Справа № 2-а-1196/2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2010 року смт. Ріпки
Ріпкинський районний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Шляхова В. І.,
за участю секретаря Нерус Н. І.,
розглянувши порядку письмового провадження в смт. Ріпки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області, про визнання протиправною бездіяльність органу владних повноважень та зобов’язання його здійснити перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення як особі, що має статус дитини війни,
встановив:
Звернувшись до суду з адміністративним позовом до відповідача позивач просив визнати протиправною бездіяльність управління ПФУ щодо не нарахування йому, передбаченого ст. 6 Закону України (далі ЗУ) “Про соціальний захист дітей війни”, підвищення до пенсії, за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 р. та з 01.01.2010 року, оскільки має право на щомісячну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, а відповідач нараховує та виплачує її у меншому розмірі. Оскільки в 2009-2010 роках Верховною Радою України не приймались закони, якими зупинялась дія ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», або іншим чином обмежувалась її дія, просив зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням її підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за періоди з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 р. та з 01.01.2010 року по день ухвалення рішення в справі.
Ухвалою судді від 06 грудня 2010 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії за періоди з 01.01.2007 року по 31.12.2007 року, з 01.01.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 р. та з 01.01.2010 року по 03 червня 2010 року включно залишено без розгляду, у решті вимог справа була призначена до судового розгляду.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з’явилися. Позивач клопоче про розгляд справи в його відсутність, відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для її правильного вирішення, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, суд у відповідності до ч. 6 ст. 128 КАС України визнав можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно з ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Вивчивши доводи адміністративного позову, зважаючи на відсутність як заперечень так і визнання позову відповідачем, інші матеріали справи, суд знаходить, що позов підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, позивач є дитиною війни в розумінні ст. 1 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом. Відповідно чинної редакції ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Верховною Радою України в 2010 р. не приймались закони, якими зупинялась на 2010 р. дія ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», або іншим чином обмежувалась її дія.
Суд погоджується з позивачем про те, що для визначення розміру надбавки до пенсії за ст. 6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” підлягає застосуванню абзац 1 ч. 1 ст. 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, який передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлений в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Крім того, суд враховує, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування (ч. 2 ст. 22 Конституції) чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів (ч. 3 ст. 22 Основного Закону). У рішенні Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 р. № 5-рп/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що згідно зі статтею 22 Конституції конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (ч. 2), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч. 3). Скасування конституційних прав і свобод — це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини — це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Таким чином, суд знаходить, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини за період з 04 червня 2010 року по 03 грудня 2010 року обраховував та виплачував позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у занижених сталих розмірах, у той час, як розміри вказаної соціальної допомоги за законом підлягають обов’язковому перерахунку у залежності від зміни розміру мінімальної пенсії за віком.
Проте, суд не вбачає правових підстав для задоволення вимоги позивача про зобов’язання відповідача здійснювати перерахунок і провадити відповідні виплати по день ухвалення рішення по справі, оскільки суд здійснює захист порушеного права, а не права, яке може бути порушено в майбутньому. Крім того, рішення суду ґрунтується на чинному правовому регулюванні і не може впливати на майбутні зміни у правовому регулюванні певних суспільних відносин.
Враховуючи ст.ст. 21, 105, 162 КАС України, виходячи з ч. 2 ст. 11 КАС України, з метою повного захисту прав позивача, суд знаходить, що належить вийти за межі заявлених вимог, оскільки у обраний ним спосіб їх неможливо захистити. Отже ці дії відповідача слід визнати протиправними та зобов’язати його вчинити певні дії на поновлення порушеного права позивача та у зв’язку з цим задовольнити позов частково.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць, та на підставі п. 4 ч. 1 ст. 163 КАС України належить встановити строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду звіту про виконання постанови.
Керуючись ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 6, 8 - 11, 70, 71, 86, 159 - 163, 167, 186, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
постановив:
Позов задовольнити частково.
Визнати дії управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області щодо виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги у розмірі менше 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 04 червня 2010 року по 03 грудня 2010 року - протиправними.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області здійснити нарахування ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги за період з 04 червня 2010 року по 03 грудня 2010 2010року відповідно до ст. 6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" та провести виплату за виключенням сплачених сум.
У задоволенні решти заявлених вимог відмовити через їх безпідставність.
Судові витрати відсутні.
Управлінню Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області постанову у межах суми стягнення за один місяць виконати негайно.
Управлінню Пенсійного фонду України в Ріпкинському районі Чернігівської області встановити строк для подачі звіту про виконання даної постанови до 20 січня 2011 року.
Постанову може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.
Суддя В.І. Шляхов