АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ
Справа №22-10074\2010 Головуючий у 1 інстанції:
Полянчук Б.І.
Доповідач: Кримська О.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 грудня 2010 р. м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Бєлки В.Ю.,
суддів: Кримської О.М.,
Глазкової О.Г.,
при секретарі: Остащенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2010 року по справі за позовом Державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення, скасування державної реєстрації,
ВСТАНОВИЛА:
ДП Бердянський морський торгівельний порт» звернулось з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення, скасування державної реєстрації.
Уточнивши позовні вимоги, зазначали, що у жовтні 2000 року до ДП «Бердянський морський торговельний порт» звернулось керівництво центру електрозв'язку №1 Запорізької дирекції ВАТ „Укртелеком" з клопотанням про надання місця в гуртожитку для тимчасового проживання працівника цього підприємства ОСОБА_3 Клопотання було задоволено і ОСОБА_3 та її неповнолітній дочці ОСОБА_4, 1988 року народження, було надано в тимчасове користування кімнату №219 гуртожитку по вул. Димитрова, 42, в м. Бердянську строком на один рік.
У 2002 році з ОСОБА_3 було укладено договір тимчасового найму житла в гуртожитку, строк дії якого щорічно продовжувався за клопотанням центру електрозв'язку № 1 Запорізької дирекції ВАТ „Укртелеком", а 21.10.2005 року договір тимчасового найму житла в гуртожитку було переукладено строком на один рік. Адміністрацією та профспілковою організацією ДП „Бердянський морський торговельний порт" 27.04.2006 року та 19.02.2007 року були прийняті рішення про відмову в продовженні строку дії договорів тимчасового проживання в гуртожитку з особами, які не є працівниками порту. ОСОБА_3 неодноразово попереджалась, що договір найму житла з нею укладатися не буде і що з серпня 2006 року вона та члени її сім'ї повинні звільнити кімнату, але відповідач відмовляється звільнити займану кімнату і продовжує проживати разом з донькою в гуртожитку. Оскільки після закінчення строку дії договору житлового найму та попередження ОСОБА_3 про відмову від укладення нового договору, договір найму вважається розірваним просили виселити відповідачів із АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення, скасувати реєстрацію ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в АДРЕСА_1 та стягнути з відповідачів судові витрати.
Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2010 року у задоволенні позовних вимог Державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про виселення, скасування державної реєстрації, відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, ДП «Бердянський морський торгівельний порт» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_3, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
В обґрунтування позовних вимог, позивач посилався на те, що відповідачі є тимчасовими мешканцями, строк дії договору найму житлового приміщення сплив та не продовжений наймодавцем, а тому відповідачі на підставі ст.. ст.. 822, 825,826 ЦК України підлягають виселення без надання іншого жилого приміщення.
Судом встановлено, що гуртожиток, розташований за адресою: АДРЕСА_2 перебуває у державній власності, балансоутримувачем якого є Державне підприємство «Бердянський морський торговельний порт» ( а.с.78)
11 жовтня 2002 року ДП Бердянський морський торгівельний порт» та ОСОБА_3 уклали договір найму житлового приміщення у вигляді окремої кімнати № 219 у гуртожитку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 строком на один рік, дія якого щорічно продовжувалась ( а.с.12).
З 2002 року відповідачі проживають у даному гуртожитку та є зареєстрованими у ньому по сьогоднішній час.( а.с.85-87)
21 жовтня 2005 року сторони переуклали договір найму житлового приміщення у вигляді окремої кімнати № 219 у вищеназваному гуртожитку строком до 01 серпня 2005 року( а.с.13) .Проте, після спливу дії цього договору питання про виселення відповідачів з наданого житлового приміщення позивач в судовому порядку не ставив.
З 2005 року відповідачі продовжують проживати у наданій їм кімнаті гуртожитку, сплачуються відповідні платежі за користування житловим приміщенням.
01 січня 2009 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».
Сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які на законних підставах тривалий час (не менше п'яти років) зареєстровані та фактично проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, та не мають іншого власного житла.
Цей Закон не поширюється на громадян, які проживають у гуртожитках, призначених для тимчасового проживання у зв'язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах та у зв'язку з роботою (службою) за контрактом; осіб, які мешкають у гуртожитку без законних підстав (без офіційної реєстрації місця проживання); громадян, які проживають у спеціальних гуртожитках, призначених для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі і потребують поліпшення житлових умов, або жила площа яких тимчасово заселена, або повернути колишнє жиле приміщення яким немає можливості; на військовослужбовців, працівників Збройних Сил України та Міністерства внутрішніх справ України, які проживають у гуртожитках; а також на осіб, які потребують медичної допомоги у зв'язку із захворюванням на туберкульоз; на осіб, які проживають у гуртожитках, що мають статус соціальних на момент набрання чинності цим Законом.
Суд першої інстанції, враховуючи положення названого Закону дійшов до правильного висновку, що відповідачі є особами, на яких поширюється дія цього Закону та їх житлові права підлягають захисту відповідно до ст.. 19 Закону, якою забороняється виселення, переселення та відселення мешканців гуртожитків, на яких поширюється дія цього Закону без попереднього надання їм (їх сім'ям) іншого житла, придатного для постійного проживання людей, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті, оскільки відповідачі вселились у гуртожиток на підставі договору найму, проживають в нього більше п’яти років, офіційно зареєстровані за місцем проживання , на мають іншого власного житла та правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог з підстав, визначених позивачем.
З мотивів, викладених вище, колегія суддів, вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та справедливим, доводи апеляційної скарги не спростовують його законність, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст. ст. 303, 308, 313, 317 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Бердянський морський торгівельний порт» - відхилити.
Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 13 жовтня 2010 року по цій справі – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: