Справа № 11-630/10 Головуючий у 1 інстанції Матвійчук С.П.
Категорія: ч.3 ст. 185 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Оксентюк В.Н.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Луцьк 21 грудня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді: Оксентюка В.Н.,
суддів: Польового М.І., Лозовського А.О.,
за участю прокурора: Смолюка Б.С.,
засудженого: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьк кримінальну справу за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок на вирок Шацького районного суду від 21 жовтня 2010 року, яким ,-
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець с. Світязь, житель АДРЕСА_1, непрацюючий, на підставі ст.. 89 КК України не судимий ,-
засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України на 3 ( три) роки та шість місяців позбавлення волі.
На підставі ст.. 75,76 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з випробовування з іспитовим строком на 2 ( два) роки.
На засудженого покладені обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти цей орган про зміну місця проживання, роботи, періодично з’являтись на реєстрацію в ці органи.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередній – підписку про невиїзд.
Речові докази повернуто потерпілій.
Розглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, колегія суддів судової палати ,-
в с т а н о в и л а:
За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним і засуджений за те, що 24 серпня 2010 року приблизно об 02 годині ночі, перебуваючи на території наметового містечка «Незабудка», що неподалік с. Світязь Шацького району, будучи в стані алкогольного сп’яніння, з метою викрадення чужого майна таємно проник в житловий намет ОСОБА_3, звідки таємно викрав належний їй мобільний телефон «Моторола L 9» вартістю 380 гривень, в якому знаходилась сім-картка мобільного оператора «Діджус» вартістю 5 гривень на рахунку якої було 5 гривень та інші дрібні речі, а всього викрав майна на загальну суму 403 гривні.
Прокурор, який затвердив обвинувальний висновок у поданій апеляції, не оспорюючи фактичних обставин справи та правильності кваліфікації дій засудженого вказує на незаконність вироку в частині призначеного покарання. Зокрема, посилається на те, що ОСОБА_2 раніше вже притягувався до кримінальної відповідальності і знову вчинив тяжкий умисний злочин. Негативно характеризується по місцю проживання. Вказаних обставин при призначенні покарання суд не врахував та призначив надто м’яке покарання. Прохає вирок скасувати та постановити новий вирок, призначивши ОСОБА_2 4 (чотири) роки позбавлення волі.
Інші учасники вирок суду в апеляційному порядку не оскаржили.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляції, прокурора, який апеляцію підтримав, просив вирок скасувати та постановити новий вирок, засудженого ОСОБА_2, який апеляції не визнав і просив вирок суду залишити без зміни, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів судової палати прийшла до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи і цим обставинам дав правильну юридичну оцінку. Дії засудженого кваліфікував за ч. 3 ст. 185 КК України, тобто як крадіжка чужого майна з проникнення у житло. Така кваліфікація дій засудженого є правильною і апелянтом не оспорюється. Винність ОСОБА_2 у вчиненому злочині повністю стверджується зібраними та перевіреними і суді першої інстанції доказами.
Відповідно до ст.. 65 КК України при призначенні покарання суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення на строк не більше 5-ти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробовуванням.
Вказаних вимог закону при призначенні ОСОБА_2 покарання суд дотримався.
Зокрема, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_2 на протязі усього досудового слідства та у суді давав послідовні визнавальні показання, що свідчить про його щире розкаяння та активне сприяння у розкриттю злочину. Після вчиненого злочину останній більше правопорушень не допускав. Судом також враховано, що сума викраденого майна є незначною, викрадене повернуто потерпілій і вона жодний претензій до засудженого немає.
На вказані обставини також вказував і прокурор, який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, який також пропонував суду призначити ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст.. 75 КК України ( а.с. 81 ).
Хоча злочин, за який засуджено ОСОБА_2 і відноситься до категорії тяжких, однак сума викраденого майна не є значною, викрадене потерпілій повернуто, ОСОБА_2 у вчиненому щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказані обставини у їх сукупності дають підстави для висновку, про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання та застосування ст.. 75 КК України. Такі висновки суду ґрунтуються на фактичних обставинах справи та зібраних доказах і є правильними.
Доводи апелянта в тій частині, що ОСОБА_2 раніше двічі притягувався до кримінальної відповідальності, як на підставу незаконності вироку через його м’якість також не заслуговують на увагу, оскільки перший злочин він вчинив будучи неповнолітнім, а судимість за інший злочин погашена.
Вирок суду першої інстанції є умотивованим.
Підстав для його скасування і постановлення нового вироку з обставин, наведених у апеляції колегія суддів судової палати не знаходить.
Керуючись ст.. 365,366 КПК України, колегія суддів ,-
у х в а л и л а:
Апеляцію виконуючого обов’язки Любомльського міжрайонного прокурора, який затвердив обвинувальний висновок залишити без задоволення, а вирок Шацького районного суду від 21 жовтня 2010 року щодо ОСОБА_2 – без зміни.
Головуючий
( підписи )
Судді
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
Волинської області В.Н. Оксентюк.