УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________
Справа № 22ц/5461 Головуючий у 1 інстанції Баренко С.Г.
Категорія 27 Доповідач Зарицька Г.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 грудня 2010 року м. Житомир
колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:
головуючої - судді Зарицької Г.В
суддів: Рафальської І.М., Кашапової Л.М.
при секретарі Ганько Ю.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, 3% річних, інфляційних коштівза весь час прострочення, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від імені ОСОБА_2 на заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 08 червня 2010 року
встановила:
У вересні 2009 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 та просила стягнути з відповідача на його користь 9625 грн. коштів за договором позики, 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди. В обгрунтування вимог зазначала, що 19.08.2008 року ОСОБА_2 позизичив у неї 2800 доларів США, зобов’язавшись повернути їх до 01.11.2008 року, про що дав розписку. Строк повернення грошей за договором позики минув, проте, відповідач повернув лише 1550 доларів США. Решту суми 1250 доларів США відповідач не повернув. За курсом НБУ дана сума еквівалентна 9625 грн. Незаконними діями відповідача їй заподіяна моральна шкода в розмірі 1000 грн.
У лютому 2010 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про уточнення позовних вимог та просила стягнути з відповідача на її користь: заборгованість в сумі 9625 грн. за договором позики, 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди, на підставі ст.625 ЦК України – 3329 грн. інфляційних нарахувань, 3% річних в сумі 576 грн. та судові витрати.
Заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 08 червня 2010 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9625 грн. суми позики, 1000 на відшкодування моральної шкоди, 3329 грн. інфляційних нарахувань, три проценти річних в сумі 576 грн., 96 грн. 25 коп. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_3 просить рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Апелянт посилається на те, що всі кошти за договором позики він повернув позивачці у визначений домовленістю термін, що підтверджується розписками ОСОБА_1 та показами свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
Апеляційна скарга підлягає до задоволення частково з таких підстав.
Як видно з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 19.08.2008 року ОСОБА_2 позичив у позивачки 2800 доларів США строком до 01.11.2008 року, про що свідчить розписка (а.с.24).
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором позики, суд правильно виходив з вимог ст.1049 ЦК України та обгрунтовано стягнув з відповідача 9625 грн.
Доводи апелянта про те, що він повернув позивачу всі кошти за договором позики у визначений домовленістю термін, колегія суддів до уваги не бере, оскільки будь-яких доказів на підтвердження своїх доводів ОСОБА_4 суду не надав.
Рішення в частині зазначених вимог ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом установлено, що 19.08.2008 року між сторонами укладено договір позики 2800 доларів США строком до 01.11.2008 року. Частину коштів у розмірі 1250 доларів США, що за курсом НБУ становить 9625 грн., відповідач не повернув.
Задовольняючи вимогу про стягнення інфляційних коштів, суд першої інстанції виходив з того, що з часу прострочення відповідачем грошового зобов’язання індекс інфляції зріс більше ніж на 1%.
Однак з таким висновком погодитися не можна.
Оскільки індекс інфляції – це показчик характеристики динаміки загального рівня цін на послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлені в національній валюті – гривні, норма ст. 625 ЦК щод сплати боргу з урахуванням встановленої інфляції поширюється лише на випадки прострочення грошового зобов’язання, яке визначене договором у гривні.
Суд на зазначене положення уваги не звернув та, встановивши що за договором позики ОСОБА_1 передала ОСОБА_2 іноземну валюту - долари США, помилково застосував під час вирішення цієї вимоги положення ч.2 ст.625 ЦК, у зв’язку з чим рішення в цій частині відповідно до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові про стягнення інфляційних коштів.
Не можна погодитися і з висновком суду в частині вимог про відшкодування моральної шкоди.
Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
У порушення зазначених вимог закону, позивачка не надала суду доказів щодо заподіяння їй моральної шкоди.
Враховуючи наведене рішення в частині відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленнм в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Задовольняючи вимоги про стягнення 3% річних від простроченої суми, суд правильно виходив з вимог ст.625 ЦК України. Однак, визначаючи суму, що підлягає стягненню, суд припустився помилки при її обрахунку, стягнувши 3% річних за 2 роки ( з 01.11.2008 р. по 01.11. 2010 р.), хоча слід було стягнути за 1 рік 7 міс. ( 01.11.2008 р. - 08.06 2010 р.), що становить 457 грн. 23 коп. (9625:100х3:12=24,06; 24,06х19=457 грн. 23 коп.
З огляду на вищенаведене, рішення в частині вимог про стягнення 3% річних від простроченої суми підлягає зміні.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, який діє на підставі довіреності від імені ОСОБА_2, задовольнити частково.
Заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 08 червня 2010 року в частині позовних вимог про стягнення 3329 грн. інфляційних за весь час прострочення та відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення 3329 грн. інфляційних коштів за весь час прострочення та відшкодування моральної шкоди відмовити за безпідставністю.
Рішення в частині позовних вимог про стягнення 3% річних від простроченої суми змінити, зменшивши розмір стягуваної з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми з 576 грн. до 457 грн. 23 коп.
У решті рішення залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього ж часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча Судді: