У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 грудня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Пнівчук О.В.,
суддів Бойчука І.В., Меленко О.Є.. секретаря Балагури М.О.
з участю представника апелянта ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Івано-Франківського міського суду від 29 жовтня 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
В липні 2009 року ОСОБА_4 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_5 про усунення перешкод в користуванні її земельною ділянкою шляхом зобов»язання відповідачів прибрати існуючу бетонну основу для паркана довжиною 10 м 80 см, зрізати гілки горіха та знести всі самовільно побудовані споруди – туалет, курник, свинарник та корівник.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 жовтня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою відмовлено.
На дане рішення представник ОСОБА_4 продав апеляційну скаргу, в якій посилається на необгрунтованість висновків суду.
Апелянт зазначив, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що ним не подано доказів порушення його прав як землекористувача що стосується спірного питання щодо меж земельних ділянок.
Суд не взяв до уваги, що відповідачі відмовились виконувати взяті на себе зобов»язання щодо встановлення нової огорожі, хоча така домовленість між ними буда досягнута.
____________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-6312/2010 р. Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т.М.
Категорія 45 Доповідач Пнівчук О.В.
Апелянт посилається також на те, що ним представлено суду достатньо доказів того, що відповідачі в 1996 році самочинно збудували та перебудували допоміжні господарські споруди для худоби, свійських тварин та птахів, оскільки дозвільна документація на здійснення такого будівництва відсутня.
Сам факт наявності господарських споруд, допоміжних та інших споруд, які були самочинно зведені відповідачами на своїй земельній ділянці без дозвільних документів та дотримання Державних будівельних норм України свідчить про їх порушення.
Апелянт просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення його позову.
В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта – ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 заперечили доводи апеляційної скарги.
Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_4, суд першої інстанції правильно виходив із того, що позивачкою не представлено доказів того, що відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_5 чинять їй перешкоди в користуванні земельною ділянкою.
Судом встановлено, що сторони по справі являються суміжними землекористувачами, як позивачці ОСОБА_4 так і відповідачці ОСОБА_2 земельні ділянки належать на праві особистої власності про що свідчать державні акти про право власності на земельні ділянки.
Сторони не заперечили, що спору з приводу порушення меж землекористування немає.
Позивачка ОСОБА_4 пред»явила позов про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зобов»язання відповідачів прибрати існуючу бетонну основу для паркана довжиною 10 м 80 см, разом з тим не представила доказів того яким чином дана бетонна основа перешкоджає в спорудженні нової огорожі чи якимось іншим чином створює перешкоди в користуванні земельною ділянкою.
Суд також прийшов до правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельної ділянки шляхом зобов»язання відповідачів знести самовільно споруджені господарські споруди.
Суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд, за позовом відповідного органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, може постановити рішення, яким зобов»язати особу, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову.
Судом встановлено, що ряд нежитлових приміщень, про які зазначала позивачка та не заперечила ОСОБА_2, побудовані без відповідної дозвільної документації в 1996 році, однак позивачка з 1996 року по 2007 рік не пред»являла вимог про чинення їй перешкод у зв»язку з побудовою даних споруд. Крім того, позивачкою не представлено належних доказів в чому саме полягають такі перешкоди.
Посилання апелянта на те, що сам факт проведення будівництва без належного на те проекту та дозволу відповідних служб свідчить про допущені відповідачами порушення не заслуговують на увагу, оскільки зазначені обставини не дають підстав для висновку про порушення права позивачки на користування земельною ділянкою.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 29 жовтня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча Пнівчук О.В.
Судді: Бойчук І.В.
Меленко О.Є.