УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 грудня 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючої Ясеновенко Л.В.,
суддів: Девляшевського В.А., Матківського Р.Й.,
секретаря Юрків І.П.,
з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
адвокатів ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту проживання із спадкодавцем, тлумачення заповіту та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_6, Марківської сільської ради та Коломийської РДА про визнання недійсним свідоцтва про право власності на домоволодіння, визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, встановлення факту прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 11 жовтня 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
23.03.2009 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно.
В заяві зазначила, що з 1985 року перебувала з ОСОБА_7 у фактичних шлюбних відносинах, а з 20 вересня 1987 року - у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_8.
За час спільного проживання вони з чоловіком побудували житловий будинок, свідоцтво про право власності на який було видано ОСОБА_7 на підставі рішення виконкому Коломийської районної ради народних депутатів від 13 грудня 1989 року. У цьому будинку вони з чоловіком проживали до дня його смерті та вона продовжує проживати по даний час.
________________________________________________________________________________Справа №22-ц-6166/2010р. Головуючий у І інстанції Кавацюк М.Ф.
Категорія 5 Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.
Посилаючись на те, що після смерті ОСОБА_7 вона успадкувала 1/3 частину житлового будинку по заповіту і крім того має право разом з відповідачами (дочками померлого) на частку у спадковому майні за законом, просила визнати за нею право власності на 7/9 частин домоволодіння АДРЕСА_1.
13 квітня 2010 року ОСОБА_1 подала додаткову позовну заяву про встановлення факту постійного проживання на момент відкриття спадщини разом із спадкодавцем та тлумачення заповіту, посилаючись на те, що нотаріус відмовив їй у оформленні права власності на спадкове майно, у зв’язку з відсутністю її реєстрації у спірному будинку, та у зв’язку з тим, що заповіт містить неточності щодо частини будинку, яка є предметом заповіту.
27.04.2009 року ОСОБА_2 звернулась з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 про визнання недійсним свідоцтва про право власності на домоволодіння, визнання домоволодіння спільною сумісною власністю подружжя, визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно.
В заяві зазначила, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 її матері ОСОБА_10, вона фактично прийняла спадщину, яка складалася зі старого будинку АДРЕСА_1, нового житлового будинку та господарських споруд, збудованими батьками у шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько ОСОБА_7, який при житті заповів ОСОБА_1 1/3 частину житлового будинку: прихожу, кухню та одну кімнату зі східної сторони, а також стайню з південної сторони.
Посилаючись на те, що домоволодіння збудоване її батьками під час шлюбу, просила визнати його спільною власністю подружжя та визнати за нею право власності на 5/8 частин домоволодіння.
Крім того просила визнати недійсним заповіт, посилаючись на те, що останній вчинений з порушенням Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки розпорядження заповідача викликало незрозумілості після відкриття спадщини.
20.01.2010 року ОСОБА_2 доповнила позовні вимоги та просила визнати недійсним свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння, видане на ім’я ОСОБА_7 та визнати за нею право власності на ціле домоволодіння, посилаючись на те, що на час смерті її матері, остання не перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, а тому він не міг бути спадкоємцем по закону, і все належне матері майно вона успадкувала сама.
13.04.2010 року ОСОБА_2 подала заяву про відмову від позовних вимог про визнання домоволодіння спільною власністю подружжя.
13 травня 2010 року ОСОБА_2 подала додаткову позовну заяву про встановлення факту прийняття після смерті матері спадщини, яка складається з домоволодіння 1960 року забудови та незавершеного будівництвом житлового будинку.
11.06.2009 року ОСОБА_6 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, посилаючись на те, що після смерті сина ОСОБА_7 він має право на 1/8 частину спірного домоволодіння.
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 9 червня 2010 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 про визнання спірного домоволодіння спільною власністю подружжя закрито у зв’язку з відмовою від позовних вимог.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 11 жовтня 2010 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно, встановлення факту проживання із спадкодавцем, тлумачення заповіту задоволено частково.
Ухвалено визнати право власності за ОСОБА_1 на 3/12 (1/4) частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться в АДРЕСА_1.
Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 на момент відкриття спадщини разом із спадкодавцем ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2.
В решті позовних вимог відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_6, Марківської сільської ради, Коломийської РДА про визнання недійсним свідоцтва про право власності на домоволодіння, визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, встановлення факту прийняття спадщини задоволено частково.
Ухвалено визнати за ОСОБА_2 право власності на 7/12 частин житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами що знаходяться в АДРЕСА_1.
В решті позову відмовлено.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_6 до ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом задоволено.
Ухвалено визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/12 частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами що знаходяться в АДРЕСА_1.
На зазначене рішення суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій вказує на те, що суд визнав право власності на 1/12 частину домоволодіння за ОСОБА_6, незважаючи на те, що останній не прийняв спадщини. ОСОБА_6 проживав окремо, а отже фактично не прийняв спадщини. Крім того, він не подав відповідної заяви про прийняття спадщини.
Помилковим, на думку ОСОБА_1, є висновок суду про те, що спірний будинок був збудований на час смерті ОСОБА_10 Не були збудовані на той час і господарські споруди.
Вирішуючи питання про визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/12 частину домоволодіння після смерті батька, суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 відмовилась від позовних вимог про визнання права на майно в порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_7 і ухвалою суду від 9 червня 2010 року така відмова прийнята судом.
Просить рішення суду в частині відмови у задоволенні її позовних вимог та в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_6 скасувати та ухвалити нове рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_7 до 14.08.1980 року перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_10. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_3 Після розірвання шлюбу подружжя продовжувало проживало разом. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 померла.
Також встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_10 проживали в будинку 1960 року забудови і під час шлюбу розпочали будівництво нового будинку. На час смерті ОСОБА_10 будинок був збудований, однак залишились незавершеними окремі будівельні роботи.
Після смерті ОСОБА_10 ОСОБА_7 почав проживати із ОСОБА_1, з якою одружився 20 вересня 1987 року. Від другого шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилась дочка ОСОБА_3
29 грудня 1989 року ОСОБА_7 було видано свідоцтво про право власності на новий будинок, а старий будинок був проданий.
29.11.2005 року ОСОБА_7 склав заповіт ім’я своєї дружини ОСОБА_1, за яким заповів їй 1/3 частину житлового будинку, а саме прихожу, кухню та одну кімнату зі східної сторони.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер і після його смерті відкрилась спадщина на майно, яке не було включено до заповіту. Спадкоємцями за законом є дочки померлого: ОСОБА_2 та ОСОБА_11, батько померлого - ОСОБА_6 та дружина померлого - ОСОБА_1
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення часток кожного із спадкоємців у спадковому майні.
Відмовляючи у задоволенні позову про визнання недійсними свідоцтва про право власності ОСОБА_7 на житловий будинок та визнання недійсним заповіту, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що позивачкою не представлено доказів їх недійсності.
Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 317, ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 11 жовтня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: Л.В. Ясеновенко
В.А. Девляшевський
Р.Й. Матківський