію в сумі 18 833. 24 грн., оскільки частково недостача була відшкодована відповідачкою в добровільному порядку, що стверджується  клопотанням відповідача про суму недостачі.    

              Дослідивши  та  оцінивши  докази  по  справі  суд  дійшов  висновку,  що  між  сторонами  виникли  правовідносини,  які  регулюються  ст. ст. 130, 134, 135-1 КЗпП України відповідно до яких слідує, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду заподіяну підприємству внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків. Працівник несе  матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з його вини підприємству у випадку коли на працівника, відповідно до законодавства, покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду заподіяну підприємству при виконанні трудових обов’язків. Письмовий договір про повну матеріальну відповідальність може бути укладений з  працівником, який займає посаду або виконує обов’язки безпосередньо пов’язані із зберіганням, обробкою, продажем, перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих йому цінностей.      

                В  даному  випадку  відповідачка  дійсно, фактично у період з 24 січня 2009 року по 22 серпня 2010 року  перебувала у трудових відносинах з позивачем. Вона  виконувала  роботу пов’язану із зберіганням,  продажем,  перевезенням  цінностей  наданих позивачем, тому  несла повну матеріальну відповідальність. Судом встановлено, що відповідачка  не  виконала  належним чином  свої трудові обов’язки,  чим спричинила  позивачу  збиток,  який  повинен  бути  стягнутий з неї у примусовому порядку.  

            Виходячи  з  вище  наведеного суд  вважає,  що  відповідно до  вимог  ст.88 ЦПК  України  на  користь  позивача за рахунок відповідача  повинно  бути  стягнуто сплачені ним витрати на інформаційно – технічне забезпечення розгляду справи та судовий збір в частині задоволених вимог.  

             Керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212 ЦПК України, ст. ст. 130, 134, 135-1, 232 КЗпП України

                                                          В И Р І Ш И В :

             Позов Відкритого акціонерного товариства «Олевський хлібозавод» до ОСОБА_1  стягнення  недостачі - задовольнити частково.

            Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1 на  користь Відкритого акціонерного товариства «Олевський хлібозавод» на рахунок № 260033173 відкритого в ЖОД  «Райффайзен Банк Аваль» МФО  311528 код 00375964 ІПН 003759606170  кошти  в сумі 18 833, 24  грн. / вісімнадцять тисяч вісімсот тридцять три гривні 24 копійки /  недостачі.

             Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1  пенсіонерки  на  користь Відкритого акціонерного товариства «Олевський хлібозавод» на рахунок № 260033173 відкритого в ЖОД  «Райффайзен Банк Аваль» МФО  311528 код 00375964 ІПН 003759606170  кошти  в сумі  120 грн. витрат понесених позивачем по розгляду справи та  264.33 грн. сплаченого позивачем судового збору.

             Рішення може бути оскаржене в Апеляційний суд  Житомирської області, через Олевський районний суд Житомирської області, на протязі десяти днів з дня отримання сторонами рішення суду.      

                                                Суддя :