№2а-1164/10
ПОСТАНОВА
Іменем України
25 жовтня 2010 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська, Дніпропетровської області, як місцевий адміністративний суд у складі:
Головуючого Багбая Є.Д.
при секретарі Чорній О.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ІДПС Дніпропетровського взводу ДПС ДАІ Сарнецького Віталія Станіславовича про скасування постанови про адміністративне порушення, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, як місцевого адміністративного суду з адміністративним позовом до інспектора ІДПС Дніпропетровського взводу ДПС ДАІ Сарнецького Віталія Станіславовича про скасування постанови про адміністративне порушення. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 7 серпня 2010 року о 13.20 годин ОСОБА_1 їхав на своєму автомобілі марки «Шкода Октавія А5» держ. №НОМЕР_1 по вул. Леніна в с. Партизанське Дніпропетровської області та був зупинений відповідачем - інспектором ІДПС Дніпропетровського взводу ДПС ДАІ Сарнецьким В.С. який пред’явив позивачу прилад вимірювання швидкості «Сокіл» на якому було зафіксовано швидкість 90 км/годину. Як пояснив інспектор ДАІ швидкість на приборі належить автомобілю позивача. Позивач з вищезазначеним не погодився вказавши, що не перевищував швидкість, свідків зазначеного інспектором не вказано, всі заперечення позивач зазначив в протоколі в поясненнях. Незважаючи на заперечення позивача інспектором ДАІ був складений протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача в якому було вказане вищезазначене порушення передбачене п. 12.4 ПДД України. Також відносно позивача була винесена постанова про адміністративне правопорушення передбачене ст. 122 ч.1 КУпАП та накладений адміністративний штраф в розмірі 300 гривень на користь держави. Позивач вважає зазначену постанову незаконною в зв’язку з тим, що він не порушував швидкісний режим на зазначеній ділянці дороги, вимірювальний засіб швидкості не є належним, відповідно не може бути належним доказом по справі. Позивач просить скасувати вищезазначену постанову як незаконну та закрити провадження по справі.
В судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, підтримав заявлені вимоги згідно обставин викладених в позовній заяві та наполягав на їх задоволені у повному обсязі.
Відповідач в судове засідання не з ’ явився, викликався в судове засідання, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надавав, заперечень проти позову суду також не надав.
Оскільки ст. 122 КАС України передбачено що справа повинна бути розглянута в розумні строки, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності належним чином повідомленого відповідача по справі на підставі наявних доказів по справі. Крім того, в ідповідно до вимог ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача — суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Згідно вимог ст. 41 КАСУ фіксування судового засідання не проводилося в звязку з неявкою в судове засідання всіх осіб які беруть участь у справі.
Судом також досліджені письмові докази по справі:
- постанова про адміністративне правопорушення /а.с. 5/, згідно якої підтверджується винесення постанови за правопорушення відносно позивача по справі;
- протокол про адміністративне правопорушення /а.с. 6/, згідно якого підтверджується що позивач заперечував проти його винуватості в скоєнні правопорушення та вказував на порушення його прав інспектором ДАІ;
- копією паспорту позивача /а.с. 7/, згідно якого підтверджується його місце проживання;
- посвідченням водія та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу /а.с. 10/, згідно яких підтверджується водійський стаж позивача та належність автомобіля;
Суд дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини справи, вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню зі слідуючих підстав.
Судом встановлено, що 7 серпня 2010 року о 13.20 годин ОСОБА_1 їхав на своєму автомобілі марки «Шкода Октавія А5» держ. №НОМЕР_1 по вул. Леніна в с. Партизанське Дніпропетровської області та був зупинений відповідачем - інспектором ІДПС Дніпропетровського взводу ДПС ДАІ Сарнецьким В.С. який пред’явив позивачу прилад вимірювання швидкості «Сокіл» на якому було зафіксовано швидкість 90 км/годину. Як пояснив інспектор ДАІ швидкість на приборі належить автомобілю позивача. Позивач з вищезазначеним не погодився вказавши, що не перевищував швидкість, свідків зазначеного інспектором не вказано, всі заперечення позивач зазначив в протоколі в поясненнях. Незважаючи на заперечення позивача інспектором ДАІ був складений протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача в якому було вказане вищезазначене порушення передбачене п. 12.4 ПДД України. Також відносно позивача була винесена постанова про адміністративне правопорушення передбачене ст. 122 ч.1 КУпАП та накладений адміністративний штраф в розмірі 300 гривень на користь держави.
Згідно зі ст.. 122 ч.1 КУпАП передбачено накладення на водіїв транспортних засобів штрафу від п’ятнадцяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять км./годину.
Згідно ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи , вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст.252 КУпАП, Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Стаття 288 КУАП прямо передбачає оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в районний у місті суд в порядку визначеному КАС України.
Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» - Звернути увагу судів на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності, потерпілих, їх законних представників і захисників.
Згідно п.13.1 Інструкції, Спеціальні контрольно-вимірювальні прилади для
визначення швидкості руху, фіксації порушень правил, норм та стандартів у сфері безпеки дорожнього руху та інші спеціальні технічні засоби застосовуються згідно з інструкціями та методичними вказівками про порядок використання цих технічних засобів.
Згідно ст.69 КАСУ, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Згідно ч.2,3,4 ст.70 КАСУ, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України, В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову..
Згідно ч.3 ст.143 КАС України, якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа доказів і
вирішувати справу на підставі інших доказів...
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які викорустовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
З огляду на викладене, суд вважає встановленим що вимірювач швидкості «Сокіл» не має функцій фото-, кінозйомки чи відеозапису. При цьому враховуючі, що положення ст. 251 КУпАП носять імперативний характер відносно можливості використання тільки тих технічних засобів та приборів які мають функції фото-, кінозйомки чи відеозапису і не можуть бути використані як докази по справі. Також в постанові не наведені дані про допуск даного вимірювача швидкості для використання вищезазначеного приладу. Також враховуючи встановлені в судовому засіданні обставини, суд не може прийняти до уваги як докази по справі вищезазначену постанову про адміністративне правопорушення. Таким чином не має доказів здійснення позивачем правопорушення, на яких відповідач обґрунтовує висновок про здійснення особою адміністративного правопорушення.
Суд дійшов висновку, що відповідачем допущено порушення законодавства при складанні протоколу та винесенні постанови про адміністративне правопорушення. З увагою на встановленні в судовому засіданні обставини та визначені відповідно до них правовідносини, з урахуванням вимог чинного законодавства України та встановленого порядку в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, приймаючи до уваги той факт, що будь-які відомості які б спростовували надані позивачем докази у суду відсутні та надані не були, суд приходить до висновку, що задоволення позову не суперечить закону та не порушає права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вимоги позивача є обґрунтованими і підлягаючими задоволенню.
Керуючись ст. ст. 11,14,70,71,72,86,159-163 КАС України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ІДПС Дніпропетровського взводу ДПС ДАІ Сарнецького Віталія Станіславовича про скасування постанови про адміністративне порушення – задовольнити повністю .
Скасувати постанову АЕ №326114 від 7 серпня 2010 року інспектора ІДПС Дніпропетровського взводу ДПС ДАІ Сарнецького Віталія Станіславовича про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення за ст. 122 ч.1 КУпАП у вигляді штрафу на користь держави в розмірі двісті шістдесят гривень.
Адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння адміністративного правопорушення за ст. 122 ч.1 КУпАП від 7 серпня 2010 року – закрити.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Є.Д. Багбая