Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-10174/2010 р. Головуючий у 1 інстанції : Урупа І.В.
Суддя-доповідач : Спас О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2010 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого Крилової О.В.,
суддів: Спас О.В.
Боєвої В.В.,
при секретарі Семенчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_4
на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 жовтня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_5, який також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6 до ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та вселенні, -
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2010 року ОСОБА_5, який також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_6, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, про усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням та вселенні.
В позові зазначав, що йому на підставі договору дарування від 31.01.2004 року на праві власності належить Ѕ частина квартири 90, розташованої в АДРЕСА_1 Його неповнолітній доньці ОСОБА_4, інтереси якої представляє її законний представник мати ОСОБА_3 відповідачка у справі, на підставі договору купівлі-продажу від 29.06.2005 року на праві власності належить Ѕ частина вищезазначеної квартири.
Шлюбні відносини між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 були припинені в травні 2005 року і з цього часу вони почали жити окремо, а рішенням Мелітопольського районного суду від 29.06.2005 року шлюб між було розірвано.
ОСОБА_5 зазначав, що на теперішній час в спірній квартирі зареєстровані: він, його неповнолітні діти – ОСОБА_6 і ОСОБА_4 та його колишня дружина ОСОБА_3 Оскільки з колишньою дружиною у нього склалися неприязні стосунки і остання перешкоджає йому нормально користуватися спільним житлом, позивач просив суд зобов’язати ОСОБА_7 не чинити йому та його дочці ОСОБА_6 перешкоди у користуванні вказаною квартирою та зобов’язати відповідачку надати їм дублікат ключів від вхідних дверей. Просив вселити його та неповнолітню ОСОБА_6 в спірну квартиру.
Рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 жовтня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено.
В апеляційні скарзі ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_4, посилаючись на порушення норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлені та не оспорені сторонами наступні обставини.
ОСОБА_5 та його малолітній доньці ОСОБА_4 належить по Ѕ частині однокімнатної квартири №90, розташованої в АДРЕСА_1 (а.с. 6-13). Всі особи, які беруть участь в справі зареєстровані у вказаній квартирі (а.с.15).
До участі в справі в якості третьої особи ухвалою суду залучено орган опіки та піклування (а.с.32).
З матеріалів справи вбачається, що суд з дотриманням вимог ст. ст. 212 – 215 ЦПК України належно оцінив надані сторонами докази, виконав всі вимоги цивільного судочинства і вирішив справу згідно з законом, вирішивши питання наявності обставин, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, суті правовідносин, що випливають із встановлених обставин, правильно застосував правові норми до цих правовідносин і дійшов вірного висновку про задоволення позову.
Зокрема, судом правильно застосовано ст. ст. 321, 383, 391, 405 ЦК України, які гарантують непорушність та захист права власності, у тому числі щодо права власника квартири використовувати її для власного проживання та проживання його малолітньої доньки ОСОБА_6
Доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість рішення суду не знайшли свого підтвердження.
Довід апеляційної скарги про неможливість виділення в натурі 1/2 частини однокімнатної квартири є неприйнятним, оскільки такі обставини виходять за межі позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, що суперечить ч. 1 ст. 303 ЦПК України, згідно якої під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про наявність у власності позивача іншої квартири та про аморальність проживання в квартирі разом з колишньою дружиною сторонньої для неї зараз особи, не спростовує висновки рішення суду в даній справі, яке відповідає вищепереліченим нормам матеріального права. Діюче законодавство не містить норм, що дозволяють в такій ситуації звужувати обсяг прав позивача як власника житла або забороняють останньому використовувати належне йому житло для проживання.
Довід апеляційної скарги про порушення норм процесуального права та законодавства з охорони прав дитини є безпідставним. Зі справи видно, що до участі було долучено органі опіки та піклування, представник якого в судове засідання не з’явився, що не було перешкодою для розгляду справи по суті.
З доводом апелянта про утиск прав її малолітньої доньки ОСОБА_4 вселенням позивача погодитися неможливо, так як позивач також має малолітню доньку ОСОБА_6, якій законом також гарантується захист прав дитини.
Довід апеляційної скарги про невідповідність рішення суду ч. 2 ст. 50 ЖК України щодо неможливості заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев'ять років, крім подружжя відхиляється апеляційним судом. Дана норма матеріального права регулює правовідносини з надання жилих приміщень і не може бути застосована до правовідносин з захисту права власності на житлове приміщення співвласника та його малолітньої доньки, спір про які вирішується в даній справі.
Таким чином, при розгляді справи апеляційним судом встановлено, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його висновків. Немає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції та для постановляння нового рішення по справі.
Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 жовтня 2010 року по цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:
Судді: