Справа № 2-а-492/2010 р.                        

ПОСТАНОВА

іменем України

       21 грудня 2010 року суддя Снігурівського районного суду Миколаївської області –  Яворська Н.І., розглянувши в приміщенні суду м. Снігурівка в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 в грудні 2010 року пред'явив в суд позовну заяву до Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області (далі УПФ) про визнання протиправною недоплату до пенсії та зобов'язати провести перерахунок, і виплатити підвищення до пенсії за період з 01.01.2006 року по  30.11.2010 року у сумі 8652,81 грн.

Свої вимоги обґрунтував тим, що належить до соціальної категорії «дитина війни», та відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року (далі Закон № 2195-ІV), має право на підвищення до пенсії в розмірі 30 % від мінімальної пенсії за віком.

Проте, відповідач указану вимогу Закону № 2195-IV не виконав. У 2007-2010 роках виплати проведені у меншому розмірі, що обмежило право позивача на соціальний захист та достатній життєвий рівень.

При зверненні до відповідача в листопаді 2010 року, в проведенні перерахунку вказаної соціальної виплати відмовлено.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просив задовольнити позовні вимоги з поновленням строків позовної давності, посилаючись на похилий вік та отримання відмови відповідача у листопаді 2010 року.  

Представник відповідача в письмовому запереченні на позовну заяву вимоги позивача не визвав, пославшись на відсутність порядку визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для обчислення підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», а також фінансового незабезпечення із Державного бюджету Пенсійного фонду по згаданим виплатам та на пропущення строків звернення до суду. Просив відмовити в задоволені позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суддя прийшла до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, та згідно пенсійного посвідчення серія НОМЕР_1 відноситься до соціальної категорії «дитина війни» в розумінні статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і має право на державну соціальну підтримку, зокрема, відповідно до статті 6 цього закону - на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2007 році було зупинено пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року № 489-V з урахуванням статті 111, якими визначено виплату підвищення до пенсії, відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІV, особам які є інвалідами  (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Підвищення до пенсії за вказаний період позивачу не виплачувалось.

У 2008 році в редакцію статті 6 Закону України № 2195- ІV внесені зміни Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107- VІ (підпункт 2 пункт 41 розділ ІІ), відповідно до яких «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), виплачується підвищення до пенсії у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, тобто 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

На підставі вказаної норми відповідачем проводяться виплати «дітям війни» в 2009, 2010 рр.

Позивачу виплачено підвищення до пенсії в частковому розмірі з 01.10.2008 року позивач отримує щомісячно соціальну виплату як «дитина війни» по 49.80 грн.

Рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вказані зупинення дії статті 6 Закону № 2195-IV у 2007 році, зміни її редакції у 2008 році визнані неконституційними, а тому відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, положення Законів України № 489-V/2006, № 107-VI/2007 втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них повинен був діяти відповідно до вимог статті 6 Закону України № 2195-IV і виплачувати позивачеві підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за той період, коли дія цієї норми не була зупинена, а з 22 травня 2008 року без обмеження строком.

Оскільки УПФ   перерахунок та виплату підвищення до пенсії згідно зі статтею 6   Закону № 2195-IV позивачу не провело, чим допустило протиправну бездіяльність, тому суддя вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача щодо періоду здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії як «дитині війни», суд враховує нормативні положення ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк.

Позивач звернувся в суд 08 грудня 2010 року, просить зобов'язати УПФУ в Снігурівському районі здійснити перерахунок за період з 01.01.2006 року по  30.11.2010 року у сумі 8652,81 грн. Заяви про поновлення строку звернення до суду, доказів про поважність його пропуску не надав. Довідка лікарні датована груднем 2010 року.

Приймаючи до уваги, що вид платежу, такий як підвищення до пенсії «дітям війни», є регулярного соціальною виплатою, про розмір якої позивач повинен дізнатися, отримуючи щомісячно пенсію, а також враховуючи час звернення позивача до адміністративного суду за захистом своїх прав ( 8 грудня 2010 року), суддя вважає що позовні вимоги в частині зобов'язання вчинити певні дії підлягають частковому - задоволенню в межах строку звернення до адміністративного суду за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року, без зобов'язання відповідача про виплату визначеного у заяві розміру доплати, постільки такі розрахунки мають бути проведені спеціалістами УПФУ у Снігурівському районі за наявності спеціальних знань.

Посилання відповідача у запереченні про те, що законодавчо не визначено який розмір мінімальної пенсії за віком слід застосовувати для розрахунку підвищення до пенсії особам, які мають статус дітей війни, а також на відсутність бюджетних коштів для забезпечення   доплат до пенсії дітям війни не є переконливими і суд не бере їх до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань покладених на УПФ законодавством, а величина мінімального розміру пенсії за віком встановлена частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, так як чинним законодавством не встановлено іншого.

У відповідності до ст.94 КАС України якщо рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тобто суд постановляє про відшкодування позивачу судових витрат, розмір яких підтверджено наданою квитанцією про оплату судового збору.      

На підставі ст. ст. 3, 22, 46, 48, 152 Конституції України, Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року, Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року, Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №   107-VI від 28 грудня 2007 року. Рішення Конституційного Суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року, Рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року, керуючись ст. ст. 71, 86, 158-161, 183-2 КАС України, суд

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі Миколаївської області протиправною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Снігурівському районі здійснити перерахунок підвищення до пенсії ОСОБА_1 за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру встановленого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і провести відповідні виплати з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 - 1 грн. 70 коп. витрат по оплаті судового збору в дохід держави при подачі позовної заяви .

Постанову в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії звернути до негайного виконання.

Постанова судді за результатами скороченого провадження може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Снігурівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови, в апеляційному порядку визначеному ст.183-2 КАС України.

Суддя