УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22 ц/7772                                                             Головуючий у суді 1-ої інстанції Невмержицький І.М.

Категорія 45                                                                         Доповідач Зарицька Г.В.

УХВАЛА

Іменем   України

30 листопада 2010 року                                                                     м. Житомир

 колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

              головуючої - судді     Зарицької Г.В.

                                  суддів:     Рафальської І. М., Балашкевича С.В.

                      при секретарі      Пюрі Г.В.

                              з участю:     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі матеріали за позовом ОСОБА_2 до виконкому Кочерівської сільської ради про визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, встановлення розміру земельної ділянки, визнання права власності на земельну ділянку, треті особи, що заявляють самостійних вимог: відділ державного комітету із земельних ресурсів у Радомишльському районі Житомирської області, ОСОБА_3 за апеляційною скаргою позивачки на ухвалу судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 16 вересня 2010 року

встановила:

Ухвалою судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 16 вересня 2010 року ОСОБА_2 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апелянт посилається на те, що суд фактично вирішив спір на підставі ст.215 ЦПК України без участі сторін та без оцінки доказів по справі. Крім того, вважає, що даний спір згідно зі ст.15 ЦПК підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.

     Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

      Відмовляючи ОСОБА_2 у позові, суддя одноособово фактично вирішив спір по суті без відкриття провадження в справі, без внесення справи в судове засідання, без виклику сторін та з’ясування обставин, що мають значення для  справи. Порушення суддею вимог ст.ст. 122, 127, 212, 213, 215 призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

      Відмовляючи позивачці у задоволенні позову, суддя виходив з того, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

    Проте, з таким висновком судді погодитися не можна.

    Відповідно до п.1 ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод, чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

    Як роз’яснив Пленум Верховного суду України в п.2 постанови від 16 квітня 2004 р. №7 „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов’язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб’єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов’язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб’єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші – в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства віднесено до компетенції адміністративних суді.

    Як видно з позовної заяви, позивачка оспорює державний акт на право приватної власності на землю, виданий на ім’я ОСОБА_4 та просить визнати його недійсним, встановити розмір земельної ділянки, визнати за нею право власності на спірну земельну ділянку.

    Оскільки позивачкою рішення дії чи бездіяльність виконавчого комітету Кочерівської сільської ради щодо реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин не оскаржується, то висновок судді про те, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства не можна вважати законним та обґрунтованим.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

     Ухвалу судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 16 вересня 2010 року скасувати і передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

    Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

 Головуюча                                        Судді: