№2а-1124/10

ПОСТАНОВА

Іменем  України

28 жовтня 2010 року                                   Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська  Дніпропетровської області, як місцевий адміністративний суд у складі:

головуючого                                        Багбая Є.Д.

при секретарі                                       Чорній О.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ІДПС Дніпропетровського взводу ДПС ДАІ Зінченко В.Г. про скасування постанови від 19 травня 2010 року АЕ №265710 про накладення адміністративного стягнення , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, як місцевого адміністративного суду з адміністративним позовом до  інспектора ІДПС Дніпропетровського взводу ДПС ДАІ Зінченко В.Г. про скасування постанови від 19 травня 2010 року АЕ №265710 про накладення адміністративного стягнення. На обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що 19 травня 2010 року о 14.10 годин на 36 кілометрі автошляху Р-52 ОСОБА_1 рухався на автомобілі марки «Шеврове Авео» держ.№ НОМЕР_1 був зупинений інспектором ІДПС Дніпропетровського взводу ДПС ДАІ Зінченко В.Г. який пред’явив позивачу прилад вимірювання швидкості «Беркут» на якому було зафіксовано швидкість 93 км/годину. Як пояснив інспектор ДАІ швидкість на приборі належить автомобілю позивача. Інспектором ДАІ був складений протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача в якому було вказане вищезазначене порушення передбачене п. 12.4 ПДД України. Також відносно позивача була винесена постанова про адміністративне правопорушення передбачене ст. 122 ч.1 КУпАП, в постанові було зазначено та накладений адміністративний штраф в розмірі 260 гривень на користь держави. Позивач вважає зазначену постанову незаконною в зв’язку з тим, що він не порушував швидкісний режим на зазначеній ділянці дороги. Позивач просить скасувати вищезазначену постанову як незаконну та закрити провадження по справі.

В судове засідання позивач не з’явився, надав суду заяву з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, підтримав заявлені вимоги згідно обставин викладених в позовній заяві, надав суду письмові пояснення та пояснення свідка,  наполягає на задоволені позову у повному обсязі.

                    Відповідач в судове засідання не з ’ явився, надав суду заяву з клопотанням про розгляд справи за його відсутності, заперечує проти задоволення позову, надав суду письмові пояснення та докази на обґрунтування заперечень.

          Оскільки ст. 122 КАС України передбачено що справа повинна бути розглянута в розумні строки, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін по справі відповідно до вимог ст. 122 ч.4 КАСУ в порядку письмового провадження.

                     Згідно вимог ст. 41 КАСУ фіксування судового засідання не проводилося в звязку з неявкою в судове засідання всіх осіб які беруть участь у справі.

Судом також досліджені письмові докази по справі:

- копією паспорту позивача /а.с. 6/, згідно якого підтверджується місце проживання та реєстрація позивача;

- протоколом про адміністративне правопорушення /а.с. 7/, згідно якого підтверджується складання протоколу та пояснення позивача по суті порушення, згідно яких він не заперечував проти факту здійснення правопорушення та просив обмежитися мінімальним штрафом;

- постанова про адміністративне правопорушення /а.с. 8/, згідно якої підтверджується винесення постанови за правопорушення відносно позивача по справі;

- свідоцтвом про реєстрацію автомобіля та посвідченням водія /а.с. 9/, згідно яких підтверджується належність транспортного засобу та право керування автомобілем позивачем;

        Суд дослідивши матеріали справи, з’ясувавши обставини справи, вважає, що позовні вимоги  задоволенню не підлягають зі слідуючих підстав.

           Судом встановлено, що 19 травня 2010 року о 14.10 годин на 36 кілометрі автошляху Р-52 ОСОБА_1 рухався на автомобілі марки «Шеврове Авео» держ.№ НОМЕР_1 був зупинений інспектором ІДПС Дніпропетровського взводу ДПС ДАІ Зінченко В.Г. який пред’явив позивачу прилад вимірювання швидкості «Беркут» на якому було зафіксовано швидкість 93 км/годину. Як пояснив інспектор ДАІ швидкість на приборі належить автомобілю позивача. Інспектором ДАІ був складений протокол про адміністративне правопорушення відносно позивача в якому було вказане вищезазначене порушення передбачене п. 12.4 ПДД України. В поясненнях щодо обставини вчинення правопорушення ОСОБА_1 не заперечував проти факту здійснення правопорушення та просив обмежитися мінімальним штрафом. Також відносно позивача була винесена постанова про адміністративне правопорушення передбачене ст. 122 ч.1 КУпАП, в постанові було зазначено та накладений адміністративний штраф в розмірі 260 гривень на користь держави.

          Згідно ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи , вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст.252 КУпАП, Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Стаття 288 КУАП прямо передбачає  оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення в районний у місті суд в порядку визначеному КАС України.  

 Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні   правопорушення на транспорті» -  Звернути  увагу  судів  на   неприпустимість   спрощеного підходу   до   судового   розгляду   справ   про   адміністративні правопорушення  на  транспорті  та  ігнорування  прав  осіб,  яких притягають    до   відповідальності,   потерпілих,   їх   законних представників і захисників.  

Згідно ст.69 КАСУ, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

             Згідно ч.2,3,4 ст.70  КАСУ, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

             Згідно ч.2 ст.71 КАС України, В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову..

              Згідно ч.3 ст.143 КАС України, якщо доданий до справи або наданий суду особою, яка бере участь у справі, для ознайомлення документ викликає сумнів у його достовірності або є фальшивим, особа, яка бере участь у справі, може просити суд виключити його з числа доказів і  

 вирішувати справу на підставі інших доказів...        

             Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, …показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які викорустовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

            Виходячі зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення /а.с. 7/, ОСОБА_1 власним підписом підтвердив ознайомлення його з його правами і обов’язками передбаченими ст.. 63 Конституції України та ст.. 268 КУпАП. В поясненнях щодо обставини вчинення правопорушення ОСОБА_1 не заперечував проти факту здійснення правопорушення та просив обмежитися мінімальним штрафом. Таким чином виходячи з вищевикладеного правопорушник ОСОБА_1 власноручно підтвердив скоєння ним адміністративного правопорушення, ніяких заперечень щодо дій інспектора та заперечень щодо відсутності складу правопорушення в протоколі не зазначав.

Суд дійшов висновку, що відповідачем було винесено постанову без порушення вимог закону оскільки правомірність його дій підтверджується належними доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, згідно яких останній визнав свою провину у вчиненні правпорушення. Заперечення позивача щодо неможливості винесення постанови на місці вчинення правопорушення, та неправомірності її винесення не ґрунтуються на законі. Позивачем не надано жодних доказів щодо спростування його вини у вчиненні правопорушення. Відповідачем в свою чергу доведено правомірність його дій щодо фіксації правопорушення та винесення вищезазначеної постанови у відповідності до вимог закону. З увагою на встановленні в судовому засіданні обставини та визначені відповідно до них правовідносини, з урахуванням вимог чинного законодавства України та встановленого порядку в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, приймаючи до уваги той факт, що будь-які відомості які б підтверджували пояснення надані позивачем та спростовували докази вчинення правопорушення суду не надані, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, що не суперечить закону та не порушає права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому вимоги позивача є безпідставними і не підлягаючими задоволенню.

                Керуючись ст. ст. 11,14,70,71,72,86,159-163, 171-2 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

             Відмовити в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до інспектора ІДПС Дніпропетровського взводу ДПС ДАІ Зінченко В.Г. про скасування постанови від 19 травня 2010 року АЕ №265710 про накладення адміністративного стягнення.

             Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя                                     Є.Д. Багбая