УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Справа № 22ц/6773 Головуючий у 1 інстанції Гресько В.А.
Категорія 27 Доповідач Зарицька Г.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 листопада 2010 року м. Житомир
колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:
головуючої - судді Зарицької Г.В
суддів: Рафальської І.М., Балашкевича С.В.
при секретарі Пюрі Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання незаконним підвищення процентної ставки та недійсною умов договору за апеляційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 03 серпня 2010 року
встановила:
Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 03 серпня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано збільшення відповідачем процентної ставки з 01.02.2009 року за користування кредитом за кредитним договором №ZRXWGK00000004 від 15.09.2006 року незаконним.
Відмовлено у визнанні недійсною з 09.01.2009 року умову підпункту 2.3.3 пункту 2.3 кредитного договору №ZRXWGK00000004 від 15.09.2006 року в частині здійснення одностороннього розірвання кредитного договору.
Стягнуто з відповідача на користь держави 51 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як видно з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 15.09.2006 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ПриватБанком було укладено кредитний договір №ZRXWGK00000004, за умовами якого позивачці надано кредит у розмірі 170 000 грн. для купівлі будинку на строк до 14.09.2016 року та 21 000 грн. на сплату страхових платежів зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми виданого кредиту.
Згідно з підпунктом 2.3.1. п.2.3 вищевказаного кредитного договору банк має право збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом, при зміні кон’юктури ринку грошових ресурсів в Україні, а саме зміні курсу долара США до гривні більше ніж на 10% у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору, зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або зміні середньозваженої ставки по кредитах банків України у відповідній валюті (по статистиці НБУ). При цьому банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки за 20 днів до вступу в чинність зміненої процентної ставки.
09.01.2009 року позивачу за вих. №20.1.3.2/6-36975 із м.Дніпропетровська відправлено лист-повідомлення про збільшення з 01 лютого 2009 року відсоткової ставки до 22,85 % на рік (а.с.8-10).
09.01.2009 року набрав чинності Закон України №661-У1 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам здійснювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку», яким внесені зміни до Цивільного Кодексу України, зокрема, доповнено ст.1056-1, ч.2 та ч.3 якої передбачає, що встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.
Вищевказаним Законом було доповнено частиною 4 статтю 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відповідно до якої, банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитним договором.
Оскільки відповідач з 01.02.2009 року, в порушення вимог ч.2 ст.1056-1 ЦК України та ч.4 ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», в односторонньому порядку вніс зміни в кредитний договір, зокрема, збільшив розмір процентної ставки, то згідно з ч.3 ст.1056-1 ЦК України така умова договору є нікчемною.
Частково задовольняючи позов, суд правильно виходив з вищевказаних вимог Закону та дійшов обгрунтованого висновку щодо незаконності підвищення процентної стаки відповідачем.
Доводи апелянта про те, що положення ст.1056-1 ЦК України не розповсюджуються на спірні правовідносини, є безпідставними.
Доводи апеляційної скарги щодо реалізації банком свого права щодо збільшення процентної ставки до набрання чинності Законом України №661-У1 від 12.12.2008 року не відповідає обставинам справи.
Так, з матеріалів справи видно, що лист-повідомлення про збільшення процентної ставки на адресу ОСОБА_1 був відправлений банком із м.Дніпропетровська 09.01.2009 року (а.с.8-10), тобто в день коли вже діяла заборона щодо підвищення процентної ставки.
Суд повно з’ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, дав належну оцінку доказам, доводам сторін і ухвалив законне обгрунтоване рішення.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилити.
Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 03 серпня 2010 року в частині вимог про визнання незаконним підвищення процентної ставки залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього ж часу може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча Судді: