Справа № 2-2659/2010
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
08 листопада 2010р. Ленінський районний суд м.Запоріжжя
у складі: головуючого-судді Лихосенко М.О.,
при секретарі Михайловському А.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ВП «ЕЛЕКТРУМ» про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку, відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и в:
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ТОВ ВП «Електрум» м.Запоріжжя про стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 30000 грн., в якому вказав, що працював у відповідача з 22.12.05р. наладчиком , що підтверджено трудовою книжкою.
З лютого 2009р. адміністрація сплачувала заробітну плату нерегулярно та не в повному обсязі. Офіційно він отримував заробітну плату на підприємстві в сумі 1050 грн., а неофіційно 2500 грн., частина заробітної плати видавалася без відомості.
Заборгованість по заробітній платі за період з лютого 2009р. по січень 2010р., за 12 місяців , склала 30000 грн.
15.01.10р. він звільнився з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України.
Однак, в день звільнення адміністрація не провела з ним повний розрахунок та не виплатила заборгованість по заробітній платі в сумі 30000 грн., а також компенсацію за невикористану відпустку.
Просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі в сумі 30000 грн.
Крім того, вказав, що його середня місячна заробітна плата в період роботи у відповідача складала 2500 грн.
Відповідач незаконно затримав розрахунок з ним при звільнені.
Просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку , з 16.01.10р. по день винесення рішення судом, виходячи з середньомісячного заробітку 2500 грн.
Позивач також вказав, що неправомірними діями відповідача йому спричинена моральна шкода, оскільки на протязі тривалого часу йому не виплачувалася заробітна плата, його сім`я перебувала у скрутному матеріальному стані, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя та життя його родини.
Просить стягнути з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоді 5000 грн.
Представник відповідача заперечує проти позову, суду пояснив, що заборгованість по заробітній платі у заявленій позивачем сумі 30000 грн. у підприємства відсутня.
Згідно наказу 47 від 22.121.05р. позивача було прийнято на роботі наладчиком з окладом згідно штатного розкладу в сумі 500 грн., з чим він був ознайомлений в особистій картці.
Наказом 03-к/в від 09.01.08р. позивача переведено наладчиком холодно-штампувального обладнання з окладом 1050 грн., з чим він також був ознайомлений в особистій картці.
Заробітна плата за період з лютого 2009р. по червень 2009р. була виплачена йому в повному обсязі, що підтверджено платіжними дорученнями.
Згідно наказу 12/1 від 31.08.09р., з 1.11.09р. для всіх працівників підприємства встановлена заробітна плата в сумі 650 грн. Про зміну істотних умов праці та зазначеним наказом позивач був ознайомлений 31.08.09р., про що свідчить повідомлення 1 від 31.08.09р.
Наказом 36-к від 2.11.09р. для працівників підприємства встановлено заробітну плату в розмірі 744 грн.
Відповідно до наказу 12/2 від 31.08.09р. на підприємстві встановлено режим неповного робочого тижня.
Про зміну істотних умов праці та зазначеним наказом позивач також ознайомлений 31.08.09р., тобто не пізніше ніж за 2 місяці, про що свідчить повідомлення 2 від 31.08.09р. з його підписом.
Таким чином, в період з листопада по грудень 2009р. позивач працював у режимі неповного робочого часу, що підтверджується табелем робочого часу за листопад та грудень 2009р.
У період з 1.01.10р. по 10.01.10р. позивач не працював, оскільки згідно наказу 22 від 30.12.09р. ці дні надані для святкування.
В період з 11.01.10р. по 15.01.10р. позивач був відсутній на роботі без поважних причин, про що складено акти та підтверджено табелем робочого часу за січень 2010р.
15.01.10р. позивача звільнено з роботи за власним бажанням на підставі наказу 04-к від 15.01.10р. за ст.. 38 КЗпП України
На час звільнення позивача вони мали перед ним заборгованість по заробітній платі за період з липня 2009р. по січень 2010р. в загальній сумі 5008грн. 92 коп., а саме : за липень 2009р.- 993 грн. 57 коп., за серпень - 1001 грн. 25 коп., за вересень 2009р.- 860 грн. 37 коп.,за жовтень -1061 грн. 35 коп., за листопад - 520 грн.96 коп., за грудень – 538 грн. 47 коп.,за січень 2010р.- 32 грн. 95 коп..
Позивач в день звільнення не працював та адміністрація не мала змоги провести з ним розрахунок та виплатити заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку за зазначений період.
В подальшому позивач не звертався до них з вимогою про виплату йому розрахунку.
Якщо працівник в день звільнення не працював, то належні йому суми при розрахунку мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимог про розрахунок.
Оскільки позивач не звертався до них з вимогою про виплату розрахунку, то відсутні підстави для стягнення з них середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Крім того, середньомісячна заробітна плата позивача за два місяця перед звільненням складала 529 грн. 76 коп., що підтверджено довідкою
Їх діями позивачу не було спричинено моральної шкоди, не зазначено в чому саме вона полягає, не зазначено яким чином визначався розмір шкоди та чим вона підтверджується.
Просить в позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, оцінивши всі надані докази у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Згідно зі ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.
Відповідно до ст. 47 КЗпП України власник в день звільнення зобов’язаний видати працівникові належно оформлену трудову книжку та провести з ним розрахунок у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України.
Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата усіх належних йому сум від підприємства, провадиться в день звільнення.
Згідно ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника звільненому працівникові сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки розрахунку.
Судом встановлено, що згідно наказу 47 від 22.121.05р. позивача було прийнято на роботу до ТОВ ВП «Електрум» наладчиком з окладом згідно штатного розкладу в сумі 500 грн., з чим в ін. був ознайомлений в особистій картці.
Наказом 03-к/в від 9.01.08р. позивача переведено наладчиком холодно-штампувального обладнання з окладом 1050 грн., з чим він також був ознайомлений в особистій картці.
Заробітна плата за період з лютого 2009р. по червень 2009р. була виплачена позивачу в повному обсязі, що підтверджено платіжними дорученнями.
Доводи позивача про те, що його неофіційна заробітна плата на підприємстві складала 2500 грн. не підтверджені допустимими доказами.
Згідно наказу 12/1 від 31.08.09р. , з 1.11.09р. для всіх працівників підприємства встановлена заробітна плата в сумі 650 грн. Про зміну істотних умов праці та зазначеним наказом позивач був ознайомлений 31.08.09р., про що свідчить повідомлення 1 від 31.08.09р.
Наказом 36-к від 2.11.09р. для працівників підприємства встановлено заробітну плату в розмірі 744 грн.
Відповідно до наказу 12/2 від 31.08.09р. на підприємстві встановлено режим неповного робочого тижня.
Про зміну істотних умов праці та зазначеним наказом позивач також ознайомлений 31.08.09р., тобто не пізніше ніж за 2 місяці, про що свідчить повідомлення 2 від 31.08.09р. з його підписом.
Позивач підтвердив в судовому засіданні вказані обставини.
Таким чином, в період з листопада по грудень 2009р. позивач працював у режимі неповного робочого часу, що підтверджується табелем робочого часу за листопад та грудень 2009р.
У період з 1.01.10р. по 10.01.10р. позивач не працював, оскільки згідно наказу 22 від 30.12.09р. ці дні надані для святкування.
В період з 11.01.10р. по 15.01.10р. позивач був відсутній на роботі без поважних причин, про що складено акти та підтверджено табелем робочого часу за січень 2010р.
Втім, 15.01.10р. позивача звільнено з роботи за власним бажанням на підставі його заяви та наказу 04-к від 15.01.10р. за ст.. 38 КЗпП України, що підтверджено трудовою книжкою та копією наказу, з яким позивач був ознайомлений в день звільнення. В той же день позивачу була видана трудова книжка на підприємстві.
Вказані обставини підтверджують, що в зазначений день позивач був на підприємстві, оформлювалося його звільнення та відповідач повинен був відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України провести з ним розрахунок в день звільнення.
На час звільнення позивача підприємство мало перед ним заборгованість по заробітній платі за період з липня 2009р. по січень 2010р. в загальній сумі 5008грн. 92 коп., а саме : за липень 2009р.- 993 грн. 57 коп., за серпень - 1001 грн. 25 коп., за вересень 2009р.- 860 грн. 37 коп.,за жовтень -1061 грн. 35 коп., за листопад - 520 грн.96 коп., за грудень – 538 грн. 47 коп.,за січень 2010р.- 32 грн. 95 коп..
Вказана заборгованість по заробітній платі виплачена позивачу вже після звернення його до суду 26.10.10р., що підтверджено довідкою.
Таким чином, суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середня заробітна плата за час затримки розрахунку, відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України.
Втім, середня заробітна плата позивача складає не 2500 грн., як він вказував у своєму позові, а 529 грн. 76 коп., відповідно до вимог постанови №100 КМУ, що підтверджено довідкою підприємства.
З відповідача на користь позивача підлягає стягненню середня заробітна плата за час затримки розрахунку в сумі 4994 грн. 88 коп. / 9 міс. х 529 грн. 76 коп. + 6 дн. х 37.84= 4767.84+227 04= 4994.88/
Затримкою розрахунку позивачу спричинено і моральну шкоду, оскільки тривалий час йому не виплачувала заборгованість по заробітній платі, його сім`я зазнала матеріальних труднощів, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя та життя його родини.
Втім, заявлену суму позивачем в рахунок відшкодування моральної шкоди суд вважає значно завищеною та такою, що не відповідає тяжкості спричинених моральних страждань, у зв’язку з чим вважає необхідним в цій частині задовольнити його позовні вимоги частково в сумі 1000 грн.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, підлягають відшкодуванню і витрати, які позивач поніс за надання йому правової допомоги в сумі 150 грн., які визнав представник відповідача.
Оскільки по трудових спорах позивач звільнений від сплати судового збору та витрат на ІТЗ, то вони підлягають стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 88, 212, 213 ЦПК України, ст.ст.116, 117, 232, 235, 237-1 КЗпП України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ТОВ ВП "Електрум" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 4994 грн. 88 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 1000 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 150 грн., а всього 6144 грн. 88 коп.
Сума середнього заробітку в розмірі 4994 грн. 88 коп. повинна бути нарахована та виплачена з урахуванням прибуткового податку та інших обов’язкових платежів, які повинні бути розраховані та утримані на підприємстві.
Стягнути з ТОВ ВП «Електрум» судовий збір в доход держави в сумі 59 грн. 50 коп., а також витрати на ІТЗ в сумі 120 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.
Суддя: