П О С Т А Н О В А

Іменем України

м. Київ

         17 грудня   2010 р.                                      11:10 год.                                         № 2-а-1009-1/10

Солом’янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого – судді Мягкохода Ю. В.,

при секретарі – Кузьо В. А.,

за участю:

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом     ОСОБА_1

до     Управління пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва

про     визнання дій неправомірними та зобов’язання вчити дії

о б с т а в и н и    с п р а в и:

Позивач звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить визнати діяння Управління пенсійного фонду України в Солом’янському районі м. Києва  такими, що здійсненні  без урахування норм діючого законодавства та зобов’язати останнього нарахувати та здійснити перерахування раніше призначеного щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни та зобов’язати його нарахувати їй до виплати у повному обсязі недоплачену,  як дитині війни, щомісячну державну соціальну 30% надбавку з 09.07.2007 року по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. по 30.11.2010 р., а також нарахувати зазначену виплату у подальшому, стягнути з відповідача на її користь понесені судові витрати.

В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначила, що вона, як  «дитина війни» на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Позивач також вказала, що бездіяльність відповідача грубо порушила її законні права, позбавила права отримувати щомісячну доплату до пенсії в належному розмірі, що свідчить про нехтування правами громадян з боку відповідача.

Позивач у судове засідання не зявилась, проте відповідно до позову, просить слухати справу у її відсутність.

Відповідач участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив, хоча про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомляв, заяв про відкладення розгляду справи суду не подавав.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З огляду на наведене, суд вважає за можливим розглянути справу у відсутність сторін за наявними матеріалами в справі.

Всебічно, повно та об’єктивно з’ясувавши обставини та дослідивши зібрані матеріали справи, суд вважає, що позов у цій справі задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

 в с т а н о в и в:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві Солом’янського району і отримує пенсію за віком.

На момент звернення позивача до суду, нарахування позивачу доплати до пенсії в сумі 30% від мінімальної пенсії за віком у період 01.01.2006 року по теперішній час відповідачем не здійснено.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з питань захисту прав людини.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни",   дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

З огляду на наведене та дату народження позивача, суд вважає, що останній має статус «дитини війни», а тому  має всі пільги та соціальні гарантії, що передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на доплату до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Таким чином, щомісячна доплата до пенсії для дітей війни є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є дітьми війни. Тобто, фактично ця щомісячна надбавка є формою реалізації конституційного права громадян, які мають спеціальний статус, на соціальний захист.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України, а не за рахунок бюджету Пенсійного фонду України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначена надбавка.

Та поряд з цим слід відзначити, що у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

           Тому, суд вважає, що посилання органів державної влади, як на причину невиконання своїх зобов’язань, на відсутність бюджетних асигнувань є протиправними та такими, що судом не приймаються до уваги, оскільки реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від міри наповнень витратних статей державного бюджету, оскільки відсутність бюджетних коштів не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена Законом.

           Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 09.07.2007), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

           Згідно п. 5.4 Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, Конституція України у статті 92 визначила сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.

          Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.

          Таким чином, Конституційний Суд України дійшов висновку, що законом про Держбюджет не можна вносити до інших законів зміни, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки суперечить існуючій та визначеній системі права, і як наслідок призводить до скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.

          У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.

           Так, вищевказаним рішенням Конституційного Суду України, визнано таким, що відповідають Конституції України(є конституційними), положення підпунктів 1-6 пункту 19 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року №107-VІ.

           Що слід розуміти, що Конституційний Суд України вирішив, визнати таки, що невідповідають Конституції України (є неконституційними), положення пунктів 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

            Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду Европейського союзу у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом – відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка дітей війни, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.  

         Відповідно до ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

          Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

           Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

           Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання надбавки до пенсії.

          Наділивши «дітей війни» зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Конституції України, встановлено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.  

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується зокрема для: встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім'ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат виходячи з вимог Конституції України та законів України; формування Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

           Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

          Враховуючи викладене, в межах ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (в редакції від 09.07.2007) та ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», суд вважає за можливе застосувати для визначення розміру щомісячної доплати до мінімальної пенсії за віком розмір прожиткового мінімуму, оскільки в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується лише як коефіцієнт для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, що на думку суду, не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          Поряд з цим, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до п. п. 2 п. 41 Розділу ІІ  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року (набрав чинності 01.01.2008 р.), викладена в новій редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

           Відповідно до рішення Конституційного суду України "У справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)" від 22.05.2008   року  № 10-рп/2008, визнано неконституційним п.п. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

           Згідно зі ст. 152 Конституції України, закони і інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

            За таких обставин, надбавка в розмірі 30 % до пенсії або довічного утримання чи державної соціальної допомоги дитини війни, що передбачена ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підлягає нарахуванню та виплаті у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року  по 31.12.2008 р.

Згідно з ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», надати право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Відповідно до ст. 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», надано право Кабінету Міністрів України у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

З огляду на назначене та враховуючи те, що в разі якщо діють декілька нормативно-правових актів однакової юридичної сили, що регулюють однорідні правовідносини - застосуванню підлягають норми того нормативно-правового акту, що прийнятий пізніше,  відповідач правомірно при визначені розміру спірної виплати з 2009 р. керується положеннями постанови КМ України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» № 530 від 28.05.2008 р., а тому, позовні вимоги за період з 2009 р. по день винесення рішення задоволенню не підлягають, як і позовна вимоги в частині призначення спірної виплати на майбутнє.

Згідно з ч. 1-2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вхідного штампу суду, позивач звернулась з позовом у цій справі до суду  - 01.12.2010 року, що свідчить про значний пропуск  позивачем строків звернення до адміністративного суду з цим позовом. З огляду на те, що суд не вбачає належних підстав для відновлення пропущеного строку, позов у цій справі задоволенню  не підлягає в повному обсязі.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст. ст. 9, 69-71, 94, 97, 100, 158-163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

            В задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Солом’янському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчити дії  - відмовити.              

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя