УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Справа № 22ц/6232 Головуючий у 1-й інстанції Сингаївський О.П.
Категорія 27 Доповідач Зарицька Г.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року м. Житомир
колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:
головуючої - судді Зарицької Г.В
суддів: Рафальської І.М., Кашапової Л.М.
при секретарі Ганько Ю.І.
з участю: представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк», треті особи на стороні відповідача ОСОБА_2, приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3 про визнання кредитного договору, додаткової угоди до кредитного договору, договору поруки та договору іпотеки недійсними за апеляційною скаргою ПАТ «ОТП Банк», на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 серпня 2010 року
встановила:
У листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» та просила визнати недійсними кредитний договір № ML-010|134\2007, додатковий договір №1 та договір іпотеки № РML-010/ 134/2007 від 18.12.2007 року, укладені між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», визнати недійсним договір поруки №SR-010/134/2007 від 18.12.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк», зобов’язати відповідача прийняти у позивача суму у розмірі 354 087 грн. 26 коп. з розстрочкою платежів на 232 місяці, за таких умов, що місячний платіж буде складати 1525 грн. 50 коп., зобов’язати приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу виключити з реєстру та скасувати заборону відчуження нерухомого майна, а саме: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1.
В обгрунтування вимог зазначала, що відповідач, в порушення вимог чинного законодавства України, за відсутності індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання і одержання кредитів в іноземній валюті, видав їй кредит в іноземній валюті.
Відповідно до ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено законом.
Окрім того, згідно зі ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Враховуючи наведене, просила задовольнити позов.
Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 20 серпня 2010 року визнано недійсним кредитний договір від 18.12.2007 року та додатковий договір від 12.01.2009 року, укладені між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк».
Визнано недійсним договір поруки від 18.12.2007 року, укладений між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк».
Визнано недійсним договір іпотеки від 18.12.2007 року, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк».
Зобов’язано відповідача прийняти у позивача ОСОБА_1 354 087 грн. 26 коп. з розстрочкою платежів на 232 місяці, за таких умов, що місячний платіж буде складати 1525 грн. 50 коп.
Виключено з реєстру іпотек запис про іпотеку «заборону відчуження» та скасовано заборону відчуження нерухомого майна, яке було передано в іпотеку за договором іпотеки від 18.12.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк», а саме трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1
Стягнуто з ПАТ «ОТП Банк» на користь держави 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. Апелянт посилається на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача при укладенні спірного договору кредиту була відсутня індивідуальна ліцензія Національного Банку України, яка б дозволяла використовувати іноземну валюту як засіб платежу при укладанні та виконанні кредитного договору.
Проте, з таким висновком суду погодитися не можна з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може супречити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як видно з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 18.12.2007 року між сторонами укладено договір кредиту №ML-010/134/2007 на суму 72 500 доларів США на придбання нерухомого майна строком до 18 грудня 2027 року зі сплатою 3,99 % річних та договір іпотеки № РML-010/ 134/2007, посвідчений нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу, за умовами якого відповідачу передано в іпотеку нерухоме майно – трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.17-21, 23-24).
12.01.2009 року між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» укладено додатковий договір №1 про зміну процентної ставки за кредитним договором № ML-010/134/2007 від 18.12.2007 року.
18.12.2007 року між ОСОБА_2 та ЗАТ «ОТП Банк» укладено договір поруки, за умовами якого поручитель відповідає у солідарному порядку за виконання боргових зобов’язань по кредитному договору №ML-010/134/2007 від 18.12.2007 року.
Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» від 17.09.2008 року №514-У1 та рішення загальних зборів акціонерів від 23.04.2009 року закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» було перейменовано в публічне акціонерне товариство «ОТП Банк».
Укладені сторонами договори не суперечать вимогам ст.ст.203, 215 ЦК України, а тому підстав для визнання їх недійсними у суду першої інстанції не було. Підписуючи спірні договори, ОСОБА_1 була ознайомлена з їх умовами та наслідками.
Надання кредиту в іноземній валюті не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» не містить такої заборони.
Надаючи кредит в іноземній валюті, відповідач діяв на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України на здійснення операцій з валютними цінностями (а.с.56-58), що не суперечить вимогам п.п. 1, 2 ст.5 вказаного Декрету.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції на зазначені норми закону уваги не звернув та безпідставно задовольнив позов.
З огляду на вищенаведене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» задовольнити.
Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 20 серпня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за безпідставністю.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча Судді: