Справа № 22ц-5484/10                                  Головуючий в 1 інстанції – Плахтій І.Б.

Категорія  - 27                                                                              Доповідач – Матвійчук Л.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________________

У Х В А Л А

і м е н е м    У к р а ї н и

20 грудня 2010 року

 Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Киці С.І.,

суддів – Антонюк К.І., Матвійчук Л.В.,

при секретарі – Гнепі П. М.,

з участю представника відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства ( далі - ПАТ) «Імексбанк», ОСОБА_3 про визнання договору недійсним за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 16 листопада 2010 року,

в с т а н о в и л а :

    Рішенням Луцького міськрайонного суду від 16 листопада 2010 року в позові відмовлено.

    В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Судом першої інстанції встановлено, що 9 січня 2008 року між відповідачем ОСОБА_3, як суб’єктом підприємницької діяльності та установою банку було укладено договір застави обладнання №008/08-2, згідно з яким ОСОБА_3 передала в заставу банку екструзій     но-закалочний тунель для виробництва морозива в забезпечення зобов’язань СГПП «Злата» по кредитному договору №008/08 від 29 січня 2008 року. На момент укладення договору відповідач ОСОБА_3 перебувала в зареєстрованому шлюбі з позивачем ОСОБА_2 Позивач просив визнати недійсним договір застави, оскільки він не давав згоди на укладення такого договору, а заставлене за даним договором майно є їх з відповідачем ОСОБА_3 спільною сумісною власністю подружжя.

    Апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.

         Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обгрунтував тим, що про укладення оспорюваного договору застави йому нічого не було відомо, а у відповідності зі ст. 65 Сімейного кодексу (далі – СК) України в разі розпорядження майном, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя, слід отримати згоду на це іншого подружжя.

Проте, як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, на момент укладення спірного договору, відповідач ОСОБА_3 була зареєстрована, як фізична особа підприємець, що підтверджено свідоцтвом серії НОМЕР_1 про державну реєстрацію фізичної особи підприємця 7 лютого 2006 року         (а. с. 67). Відповідно до договору на поставку обладнання від 24 лютого 2007 року (а. с. 72), копій платіжних доручень (а. с. 70-71), та балансової довідки    (а. с. 74), екструзійно-закалочний тунель був придбаний приватним підприємцем    ОСОБА_3, якою і був наданий в заставу, згідно рішення засновника СГПП «Злата» ОСОБА_4 від 15 січня 2008 року (а. с. 73) та рішення ПП         ОСОБА_3 від цього ж числа (а. с. 75).

Відповідно до положень ст. ст. 57,61 СК України, ст. 52 ЦК України майно приватного підприємства не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя. Інший з подружжя має право тільки на частку одержаних доходів від цієї діяльності.

Зі змісту наведеної норми випливає, що майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не може бути об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка з підстав, передбачених ст. 74 СК України.  

Таким чином, враховуючи те, що об’єкт застави екструзійно-закалочний тунель, зареєстрований за ОСОБА_3 як фізичною особою - підприємцем, то воно відповідно до положень зазначених статей не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, тому залишаючи без задоволення позовні вимоги    ОСОБА_2, суд першої інстанції  дійшов обґрунтованого висновку, що при укладенні договору застави права позивача порушені не були.

      Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, яке постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

    Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

    Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 16 листопада 2010 року в даній справі залишити без змін.

    Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

          Судді: