Справа № 22ц- 5284/10 Головуючий у І інстанції – Денісов В.П .
Категорія № 42 Доповідач – Свистун О.В.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 грудня 2010 року місто Луцьк
Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі колегії суддів:
головуючого – судді Шевчук Л.Я.,
суддів Свистун О.В., Подолюка В.А.,
при секретарі Матюхіній О.Г.,
з участю представника позивача Ковальчука В.С.,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом виконавчого комітету Ковельської міської ради, третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Ремонтно житлово-комунального підприємства №1 м. Ковель до ОСОБА_2, третьої особи на стороні відповідача органу опіки і піклування Ковельської міської ради про виселення із займаного жилого приміщення та вселення до наданого жилого приміщення в порядку покращення житлових умов
за апеляційною скаргою позивача виконавчого комітету Ковельської міської ради на рішення Ковельського міськрайонного суду від 15 жовтня 2010 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Виконавчий комітет Ковельської міської ради звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 про виселення із займаного жилого приміщення в гуртожитку та вселення до наданого жилого приміщення в гуртожитку в порядку покращення житлових умов покликаючись на те, що вона разом із неповнолітніми дітьми: синами ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, дочками ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 проживають в гуртожитку по АДРЕСА_1 який належить відповідачу, і займають кімнати № 113, 115. В зв’язку з покращанням житлових умов даній сім’ї надане жиле приміщення НОМЕР_1 в цьому ж гуртожитку, однак відповідач відмовилася звільнити раніше зайняті кімнати, оскільки бажає їх залишити за собою.
Просили виселити відповідача разом із неповнолітніми дітьми із кімнат 113, 115 та вселити їх в жиле приміщення НОМЕР_1 в цьому ж гуртожитку.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 15 жовтня 2010 року в позові виконавчого комітету Ковельської міської ради виконавчого комітету Ковельської міської ради, третьої особи на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – Ремонтно житлово-комунального підприємства №1 м. Ковель до ОСОБА_2, третьої особи на стороні відповідача органу опіки і піклування Ковельської міської ради про виселення із займаного жилого приміщення та вселення до наданого жилого приміщення в порядку покращення житлових умов - відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач вказує на незаконність рішення суду із-за неповного з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення і неправильного застосування норм матеріального та процесуального права. В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не вірно визначив правовідносини щодо даного спору, не врахував інтереси дітей, які проживають в двох кімнатах, які ізольовані одна від одної. Крім того, суд не звернув уваги, що переселення відповідачів проходить в одному приміщенні гуртожитку.
Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову повністю.
В судовому засіданні представник позивача Ковальчук В.С. апеляційну скаргу підтримав з підстав у ній зазначених.
Відповідач ОСОБА_2 апеляційну скаргу заперечила, оскільки вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Так, з матеріалів справи вбачається, що в кімнатах АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають відповідач ОСОБА_2 та її четверо неповнолітніх дітей : сини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4. Згідно рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради № 146 від 23.03.06 року ОСОБА_2 виділено жиле приміщення загальною площею 50.0 кв.м. на склад сім’ї 5 чоловік (а.с.7) і рішенням № 139 виконавчого комітету цієї ж ради від 08.04.2010 року видано ордер на право зайняття жилої площі в гуртожитку після реконструкції нежитлових приміщень під житло на житлове приміщення квартиру НОМЕР_1 багатодітній сім’ї ОСОБА_2
Судом першої інстанції встановлено, що в порядку покращення житлових умов сім’ї ОСОБА_2 надали жиле приміщення - квартиру АДРЕСА_2. Однак, відповідач не отримує ордер на зайняття наданої квартири в гуртожитку та не звільняє раніше зайнятті кімнати в цьому ж гуртожитку.
Відповідно до вимог ст. 129 ЖК України єдиною підставою для вселення на жилу площу гуртожитку є спеціальний ордер, який видається на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку.
Судом встановлено, що 12 квітня 2010 року відповідачу ОСОБА_2 виписано ордер на зайняття квартири НОМЕР_1. Рішенням виконавчого комітету Ковельської міської ради № 459 від 14 жовтня 2010 року термін дії ордеру продовжено (а.с.52) і в жовтні 2010 року вона отримала даний ордер.
Згідно Примірного Положення про гуртожитки ( затвердженого постановою Радою Міністрів УРСР від 03 06.1986 року), п. 19 - переселення у випадку необхідності громадян з одного жилого приміщення в друге в даному гуртожитку проводиться за рішенням адміністрації з видачею нового ордера.
Таким чином, надання відповідачам жилої площі в гуртожитку проведено законно у відповідності до вимог житлового законодавства. Вимога позивача як власника гуртожитку є підставною та підлягає до задоволення.
Крім того, відповідач підтвердила факт написання нею письмового зобов’язання про звільнення кімнат 113,115 при отриманні ордера на жиле приміщення – квартиру в цьому ж гуртожитку. Також судом встановлено, що відповідач в отримане жиле приміщення має ключі, завозить свої особисті речі.
Позивач в підтвердження своїх вимог та заперечень надав суду довідку (а.с.14), що на обліку для отримання житла в гуртожитку станом на 01.07.2010 року перебуває 75 осіб. Отже, відповідач своїми діями затримує надання жилого приміщення іншим громадянам, які потребують цього житла в гуртожитку.
Отже, відмовляючи в задоволені позову про виселення відповідачів суд першої інстанції порушив вимоги норм матеріального та процесуального права, а тому рішення в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення цієї вимоги повністю.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України в користь позивача підлягають стягненню судові витрати з відповідача.
Однак, відмовляючи в задоволені позову про вселення в надане жиле приміщення суд прийшов до вірного висновку, оскільки відповідачі провели там ремонт, вносять свої речі, мають ключі від вхідних дверей та користуються ним про сама ОСОБА_2 ствердила в судовому засіданні.
Таким чинам, апеляційна скарга позивача підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст.307, 309, 314, 316, 317, 319, 218, 60 ЦПК України, на підставі ст. 128, 129, 131 ЖК України, Примірного Положення про гуртожитки,
колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу позивача виконавчого комітету Ковельської міської ради задовольнити частково.
Рішення Ковельського міськрайонного суду від 15 жовтня 2010 року в даній справі в частині відмови в позові про виселення скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов про виселення задовольнити повністю.
Виселити ОСОБА_2 з її неповнолітніми дітьми : ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 з кімнат АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь виконавчого комітету Ковельської міської ради понесені судові витрати в сумі 45 грн.50 коп.
В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий : /підпис/
Судді: /підписи/
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду О.В.Свистун