УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 грудня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Ясеновенко Л.В.,
суддів: Пнівчук О.В., Вакарук В.М.,
секретаря Юрків І.П.,
з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2,
адвокатів: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Галицького районного суду від 28 жовтня 2010 року,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Галицького районного суду від 28 жовтня 2010 року задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним.
Постановлено визнати недійсним заповіт, посвідчений 27 лютого 2001 року за №2 Залуквянською сільською радою від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на незаконність рішення суду. Він зазначає, що висновок амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи про те, що ОСОБА_5 на час складання заповіту страждала стійким хронічним психічним розладом у формі судинної деменції, що позбавляло її здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними, не може бути доказом по справі. Такий висновок зроблений на підставі амбулаторної медичної картки, достовірність записів у якій викликає сумнів. На думку апелянта, ряд сторінок у амбулаторній медичній картці з записами лікарів про стан здоров’я ОСОБА_5 переклеєні з амбулаторної медичної картки ОСОБА_6,1926 р.н., яка страждала психічним захворюванням.
Відповідач також зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення техніко-криміналістичної експертизи амбулаторної медичної картки ОСОБА_5
Крім того, ОСОБА_1 вказує на те, що висновок експертизи не є для суду обов’язковим, не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів. Позивачем не
_______________________________________________________________________________ Справа № 22-ц-6251/2010р. Головуючий у 1 інстанції Мула О.Д.
Категорія 37 Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.
представлено будь-яких інших доказів того, що ОСОБА_5 на час складання заповіту не усвідомлювала значення своїх дій.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.
ОСОБА_2 та його представники апеляційну скаргу не визнали.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 30 червня 1982 року виконкомом Залуквянської сільської ради був посвідчений заповіт, за яким ОСОБА_5 заповіла все своє майно сину ОСОБА_2 27 лютого 2001 року секретарем виконкому Залуквянської сільської ради був посвідчений інший заповіт, за яким ОСОБА_5 заповіла все належне їй майно своєму внукові ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. На день смерті їй належав на праві власності житловий будинок по АДРЕСА_1.
Встановлено, що починаючи з 1987 року ОСОБА_5 періодично зверталась та перебувала на лікуванні в Галицькій центральній районній лікарні з приводу погіршення стану здоров’я: загальний атеросклероз, захворювання соматичного профілю, атеросклеротичне недоумство з депресією, тривожно-депресивний синдром, церебральний атеросклероз, порушення психіки та перебувала на диспансерному обліку у психіатра з приводу судинної деменції.
Наведене підтверджено даними амбулаторної медичної картки ОСОБА_8
Згідно акту амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи від 25 травня – 18 червня 2010 року на час складання заповіту 27 лютого 2001 року ОСОБА_5 страждала стійким хронічним психічним розладом у формі судинної деменції, що позбавляло її здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.
При таких обставинах справи суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Посилання апелянта у скарзі на те, що висновок експертизи не є обов’язковим для суду та не має наперед встановленої сили, не заслуговують на увагу, оскільки, ухвалюючи рішення, суд також дав оцінку поясненням свідків про факт неадекватної та дивної поведінки ОСОБА_5 протягом останніх років життя. Не заперечив факт лікування ОСОБА_5 у неврологічному відділенні Галицької ЦРЛ і свідок ОСОБА_9 – батько відповідача.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Галицького районного суду від 28 жовтня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: Л.В. Ясеновенко О.В. Пнівчук
В.М. Вакарук