АПЕЛЯЦІЙНИЙ  СУД  ЗАПОРІЗЬКОЇ  ОБЛАСТІ

Справа №33-309\2009                     Головуючий в 1 інстанції

                                                                                 Калюжна В.В.

Категорія ст.1 п. «а» Закону України

«Про боротьбу з корупцією»                                  доповідач Булейко О.Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 травня   2009 р.                                                                м. Запоріжжя

Суддя апеляційного суду Запорізької області Булейко О.Л., у відкритому судовому засіданні розглянувши у залі апеляційного суду Запорізької області апеляцію прокурора, який приймав участь в розгляді справи судом першої інстанції на постанову судді Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 02. 04. 2009 р. про звільнення ОСОБА_2 від  адміністративної відповідальності  за вчинення  правопорушення, передбаченого п. «а» ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією»,  

ВСТАНОВИЛА:

Постановою судді Орджонікідзевського  районного суду м. Запоріжжя від 02. 04. 2009 р. ОСОБА_2 ,  який мешкає за адресою: АДРЕСА_1,  працюючого помічником оперуповноваженого  СКР Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області звільнено від  адміністративної відповідальності за п. «а» ст.1 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він працюючи помічником оперуповноваженого СКР Орджонікідзевського РВ ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, будучи державним службовцем, уповноваженим на виконання  функцій держави, у зв’язку з виконанням таких функцій незаконно отримав грошову винагороду в сумі 200 грн. за повернення ОСОБА_3 мобільного телефону, який в неї викрадено.

Призначаючи покарання ОСОБА_2, суд вважав за можливе застосувати вимоги ст. 22 КУПаАП та звільнив його від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.  

Прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції в апеляції просить постанову суду відносно ОСОБА_2 скасувати.

      Заслухавши пояснення ОСОБА_2, який вважає, що його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності, він визнав себе винним лише тому, що його запевнили, що так буде краще, бо в іншому разі його буде притягнуто до кримінальної відповідальності, винним себе не вважає, корупційних діянь не вчиняв, таку позицію мав на стадії складення протоколу про вчинення корупційного діяння, вивчивши матеріали справи, доводи апеляції, вважаю, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню, а постанова судді підлягає скасуванню з таких підстав.

    Суть корупційного діяння передбаченого п. «а» ч.2 ст. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією», (а саме в цьому обвинувачується ОСОБА_2, за текстом протоколу),  полягає в тому, що особа  уповноважена на виконання функцій держави, незаконно одержує матеріальні блага, послуги чи інші переваги, які надаються їй  лише за те, що вона перебуває на даній конкретній посаді  і виконує певні функції. Тобто протиправні діяння, які вчиняються такою особою, набувають характеру корупційних лише у тому разі, коли матеріальні блага дійсно надаються їй іншою фізичною чи юридичною особою, а вона у такому разі їх незаконно одержує.

Якщо ж особа, уповноважена на виконання функцій держави одержує матеріальні блага за певні дії чи бездіяльність на користь іншої особи, то в цьому випадку її діяння не можуть утворювати склад корупційного правопорушення, передбаченого ч.2 п. «а» ст.. 1 Закону України «Про боротьбу з корупцією». У цьому разі особа має нести відповідальність (за умови доведеності вини) за іншими нормами чинного законодавства, в тому числі й за відповідними нормами КК України, але не за нормами спеціального закону, яким є зазначений Закон.

    Отже в справі відносно ОСОБА_2 фактично допущено змішування понять адміністративного правопорушення (корупційного діяння) з кримінально-караним діянням (отримання хабара), які за своєю правовою природою не є тотожними, і тому таке змішування є неприпустимим.

Оскільки вказане змішування правових понять, яке допустив  суддя у цій справі, призвело по суті до помилки в правозастосуванні, а будь яких інших даних, які свідчили б про причетність ОСОБА_2 до вчинення корупційного діяння, не встановлено, зазначена постанова не може вважатися законною.

    Крім того,  приймаючи до провадження протокол про вчинення ОСОБА_2 корупційного діяння, суддя не звернув увагу на ту обставину, що в протоколі не зазначено частину статті Закону, в порушенні якого обвинувачувався ОСОБА_2, тобто фактично не було встановлено норму закону, яку порушив ОСОБА_2            

    Направляючи матеріали справи відносно ОСОБА_2 до суду, прокурор, який склав протокол долучив до нього матеріали дослідчої перевірки, яка проводилася за заявою ОСОБА_4

    Як на докази, які підтверджували вину ОСОБА_2 суд послався в постанові на пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, між тим, ці документи належним чином не оформлені, а частина з них, саме пояснення вказаних осіб, мають лише початок без закінчення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду,  

ПОСТАНОВИЛА:

 Постанову судді Орджонікідзевського  районного суду м. Запоріжжя  від 02. 04. 2009 р. про звільнення від адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за вчинення ним правопорушення передбаченого п. «а» ст.1 Закону України «Про боротьбу з корупцією» скасувати, провадження по справі закрити у зв’язку  з відсутністю у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 п. «а» ст.1 Закону України «Про боротьбу з корупцією».

Апеляцію прокурора залишити без задоволення.    

           Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Запорізької області                                             О.Л. Булейко