Справа № 22ц-13864 від 2010 року Головуючий в 1 інстанції Галічий В.М.
Категорія 32 Доповідач Бараннік О.П.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2010 рік грудень 13 дня Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - Бараннік О.П.,
суддів - Кіктенко Л.М., Пищиди М.М.,
при секретарі - Коляда О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, -
В С Т А Н О В И Л А :
У лютому 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 її батьку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, було завдано тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок яких він помер.
Тілесні ушкодження ОСОБА_4 були завдані в результаті винних дій ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 народження, який керуючи 18.06.2009 року автомобілем НОМЕР_1 у стані алкогольного сп’яніння, здійснив наїзд на ОСОБА_4, завдавши йому смертельних ушкоджень.
Винність ОСОБА_2 підтверджується матеріалами кримінальної справи № 1-304/09, зокрема, висновком судово-автотехнічної експертизи № 70/27-480 від 19.06.2009 року /а.с.47-48/, висновком судово-медичної експертизи від 03.08.2009 року № 1347-Е /а.с.140-149/, постановою про притягнення ОСОБА_2 в якості обвинуваченого від 11.08.2009 року /а.с.181-183/, тобто цивільна відповідальність ОСОБА_2 за завдану позивачці шкоду настала в силу його винних дій на підставі статей 1166, 1167 ЦК України.
На підтвердження вини ОСОБА_3 матеріали кримінальної справи /а.с. 32-33 та 50-52/ свідчать слідуюче : ОСОБА_3 вона володіла транспортним засобом «Honda-FRV» держномер НОМЕР_1, на підставі генеральної довіреності, яка була видана ОСОБА_5, власником зазначеного автомобіля, з чого виходить, що ОСОБА_5, передаючи транспортний засіб ОСОБА_3 за довіреністю, тим самим передала останній і обов’язок відповідати перед іншими особами за шкоду, спричинену її транспортним засобом.
І, оскільки ОСОБА_2 керував автомобілем без юридичного оформлення та у відсутність ОСОБА_3, на думку позивачки, має місце солідарна відповідальність як ОСОБА_2, тобто особи, яка керувала автомобілем, так і ОСОБА_3 - особи, яка в порушення п. 2.9 Правил дорожнього руху передала автомобіль іншій особі, незалежно від вини, на підставі ст. 1187 ЦК України.
Таким чином, посилаючись на вказані обставини позивачка просила стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 9 020 гривень 21 копійку та в рахунок відшкодування моральної шкоди 70 000 гривень, а також понесені нею витрати по справі по оплаті судового збору у розмірі 700 гривень оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового розгляду справи у розмірі 50 гривень 40 копійок та в рахунок компенсації витрат на оплату правової допомоги у розмірі 3 000 гривень - солідарно.
В уточненій позовній заяві, представляюча інтереси позивачки за довіреністю ОСОБА_6, посилаючись на сплату Моторним /транспортним/ страховим бюро України суми матеріального збитку у розмірі 9 194 гривень 50 копійок, просила стягнути на користь її довірительниці в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1 125 гривень 71 копійку.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2010 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 74 125 гривень 21 копійку, в тому числі : в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1 125 гривень 71 копійку, в рахунок відшкодування моральної шкоди 70 000 гривень та в рахунок відшкодування понесених витрат по справі 3 000 гривень. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на те, що саме недбала та безвідповідальна поведінка ОСОБА_3 призвела до того, що за кермом її автомобіля опинилася людина в стані тяжкого алкогольного сп’яніння, про що свідчать матеріали кримінальної справи і що судом першої інстанції належним чином не було прийнято до уваги при вирішенні спору по суті, просила рішення суду в частині відмови в задоволенні позову до відповідачки ОСОБА_3 змінити та задовольнивши її позовні вимоги і в цій частині , в іншій частині рішення залишити без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає задоволенню частково, а рішення суду – скасуванню, з послідуючою постановкою нового рішення, виходячи з наступного.
Стягуючи з ОСОБА_2 матеріальну та моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи та одночасно відмовляючи в задоволенні цих вимог до ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не надавала дозволу ОСОБА_2 на керування автомобілем, не давала йому документів на автомобіль та ключів від нього, а також не видавала на його ім’я довіреності на право керування вищезазначеним транспортним засобом.
Однак, з таким висновком суду погодитись не можливо, оскільки він зроблений поверхово, без належного з’ясування обставин та без врахування зібраних доказів по кримінальній справі.
Так, як вбачається з протоколу допиту ОСОБА_2 в якості підозрюваного , з протоколу допиту ОСОБА_2 в якості обвинуваченого, з подання щодо обрання йому запобіжного заходу, з обвинувачуваного висновку, протоколу судового засідання від 02.09.2009 року та вироку від 10.09.2009 року / Том № 1 кримінальної справи № 1-304/09, а.с. 40, 60, 64, 186, 219, 264 та 269/ ніяких документів, які б дозволяли ОСОБА_2 керувати автомобілем марки «Honda-FRV» у нього не має, а ІНФОРМАЦІЯ_2 він поїхав відвозити свого знайомого з усного дозволу ОСОБА_3.
Про те, що у відповідача ОСОБА_2 не було умислу на неправомірне заволодіння автомобілем «Honda-FRV» свідчить і постанова слідчого про відмову в порушенні кримінальної справи від 10.08.2009 року / Том № 1 кримінальної справи № 1-304/09, а.с. 171 -172/ відповідно до якої в ході розслідування було встановлено, що ОСОБА_2 керував автомобілем марки «Honda-FRV» як в присутності ОСОБА_3, так і без неї, якщо необхідно було з’їздити на невелику відстань, як наприклад до магазину і т.п.. Тобто ключі від вказаного авто завжди, як правило, знаходились в якомусь загальнодоступному місці, отже з боку ОСОБА_3 не було категоричної заборони відносно керування ОСОБА_2, належним їй транспортним засобом.
Той факт, що зазначеною постановою слідчого в порушенні кримінальної справи за статтею 287 КК України відносно ОСОБА_3 також було відмовлено, однак з тих підстав, що вона так само як і ОСОБА_2 знаходилась в стані алкогольного сп’яніння і могла дозволити йому скористатись її автомобілем, але не усвідомлено, на думку колегії суддів, не є підставою для звільнення ОСОБА_3 від цивільної відповідальності, оскільки вона за власною волею довела себе до стану сп’яніння і не могла не усвідомлювати негативний вплив спиртних напоїв на свою поведінку та поведінку ОСОБА_2 за кермом її транспортного засобу, який і без того, сам по собі, є джерелом підвищеної небезпеки.
І, оскільки особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, відповідно до ст. 1190 ЦК України, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим, на думку колегії суддів, рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2010 року не може залишатись в силі і підлягає скасуванню з послідуючим ухваленням нового рішення про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1 125 гривень 71 копійки, в рахунок відшкодування моральної шкоди 70 000 гривень, в рахунок понесених по справі судової витрат на юридичну допомогу у розмірі 3 000 гривень та оплату інформаційно-технічного забезпечення у розмірі 135 гривень - у солідарному порядку.
Що стосується стягнення судового збору у розмірі 700 гривень та понесених позивачкою витрат на сплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 50 гривень 40 копійок, то у зв’язку з відсутністю в матеріалах справи доказів на підтвердження оплати вказаних сум, колегія суддів вважає, що у задоволені цієї частини позовних вимог ОСОБА_1 слідує відмовити з підстав їх недоведеності.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 209, 303, 304, 307, п. 3 ст.309, 313 – 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів –
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 25 серпня 2010 року – скасувати.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 1 125 гривен 71 копійку, в рахунок відшкодування моральної шкоди 70 000 гривень, в рахунок відшкодування понесених витрат по оплаті юридичної допомоги 3 000 гривень та в рахунок відшкодування понесених витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи у розмірі 135 гривень – у солідарному порядку.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але на нього може бути принесена касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: