№ 2-7323/10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

9 грудня  2010 року                                                                м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва у складі:

головуючого-судді                                                             Мазурик О.Ф.,

секретаря                                                                             Коруни О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5, Комунальне підприємство «Голосіїв-житлосервіс» про відшкодування шкоди,

                                           В С Т А Н О В И В :

В листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, уточненим в подальшому, про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири.

          В обґрунтування позовних вимог в позові зазначила, що 1 вересня 2010 року, з вище розташованої квартири  було залито її квартиру. Внаслідок залиття в квартирі були пошкоджені стеля і стіни у коридорі, стеля і стіни у кухні, стеля і стіни у ванній кімнаті, стіни та часткове відшарування шпалер на стелі у великій кімнаті. Вважає, що залиття сталося з вини відповідача, внаслідок того, що у її квартирі був відкритий кран гарячого водопостачання. Також зазначила, що від того, що протягом тривалого часу не могла відремонтувати квартиру, вона морально страждала.

          В судовому засіданні 09.12.2010 року позивачка уточнила позовні вимоги та просила суд стягнути з ОСОБА_2 у відшкодування майнової шкоди 3 251 грн., у відшкодування моральної шкоди 2 000 грн. та судові витрати.

          Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала та просила відмовити в його задоволенні у повному обсязі.

          В судовому засіданні представник третьої особи – КП «Голосіїво-житлосервіс» позов підтримала та пояснила, що 1 вересня 2010 року  в будинку АДРЕСА_1 у кв. № НОМЕР_1 у м. Києві сталося залиття про що було складено акт.

          Також зазначила, що причиною залиття був відкритий кран гарячого водопостачання в кв. № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1.

Треті особи ОСОБА_3, ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилися, про час і місце судового розгляду оповіщені у встановленому законом порядку. Про причину неявки не повідомили. Від них не надходило повідомлення про згоду на участь у справі.

За згаданих обставин, у відповідності до ст. 36 ЦПК України, суд вважає за можливе вирішення спору у відсутність третіх осіб.

Повно і всебічно з’ясувавши обставини справи та перевіривши їх наявними письмовими доказами  у сукупності, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд дійшов висновку, що заявлений позов підлягає частковому задоволенню на підставі встановлених фактичних обставин справи та відповідних їм правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що квартира № НОМЕР_1 у будинку АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (а.с. 8).

В квартирі № НОМЕР_2 у будинку АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2 разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_4 Треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в квартирі зареєстровані, але не проживають.

Судом встановлено та підтверджується письмовими доказами у справі, що 1 вересня 2010 року з п’ятого поверху будинку АДРЕСА_1 через четвертий  до першого поверху сталося залиття гарячою водою квартир № НОМЕР_3, № НОМЕР_1, № НОМЕР_4  цього будинку.    Внаслідок залиття в квартирі    №  НОМЕР_1 було пошкоджено стелю та стіни в коридорі, кухні, ванній кімнаті, великій кімнаті.

          Статтею 1166 ЦК України передбачено, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З матеріалів справи, а саме з акту про залиття від 14.09.2010 року, затвердженого директором КП «Голосіїв-житлосервіс» Ступак Р.М.  вбачається що  причиною залиття квартири № НОМЕР_1 по АДРЕСА_1, що трапилось на системі ГОП 1 вересня 2010 року, був відкритий кран гарячого водопостачання в  кв. № НОМЕР_2 по АДРЕСА_1 (а.с. 7).

          Доводи відповідача про те, що залиття сталося не з її вини, суд вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Згідно показань свідка ОСОБА_7 - слюсаря-сантехніка  КП «Голосіїв-житлосервіс», він   1 вересня 2010 року  був направлений для ліквідації аварії в будинку АДРЕСА_1. Прибувши на місце аварії було встановлено, що  у вказаному будинку відбулося залиття гарячою водою квартир № НОМЕР_3, № НОМЕР_1, № НОМЕР_4  з квартири № НОМЕР_2. Оскільки двері в квартирі № НОМЕР_2 ніхто не відкривав, він перекрив стояк гарячого водопостачання, внаслідок чого залиття квартир гарячою водою зупинилося.  Після того як появилася власниця квартири № НОМЕР_2, ця квартира була обстежена.  Також були обстежені квартири, які були пошкоджені внаслідок залиття. Обстеження проводилося за участю власниці  квартири № НОМЕР_2.  Після включення гарячого водопостачання залиття не повторилося. Ремонтні роботи на стояку  гарячого водопостачання КП «Голосіїв-житлосервіс» не проводилося.

Надані в судовому засіданні свідком ОСОБА_7 показання узгоджуються з письмовими  матеріалами  справи. З акту  обстеження квартири № НОМЕР_1 вбачається, що акт складено за участі сторін у справі та підписаний позивачем і відповідачем (а.с. 7).

          Згідно ст. 179 Житлового кодексу УРСР користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов’язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і при будинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

          Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572 (в редакції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45), власник та наймач (орендар)  квартири зобов’язані не допускати виконання робіт та інших дій, що викликають псування приміщень, приладів та обладнання будинку, порушують умови проживання громадян.

Постановою Пленуму Верхового Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» за № 6 від 27.03.1992 року (із змінами та доповненнями) роз’яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі, особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.

Оскільки судом встановлено, що 01.09.2010 року відбулося  одноразове залиття квартири позивача, з 01.09.2010 року по 14.09.2010 року пошкоджень внутрішньо-будинкових систем теплопостачання і водовідведення (від зовнішньої стіни будинку до внутрішньої стіни квартири) не  було, суд дійшов висновку, що відповідач, в порушення п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, внаслідок витікання з його квартири води до квартири позивача, допустив псування приміщення позивача,  а тому спричинення матеріальної шкоди позивачу знаходиться в причинному зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків, а тому відповідати за завдану позивачу матеріальну шкоду повинен відповідач.

          При визначені розміру завданої позивачу матеріальної шкоди, суд бере за основу Висновок експертних досліджень вих. № 32 від 25.10.2010 року, відповідно до якого ринкова вартість матеріальних збитків, завданих власнику помешкання внаслідок  залиття гарячою водою жилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, кв. НОМЕР_1 складає 3 901 грн., оскільки проведені розрахунки відповідають нормам та стандартам, які затверджені Держбудом України, здійсненні спеціалістом - оцінювачем, фаховий рівень якого підтверджується відповідним свідоцтвом про присвоєння кваліфікації судового експерта з правом проведення будівельно-технічних експертиз № 990  від 9 червня 2006 року (а.с. 23-26, 37).

          Згідно комерційного кошторису (ремонтно-будівельні роботи після залиття гарячою водою в жилих приміщеннях за адресою: АДРЕСА_1, кв. НОМЕР_1)  вартість матеріалів та робіт становить 3901,20 грн., де 650 грн. – податок на додану вартість (а.с. 35 на звороті).

  Судом встановлено, що ремонт квартири позивачкою не проведено, а тому суд вважає, що позов в частині відшкодування майнової шкоди підлягає частковому задоволенню в розмірі 3 251 грн.  за винятком податку  на додану вартість  (3901 – 650 = 3251).

Розглядаючи позовні вимоги  в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходив з наступного.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України та положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача, часу та зусиль необхідних для відновлення попереднього стану та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих та виробничих зв’язках.  

Виходячи з вищенаведеного, ураховуючи конкретні обставини справи, суд дійшов висновку, що в зв’язку із залиттям квартири, яке сталося внаслідок неналежного виконання  відповідачем покладених на нього обов’язків, позивачка дійсно зазнала моральних страждань та переживань. Але виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що розмір моральної шкоди позивачем завищений, а тому підлягає частковому задоволенню у розмірі  1 000 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи ( ч. 1 ст. 79 ЦПК України).

Згідно з п. п. 1, 5 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов’язаних з розглядом судової справи, належать витрати на інформаційно-технічне забезпечення  та витрати, пов’язані з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Оскільки при зверненні до суду позивачкою сплачений судовий збір у сумі 51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи судом у розмірі 120 грн.  та здійснено витрати, пов’язані з підготовкою документів для розгляду справи, а саме сплачено 1200 грн. за проведення експертного дослідження та 62 грн. за складання акту, що підтверджується матеріалами справи, вказані судові витрати підлягають стягненню з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (а.с. 1-2,13-15).

На підставі п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, ст.ст. 1166, 1167 ЦК, керуючись  ст.ст. 3, 10, 11, 57, 60, 61, 88, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4,  ОСОБА_5, Комунальне підприємство «Голосіїв-житлосервіс» про відшкодування шкоди – задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди 3 251 (три тисячі двісті п’ятдесят одна) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1  у відшкодування моральної шкоди 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі   51 (п’ятдесят одна) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі  120 (сто двадцять) грн., за проведення експертного дослідження 1200 (одна тисяча двісті) грн., кошти по складанню акту в розмірі 62 (шістдесят дві) грн.

          Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти  днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

          Суддя