УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22 ц/6821                                                              Головуючий у суді 1-ої інстанції Шидловський В.Б.

Категорія  55                                                                         Доповідач Зарицька Г.В.

  УХВАЛА

Іменем   України

07 грудня 2010 року                                                                            м. Житомир

колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:

              головуючої - судді     Зарицької Г.В.

                                  суддів:     Рафальської І. М., Кашапової Л.М.

                      при секретарі      Ганько Ю.І.

                             з участю:      позивачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовом ОСОБА_2 до Житомирської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру” про захист прав споживачів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу судді Любарського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2010 року  

встановила:

    Ухвалою судді Любарського районного суду Житомирської області від 19 липня 2010 року позовна заява ОСОБА_2 залишена без руху та надано позивачці строк для усунення недоліків до 30 липня 2010 року.

    Ухвалою цього ж судді від 02 серпня 2010 року позовна заява ОСОБА_2  визнана неподаною та повернута позивачці.

    В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу від 02 серпня 2010 року скасувати та направити справу на розгляд до суду першої інстанції. Апелянт посилається на те, що недоліки, зазначені в ухвалі від 19 липня 2010 року вона виправила шляхом подання 29.07.2010 року до суду заяви про виправлення недоліків та додавши до заяви квитанції про сплату витрат з ІТЗ та державного мита. Крім того, нею була подана заява, у якій вона просила вимогу про встановлення факту, що має юридичне значення розглядати у порядку окремого провадження. Суд на це уваги не звернув та необґрунтовано визнав її заяву неподаною.

    Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.

    Визнаючи позовну заяву неподаною, суддя виходив з того, що позивачкою не виправлені недоліки, зазначені в ухвалі від 19 липня 2010 року. Зокрема, до позовної заяви мають бути долучені документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи,  в одному провадженні заявлена позовна вимога та вимога, що підлягає розгляду в порядку окремого провадження та невірно зазначено відповідачем Любарське відділення Житомирської регіональної філії ДП „Центр державного земельного кадастру”, яке не являється юридичною особою.

    З таким висновком судді погодитися не можна, виходячи з наступного.

    Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України в п.7 постанови №2 від 12 червня 2009 року „Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції” якщо заява не відповідає вимогам статей 119, 120 ЦПК або не сплачено судовий збір чи не оплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суддя відповідно до вимог статті 121 ЦПК постановляє ухвалу, в якій повинні бути зазначені конкретні підстави залишення заяви без руху, в тому числі й розмір несплачених судових витрат, і надає строк для усунення недоліків.

    У порушення зазначених роз’яснень, суддя в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, не зазначив розмір несплачених судових витрат.  

Крім того, у п. 8 цієї ж постанови роз’яснено, що пред’явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК.

    Із матеріалів видно, що на виконання ухвали судді, 29.07.2010 року позивачка подала заяву, де зазначила відповідачем Житомирську регіональну філію ДП „Центр державного земельного кадастру”, долучила до заяви квитанції про сплату судового збору та витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

    Проте, суд на це уваги не звернув та необґрунтовано визнав позовну заяву неподаною.

    Що стосується вимог про встановлення факту, що має юридичне значення, то з позовної заяви видно, що позивачка фактично не погоджується з рішенням №123 виконкому Любарської селищної ради від 19.12.1997 року про передачу їй у власність земельної ділянки меншої за розміром. А тому залишаючи позовну заяву без руху, судді слід було зазначити про необхідність уточнення позивачкою позовних вимог.  

З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що ухвалу судді від 02 серпня 2010 року не можна вважати законною та обґрунтованою.

    Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

       Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

     Ухвалу судді Любарського районного суду Житомирської області від 02 серпня 2010 року  скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

      Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

 Головуюча                                                   Судді: