Справа № 2-206  

2010 року  

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 липня 2010 року   Мелітопольський  міськрайонний  суд Запорізької області в складі:    головуючого – судді Горбачової Ю.В.  

    при секретарі – Шоренко К.С.  

                за участю :

    позивача – ОСОБА_1 та  його  представника – ОСОБА_2    

                відповідачів  ОСОБА_3, ОСОБА_4, та їх   представника -  ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мелітополя цивільну  справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та  ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_6, про визнання договорів  дарування  недійсними,  

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 та  ОСОБА_4   про  визнання недійсними договору дарування житлового  АДРЕСА_1 договору дарування житлового будинку по АДРЕСА_2 та договору дарування АДРЕСА_3.  Свої  вимоги  позивачка  обґрунтовує тим, що  вказані договори дарування  були  укладені 24 жовтня 2008  року її батьком,  ОСОБА_7,  який на  той час тяжко хворів на злоякісну  пухлину  мозку, у  зв’язку з  чим не міг  усвідомлювати  значення  своїх дій.

В  судовому  засіданні   позивачка ОСОБА_1  позов  підтримала та  пояснила  суду, померлий  ОСОБА_7, був  її батьком. Разом вони не проживали, оскільки давно, ще  коли  вона  була дитиною, батько розірвав стосунки з її матір’ю та створив нову родину.  Незважаючи на це, в неї з батьком  були нормальні  стосунки,  батько постійно спілкувався  з нею, приходив  на  дні її  народження. За  життя батько її запевняв, що  вона без  спадщини не залишиться. Однак, коли у  листопаді  2008 року її батько  помер, вона  дізналася, що  24 жовтня  2008 року,  майже перед  смертю,  батько уклав  договори дарування, за  якими  подарував  належні  йому на праві  власності житловий будинок у АДРЕСА_2  дочці ОСОБА_4,  а належний йому  житловий  будинок  в  м. Мелітополі  подарував дружині ОСОБА_8   За  життя,  батько не  говорив  їй  про  свої наміри  подарувати належне  йому  нерухоме  майно відповідачкам. Вона  знала про те, що  батько з жовтня 2008 року хворів, а після  його смерті дізналася, що він помер від   злоякісної  пухлини головного мозку. Позивачка вважає, що ці факти  свідчать про те, що відповідачі  скористалися  його станом  здоров’я та змусили його укласти договори  дарування, та  вважає, що  хворіючи на злоякісну  пухлину  мозку, ОСОБА_7 на  час укладення  договорів  дарування не  міг   контролювати  свої дії та керувати ними.  

Судом  також  було з’ясовано, що ОСОБА_1 у  жовтні  2008 року ОСОБА_7  не бачила. Зі слів ОСОБА_1 вони  спілкувалися з батьком за телефоном, батько просив  її зустрітися  та  скаржився на те, що його  примушують  укласти договори дарування.  

В ході розгляду справи позивачка  заявила  клопотання про  призначення посмертної судової медико-психіатричної експертизи, мотивуючи тим, що на час укладення договорів дарування, 24 жовтня 2008 року, її батько, ОСОБА_7, хворів на захворювання головного мозку, в зв’язку з чим не міг усвідомлювати значення  своїх дій. Крім того, позивачка вважає, що на  вирішення експертизи необхідно поставити питання, чи правильно було призначено лікування ОСОБА_7 та  чи міг він обходитися без застосування лікарських  препаратів, які знижують  біль, у  період з 24 жовтня 2008  року.  

     Відповідачі, ОСОБА_3  та  ОСОБА_4,   позов не визнали, вказуючи, що  ОСОБА_7, хоча  і  хворів  на  захворювання  мозку, але він проходив  лікування та на час  укладення договорів був  у  здоровому  розсудку, ніяких психотропних препаратів чи  препаратів, які  містять  наркотичні  речовини, він не  вживав. Рішення  про  дарування  їм  житлових будинків та квартири  він приймав  свідомо та  добровільно.   До 05 листопада  він  був  при  свідомості, а  в  день  смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1,  він  впав  в  кому  та  помер.  

    В  судовому засіданні   відповідачка ОСОБА_3  пояснила, що  проживала  з ОСОБА_7 у житловому  будинку  по АДРЕСА_1  разом  з їх сумісними  дітьми, дочкою - ОСОБА_4  та сином  ОСОБА_9,  та  її дочкою від  першого шлюбу, ОСОБА_10  З серпня  2008  року, після  випадку  втрати свідомості на роботі,   чоловік  став інколи  скаржитися  на погане  самопочуття. 10 жовтня  2008 року  вони  пройшли томографію голови,  де у  ОСОБА_7 виявили об’ємне утворення лівої лобної долі. З 12 по 17 жовтня 2008 року  ОСОБА_7 перебував на стаціонарному  лікуванні в  Запорізькій обласній клінічній  лікарні, де встановили діагноз об’ємне утворення лівої лобної долі, але   достовірно не встановили, що це є злоякісна пухлина  мозку.  З 20 по 29 жовтня 2010 року ОСОБА_7  перебував на  стаціонарному  лікуванні  в  неврологічному  відділенні  Мелітопольської міської лікарні №2. Після  виписки  з лікарні , ОСОБА_7 став на облік до невропатолога за  місцем  проживання. В період хвороби, ОСОБА_7 інколи скаржився на  головні болі, але наркотики або  психотропні  препарати йому не призначали.  На  час укладення  договорів  дарування, ОСОБА_7  був   у  нормальній  свідомості та розумів значення  своїх дій.

    Відповідачка ОСОБА_4  пояснила, що вона є дочкою померлого ОСОБА_7 та  проживала  разом з ним до  його смерті. Вона  також  підтвердила, що  на  час  укладення  договорів  дарування ОСОБА_7  був  у нормальній  свідомості, розумів  значення  своїх дій, адекватно реагував на запитання. Крім того, незадовго до укладення договорів дарування, він  звертався до приватного нотаріуса Бєднова, у якого посвідчував  довіреність на право керування належним йому автомобілем.      

    Третя  особа,  приватний  нотаріус  ОСОБА_6   позов  не  визнала, пояснивши  суду, що при  посвідченні  нею  договорів, вона  бачить перед  собою  сторони  договору, перевіряє їх особи за  документами, та вона  ніколи не засвідчить договір, якщо  психічний  стан здоров’я  сторони  договору  викликає  в неї  сумніви. Також  вона  пояснила, що оскільки  пройшов  вже  великий  проміжок  часу,  вона не пам’ятає обставин  посвідчення нею договорів дарування квартири  та  житлових  будинків, укладених  між  ОСОБА_7 та  ОСОБА_4, ОСОБА_3 Однак, якщо б психічний стан  здоров’я  ОСОБА_7  викликав би  в  неї  сумніви, вона ніколи не посвідчила б ці  договори.      

            Допитані  в  судовому  засіданні  свідки показали наступне.

    Свідок  ОСОБА_11   показав, що  він є другом  померлого ОСОБА_7,  вони  разом  працювали. В  серпні  2008 року  ОСОБА_7 будучі на   роботі,   став  погано себе  почувати та  втратив свідомість.  Після  цього  випадку він не бачив, щоб  ОСОБА_7  втрачав  свідомість.   На  початку  жовтня  2008 року  ОСОБА_7  не  вийшов на  роботу, після  цього він його не  бачив, а ІНФОРМАЦІЯ_1  він  дізнався про те, що ОСОБА_7 помер.

Свідок ОСОБА_12,  яка є першою дружиною ОСОБА_7,  показала, що вона останній раз бачила  ОСОБА_7 на  дні  народження  їхньої  дочки, ОСОБА_1, у  червні  2008 року. Тоді  їй  показалося  дивним те, що  ОСОБА_7  змінив  репертуар  своїх  пісень, які любив співати під гітару.  Після  цього,  вона  не  бачила  ОСОБА_7  та  від  дочки  дізналася, що  ОСОБА_7   помер  у  листопаді  2008 року. Також  від  дочки  вона  чула, що  ОСОБА_7  хворів  на  злоякісну  пухлину   головного  мозку, через що  втрачав  свідомість.

Свідок ОСОБА_10,  дочка відповідачки ОСОБА_3 від першого шлюбу,  пояснила,  що вона протягом  хвороби ОСОБА_7 постійно  спілкувалася  з ним, їздила з  матір’ю та  ОСОБА_7  до Запорізької обласної  клінічної  лікарні. Весь  час  хвороби у ОСОБА_7 не  проявлялися  будь-які  признаки погіршення  свідомості. Він самостійно керував автомобілем. Вона бачила  ОСОБА_7 в день укладення  договорів  дарування, він  нормально  себе  почував та  його дії не викликали  сумніву, що він розуміє  значення  своїх дій та може  керувати ними.  Також  у  жовтні, до  укладення  договорів дарування, ОСОБА_7  видав їй та  її брату, ОСОБА_9, довіреність на право керування  автомобілем. Зазначену довіреність посвідчували  у  нотаріуса.      

Свідок ОСОБА_9,  пояснив, що  померлий ОСОБА_7 є його батьком. У жовтні  2008 року  батько захворів, в нього виявили  пухлину  мозку. За  час хвороби батько  іноді  скаржився на  головні  болі, але свідомості  не  втрачав та  наркотичні  препарати не приймав. Втрата  свідомості  батьком  відбулася  тільки один раз у  серпні  2008 року та  більше такого не повторювалося. Також свідок ОСОБА_9  підтвердив, що ОСОБА_7 протягом  всього часу  хвороби вів себе адекватно, його психічний стан не  викликав в нього сумнівів, він розумів значення своїх дій та керував ними самостійно. Він  підтвердив, що у жовтні  2008 року  батько оформив довіреність  на нього та на сестру, ОСОБА_10 у нотаріуса, а пізніше оформив договір дарування будинку, в  якому  вони мешкають, на матір,  а кватиру та житловий будинок в  с. Костянтинівка, які залишилися  батькові  у  спадок, на  сестру ОСОБА_4.  Рішення  про  укладення  договорів  дарування батько  приймав  самостійно, без будь  якого примусу.  

Свідок  ОСОБА_13 . є сусідом  родини ОСОБА_7. Він пояснив,  що за тиждень до  смерті  ОСОБА_7 він  приходив до нього за  порадою. Оскільки ОСОБА_7 раніше займався газифікацією  їхнього району, то підказав йому, як завести  газ  в  будинок. При цьому  свідок  підтвердив, що ОСОБА_7, хоча і був хворим, але  мислив  ясно та  його поради  у  подальшому допомогли  йому у газифікації будинку.

Свідок ОСОБА_14,  лікар неврологічного відділення Мелітопольської міської лікарні №2  пояснила, що за минуванням часу  вона не  пам’ятає хворого ОСОБА_7, але користуючись  випискою з  історії хвороби, вона  пояснила, що ОСОБА_7  проводилося симптоматичне лікування, в нього спостерігалися  головні болі, оскільки новоутворення  у  головному  мозку  спричиняло підвищення  внутрічерепного тиску. Нарковмисні та психотропні препарати хворому ОСОБА_7 не призначалися, йому  вводили  препарати, які  знижували  внутрічерепний тиск. Свідомість хворого була  ясна та хвороба не  впливала на  його інтелектуальні здібності.

Свідок ОСОБА_15,  лікар-невропатолог Мелітопольської міської поліклініки №1, пояснила, що хворий ОСОБА_7 звернувся до неї після  виписки зі стаціонару. Вона  поставила  його на облік. Свідок стверджує, що при спілкуванні з  хворим ОСОБА_7 його свідомість була  ясною, він  адекватно реагував на запитання. Необхідності в призначенні  наркотичних чи  психотропних препаратів для  лікування ОСОБА_7 не було.

Свідок ОСОБА_16,  патологоанатом, яка здійснювала розтин  трупу ОСОБА_7, пояснила, що при розтині  трупу  нею було  встановлено, що  у лівій  лобній  долі головного мозку  померлого ОСОБА_7  знаходилося   злоякісне  новоутворення,  яке  і стало  причиною  його смерті.      

У матеріалах справи є наявні медичні документи щодо стану здоров’я померлого ОСОБА_7 Крім того, до матеріалів  справи додана  медична картка №15376 стаціонарного хворого  ОСОБА_7. яка надана  КУ «Запорізька  обласна  клінічна лікарня».

 КУ «Мелітопольська міська  лікарня №2» не  може  надати  суду  історію хвороби хворого ОСОБА_7, у  зв’язку з  її втратою. Однак, в  матеріалах  справи є виписка з історії  хвороби ОСОБА_7  

      Відповідно  до ст.145 ЦПК України, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи, то призначення експертизи є обов’язковою за клопотанням хоча б однієї із сторін.  

  Заслухавши думку сторін, їх представників,  суд вважає, що для вирішення питання щодо психічного стану ОСОБА_7 в період укладання договорів дарування потрібні спеціальні знання в області психіатрії. Для вирішення питання, чи міг ОСОБА_7, при захворюванні на злоякісне утворення головного мозку, обходитися у період хвороби, без застосування ліків, які  містять  психотропні  та наркотичні речовини та застосовуються для зниження болю, необхідні спеціальні знання в області медицини. Тому у справі необхідно призначити комплексну судову медико-психіатричну (посмертну експертизу).  

    Щодо питання  про правильність призначеного ОСОБА_7 лікування, суд  вважає, що  це питання не є предметом  розгляду даної справи, а  тому  не може бути поставлене на вирішення експертів.  

          Оскільки для проведення зазначеної експертизи потрібний певний проміжок часу, то на час проведення експертизи провадження у справі слід зупинити.

        Керуючись ст.ст. 168, 143, 144, п.5 ст. 202 ЦПК  України суд,  

УХВАЛИВ :

 В справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 та  ОСОБА_4, третя особа: ОСОБА_6, про визнання договорів  дарування недійсними, призначити комплексну судову медико-психіатричну (посмертну експертизу), на вирішення якої поставити такі питання:  

          Чи міг ОСОБА_7,  померлий ІНФОРМАЦІЯ_1, за станом свого здоров’я розуміти значення своїх дій та керувати ними на час укладення договорів дарування,  24 жовтня 2008 року?

Чи міг ОСОБА_7, за станом  свого здоров’я, в період з 20 жовтня по 29 жовтня 2008 року, обходитися без застосування лікарських препаратів, що містять  психотропні та  наркотичні речовини.

Проведення експертизи доручити експертам-лікарям Запорізької обласної психіатричної лікарні та попередити їх про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.  

 Надати для проведення експертизи матеріали цивільної справи №2-206/10, медичну карту №15376 стаціонарного хворого ОСОБА_7, та  виписку з історії хвороби №4237 та  медичну карту амбулаторного хворого ОСОБА_7, без номера.  

Витрати по проведенню  експертизи  покласти  на позивачку ОСОБА_1, що  мешкає за  адресою:АДРЕСА_1

 На час проведення експертизи провадження в справі зупинити.  

 Ухвала в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області через Мелітопольський міськрайонний суд шляхом подачі в п’ятиденний строк з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом десяти днів апеляційної скарги.  

  СУДДЯ                                                                  Ю.В.Горбачова