РІШЕННЯ

                                                               ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ                                 справа №2-172/10

     01 липня 2010 року  Франківський районний суд м.Львова у складі:

головуючого-судді                                 Дячишин В.Ф.

при секретарі                                          Трубич З.С.

          розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом Інститут народознавства НАН України до ОСОБА_2 про стягнення 48405 грн. 21 коп. завданої матеріальної шкоди,

встановив:

позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з         ОСОБА_2 на користь Інституту народознавства Національної академії наук України 48405 грн. 21 коп. завданої матеріальної шкоди.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, покликаючись на те, що діями матеріально відповідальної особи ОСОБА_2 Інституту народознавства Національної академії наук України заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 48405 грн. 21 коп. З 06.03.2007 р. по 08.05.2007 р. в Інституті народознавства НАН України проведено ревізію фінансово-господарської діяльності, внаслідок якої виявлено списання з балансу Інституту народознавства літератури на загальну суму 48405 грн. 21 коп. без достатніх документів. Література на вказану суму була списана внаслідок її безкоштовного розповсюдження на підставі поданих ОСОБА_2 документів, що не відповідали вимогам чинного законодавства. Між ОСОБА_2 та Інститутом народознавства Національної академії наук України укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 20.03.1998 р. А тому, на думку представника позивача, сума завданої йому матеріальної шкоди підлягає відшкодуванню відповідачем у повному обсязі.

Оскільки відповідач у судове засідання не з»явився, хоча про час та місце слухання справи був належним чином повідомлений, жодних заперечень на позов до суду не подав, а тому суд у відповідності до вимог  ст.ст.169, 224 ЦПК України,  вважає, що справу слід слухати у  відсутності відповідача, на підставі наявних у справі доказів, проти чого представник позивача не заперечив.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши зібрані по справі докази, з’ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких мотивів.

Ревізією фінансово-господарської діяльності Інституту народознавства НАН України виявлено факти розповсюдження літератури без відповідних документів, проведеними зустрічними звірками не підтверджено факт отримання друкованих видань на загальну суму 48405,21 грн. Постановою господарського суду Львівської області від 5.03.2008 р. у справі № 5/333А зобов’язано Інститут народознавства НАН України відшкодувати на користь держави вартість нестачі та безпідставно списаних видань в сумі 48 410,00 грн. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2008 р. постанову господарського суду Львівської області від 5.03.2008 р. у справі № 5/333А залишено без змін. Оскільки розповсюдження літератури покладено на ОСОБА_2, з яким укладено договір про повну матеріальну відповідальність, суд робить висновок про заподіяння з вини відповідача Інституту народознавства НАН України матеріальної шкоди на суму 48 405,21 грн.

Відповідно до укладеного між Інститутом народознавства НАН України та інженером по охороні праці ОСОБА_2 договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність від 20.03.1998 р. працівник приймає на себе відповідальність за забезпечення збереженості довірених йому підприємством, установою, організацією матеріальних цінностей. Згідно зі ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. Згідно зі ст. 134 КЗпП України відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли: між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття  на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей. Згідно зі ст. 135-1 КЗпП України письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Відповідно до наказу № 19-К від 8.04.1998 р. на ОСОБА_2 покладено відповідальність за розповсюдження друкованих видань Інституту народознавства. Згідно зі ст. 136 КЗпП України покриття шкоди провадиться шляхом подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду.

Як вбачається з поданих представником позивача доказів (копії накладних, листів) ОСОБА_2 здійснювалися дії, пов’язані з безкоштовним розповсюдженням друкованих видань Інституту народознавства НАН України. А тому суд робить висновок, що матеріальна шкода на суму 48 405,21 грн. заподіяна Інституту народознавства НАН України діями відповідача ОСОБА_2

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно зі ст. 136 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, але й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений. А тому суд приходить до висновку, що з урахуванням тієї конкретної обстановки, в якій було заподіяно матеріальну шкоду позивачу, зокрема відсутність належної організації та умов діяльності з безкоштовного розповсюдження літератури Інституту народознавства НАН України, не доведення до відома працівника порядок документального оформлення безкоштовного розповсюдження літератури та бухгалтерської звітності, а також зважаючи на відсутність умислу ОСОБА_2 на завдання шкоди Інституту народознавства НАН України, його матеріальний стан, розмір відшкодування заподіяної Інституту народознавства НАН України матеріальної шкоди підлягає зменшенню, а позов – частковому задоволенню в сумі 10 000,00 грн.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд робить висновок, що позов підлягає частковому задоволенню. Судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно до задоволених позовних вимог.

З наведених міркувань та керуючись ст. ст. 10,60,169,212,215, ЦПК України, ст.ст.1166 ЦК України, ст. 134, 135-1, 136 КЗпП суд,

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Інституту народознавства Національної академії наук України 10 000,00 грн. заподіяної матеріальної шкоди, 108 грн. судових витрат.

            Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня його проголошення, а апеляційну скаргу – протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                              В.Ф.Дячишин