Справа №  11-841/2010                                    Головуючий у 1 інстанції: Мурашко  І.А.

Категорія : ч. 1 ст. 190 КК України                                              Доповідач:   Зенченко Т.С.

У  Х  В  А  Л  А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Ю16__” грудня 2010 року.   Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернігівської області в складі :

головуючого -  судді  Антипець В.М.

        суддів -  Зенченко Т.С., Карнауха А.С.

з участю прокурора  -  Гапеєвої Н.П.

представника потерпілого – ОСОБА_1          

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Чернігові кримінальну справу за апеляцією  потерпілого  ОСОБА_2 на вирок Деснянського  районного суду міста Чернігова від 12 жовтня 2010 року.

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та мешканка м. Чернігова, українка, громадянка України, з вищою освітою, не одружена, не працююча, раніше не  судима

засуджена  за  ст. 190 ч.1 КК України  до одного року обмеження волі.

На підставі статті 75  КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання  з випробуванням з іспитовим строком  один рік.

 Згідно статті 76 КК України на засуджену покладено обов’язки:  повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця  проживання; періодично з’являтися  для реєстрації в  органи кримінально - виконавчої системи.  

 Стягнуто з ОСОБА_3  на користь потерпілого ОСОБА_2  5000 гривень на відшкодування матеріальної  шкоди та 2000 гривень у відшкодування моральної шкоди.

    Вироком суду ОСОБА_3 визнана винною та засуджена за те, що вона 05 серпня 2010 року, знаходячись  біля шпиталю  по вул. Гетьмана  Полуботка, 40, у м. Чернігові, шляхом  зловживання  довірою,  заволоділа  грошовими коштами  в сумі 5000 гривень, що  належать ОСОБА_2

    В апеляції  потерпілий ОСОБА_2 не заперечуючи проти  застосованої  судом міри покарання та розміру та розміру грошової компенсації  моральної шкоди вважає рішення суду  незаконним з тих  підстав, що його позов   не задоволено в частині  пред’явлених  вимог  про стягнення  із засудженої  понесених  витрат, а саме:  витрат при сплаті  навчання дочки, штрафу та пені, в сумі  11 424 грн. 21 коп.. Вказує, що  судом були порушені вимоги статей 1166, 1192 ЦК України, Судом не  розглянуто  позовні вимоги щодо стягнення  з ОСОБА_3 на його користь 11424 грн. 21 коп. Очевидними є  невідповідність  висновків суду  фактичним обставинам  справи, а також  істотне порушення   вимог  кримінально-процесуального  закону щодо  повного, об’єктивного з’ясування  обставин справи, незастосування  заходів забезпечення  позову. Посилаючись на зазначені обставини, потерпілий просить вирок суду змінити та стягнути із засудженої на його користь 11424 грн. 21 коп. збитків за договором позики, які складаються  з витрат, понесених при сплаті  навчання дочки у першому семестрі 2010 навчального року у сумі 3800 гривень; штрафу у сумі 7600 гривень та пені у сумі 24,21 грн..

    Заслухавши доповідь судді, пояснення представника потерпілого, який підтримав апеляцію, думку прокурора, який вважав за необхідне залишити вирок  суду без зміни, перевіривши  матеріали справи і  обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція  підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

    Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні заволодіння чужим майном шляхом  зловживання довірою та  кваліфікацію дій засудженої  за ч. 1 ст. 190 КК України відповідають матеріалам  судового слідства, що в апеляційному порядку не оскаржується.

    Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляції потерпілого  щодо зміни вироку  та  стягнення із  засудженої на його користь 11424 грн. 21 коп.  збитків за договором  позики, які складаються  з витрат понесених  при сплаті навчання  дочки у першому семестрі 2010  навчального року у сумі  3800 гривень, штрафу  7600 гривень та  пені  24, 21 грн.

    Як убачається з матеріалів кримінальної справи, ОСОБА_3  пред’явлено обвинувачення  в тому, що вона  шляхом зловживання  довірою, заволоділа  грошовими коштами в сумі 5000 гривень, що належать  ОСОБА_2

    Суд першої інстанції, розглядаючи кримінальну справу прийшов до висновку щодо  часткового задоволення позову потерпілого  ОСОБА_2  про стягнення із засудженої матеріальної шкоди у розмірі 5000 гривень та 2000 гривень  у відшкодування моральної шкоди.

    Відповідно до п. 5  постанови  Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.1989 року із змінами  „Про практику застосування  судами України  законодавства  про відшкодування  матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і  стягнення  безпідставно нажитого майна”  не підлягають  розгляду в кримінальній  справі  позови за  вимогами про  відшкодування  матеріальної шкоди, що не випливають  із пред’явленого обвинувачення.

    Такі позови  зацікавлені особи можуть пред’явити в порядку цивільного судочинства.

    А тому за таких обставин, колегія суддів вважає,  що позовні вимоги  ОСОБА_2  в частині стягнення із засудженої  витрат понесених  при сплаті навчання дочки, штрафу  та пені необхідно  залишити без розгляду.  

    Керуючись ст.ст. 365, 366, 379 КПК України, колегія суддів, -

                у х в а л и л а:

    апеляцію потерпілого  ОСОБА_2  задовольнити частково.

Вирок Деснянського  районного суду м. Чернігова від 12 жовтня  2010 року  щодо  ОСОБА_3  в частині  вирішення цивільного  позову змінити: позовні вимоги  ОСОБА_2  в частині  стягнення  витрат понесених  при сплаті навчання  дочки, штрафу та пені залишити без розгляду як такі, що  виходять за межі  розгляду даної  кримінальної справи.

    У решті цей же вирок  залишити без зміни.

    Головуючий:                         Судді: