У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2010 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Пнівчук О.В.,
суддів Беркій О.Ю., Шишка А.І.
секретаря Балагури М.О.
з участю апелянта ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 30 серпня 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 52000 грн.
Свої вимоги мотивував тим, що відповідач 07 квітня 2009 року позичив у нього 52000 грн. які зобов»язався повернути до 01 травня 2009 року. По закінченні строку повернення боргу відповідач звернувся до нього з проханням про відстрочення повернення боргу ще на один місяць, однак кошти не повернув.
У зв»язку з невиконанням відповідачем свого зобов»язання, позивач просив стягнути з нього суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми в розмірі 52917,87 грн.
Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 30 серпня 2010 року в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про повернення суми боргу відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з»ясування обставин, що мають суттєве значення для справи,порушення судом ____________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-5803/2010 р. Головуючий у 1 інстанції Васильковський В.М.
Категорія 27 Доповідач Пнівчук О.В.
норм матеріального та процесуального права.
Суд на думку апелянта, не врахував того, що на підтвердження своїх вимог про стягнення боргу за договором позики, він представив копію розписки, написаної власноручно відповідачем у присутності свідків, яка є належним доказом укладення договору позики та посвідчує передання ним ОСОБА_2 грошової суми зазначеної в розписці.
Факт написання розписки не заперечив сам відповідач, ним також не було заявлено про те, що не отримував гроші. До настання часу повернення коштів - червня 2009 року він не звертався із заявою до правоохоронних органів про вимагання в нього грошей.
Необгрунтованим, вважає апелянт, висновок суду про те, що між ним та відповідачем виникли правовідносини не за договором позики, а внаслідок пошкодження автомобіля «Джилі», так як він не мав у власності даного автомобіля, а відтак йому не могла бути заподіяна шкода, внаслідок пошкодження автомобіля.
Судом не взято до уваги письмові пояснення директора ПП «Інтер» ОСОБА_3, який сердив, що до правоохоронних органів з приводу пошкодження автомобіля «Джилі» не звертався та жодного відношення щодо правовідносин між ним та ОСОБА_2 з приводу позики грошей не має.
Апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог.
В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав, відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 52000 грн. за договором позики, посилаючись на те, що боргові зобов»язання відповідача підтверджені розпискою написаною ним власноручно 07 квітня 2009 року.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Постановляючи рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно виходив із того, що в судовому засіданні встановлено, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 не виникли правовідносини за договором позики, так як ОСОБА_1 не передавав відповідачу грошові кошти чи інші речі.
Зазначені обставини підтверджені письмовими поясненнями позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 в матеріалах про відмову в порушенні кримінальних справ як за заявою ОСОБА_2 так і заявою ОСОБА_1
Так, ОСОБА_1 зазначив, що ОСОБА_2 06.04.2009 року викрав із автостоянки в м. Перевальськ Луганської області автомобіль «Джилі» та розбив його. З метою добровільного вирішення з директором автостоянки питання відшкодування за автомобіль ОСОБА_2 написав 07 квітня 2009 року розписку про повернення боргу в сумі 52 000 грн. йому – ОСОБА_1, однак зазначені кошти не повертає.
ОСОБА_2, в свою чергу, вказав, що ОСОБА_1 вимагає у нього гроші в сумі 52000 грн., так як підозрює його у викраденні автомобіля та його пошкодженні.
В порушенні кримінальних справ як за заявою ОСОБА_2 про вимагання у нього ОСОБА_1 коштів за пошкоджений автомобіль так і за заявою ОСОБА_1 щодо викрадення та пошкодження ОСОБА_2 автомобіля «Джилі» відмовлено за відсутності в подальшому претензій один до одного.
В судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1, не зважаючи на письмові пояснення, вищезазначені обставини заперечив, разом з тим на спростування встановлених судом обставин справи не представив належних доказів.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами існує спір не з приводу договору позики, а інших правовідносин та повинен вирішуватись відповідно до вимог чинного законодавства, що регулюють дійсні спірні правовідносини.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Коломийського міськрайонного суду від 30 серпня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча Пнівчук О.В.
Судді: Беркій О.Ю.
Шишко А.І.