с права № 2-696/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

19 листопада 2010 року                                                                                              

Буський районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді         -         Кос І.Б.,

при секретарі                  -         Фалінська М.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Буськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Андріївської сільської ради Буського району Львівської області про визнання права власності на спадщину, -  

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Андріївської сільської ради Буського району Львівської області про визнання права власності на спадщину. В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_2, після її смерті відкрилась спадщина, позивач є єдиним спадкоємцем її майна, але не може оформити своїх спадкових прав через відсутність у нього правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилась, направила суду заяву, в якій просить справу розглянути у її відсутності та задоволити  позовні вимоги.

Відповідач явку свого повноважного представника суду не забезпечив, направив суду заяву в якій просить слухати справу у відсутності представника, позов визнав та просить такий задоволити.  

Дослідивши матеріали та з’ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 10.07.2009р., виданого Андріївською сільською радою Буського району Львівської області, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2.

Згідно свідоцтва про одруження НОМЕР_2, виданого Тур»янською сільською радою 31.10.1982 р. ОСОБА_4 після одруження змінив  дошлюбне прізвище на ОСОБА_1.

З копій наявних у матеріалах справи свідоцтв про народження ОСОБА_4 НОМЕР_3, виданого Скварявскою сільською Радою 03.05.1963 р. убачається, що померла ОСОБА_2 є матір»ю позивача у справі ОСОБА_1, який є її спадкоємцем першої черги за законом, в розумінні норми ст. 1261 ЦК України.

Також, у матеріалах справи наявні довідки відповідача, з яких слідує те, що померла ОСОБА_2 була зареєстрована і проживала до дня смерті в житловому будинку АДРЕСА_1 1950 року забудови, площею 78,6 кв.м., оцінка складає 72088,00 грн., відповідає технічним нормам забудови, придатний для проживання.

З копії технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок, виготовленого ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» від 01.09.2010р. убачається, що такий складений на житловий будинок АДРЕСА_1, 1950 року забудови, загальною площею78,6 кв.м.  

Проте, позивач не може вирішити нотаріально питання про спадкування вказаного житлового будинку через відсутність правовстановлюючого документа, яким би посвідчувалося право спадкодавиці на це майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів, серед іншого, може бути визнання права.

Норма статті 316 цього Кодексу визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов"язків (спадщини) від фізичної особи,  яка померла,  до інших осіб (спадкоємців).

В силу ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про  прийняття спадщини. Позивач ОСОБА_1 20 липня 2009 року подав заяву в Буську держнотконтору про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Тому, позивач по справі, будучи єдиним спадкоємцем першої черги за законом померлої, в розумінні норми ст. 1261 ЦК України, прийняв таку. Однак, до складу спадщини не міг увійти спірний житловий будинок, так як спадкодавиця на день її смерті не встигла зареєструвати права власності на нього.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.10.91 р. N 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок", право власності на жилий будинок, збудований громадянином на відведеній в установленому порядку земельній ділянці і прийнятий в експлуатацію, виникає з часу його реєстрації у виконкомі місцевої ради.

За таких обставин, в судовому засіданні є достовірно встановлено, що спірний житловий будинок належав померлій ОСОБА_2, побудований на законних підставах, перебував у її володінні та користуванні, а остання на законних підставах була зареєстрована в цьому будинку від дня свого народження та проживала в ньому до дня смерті, проте на момент такої, остання не встигла оформити права власності на нього.

Окрім того, оскільки визнання цього позову відповідачем по справі, не суперечить закону, і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому суд, в силу ч. 4 ст. 174 ЦПК України за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відтак, суд вважає, що є всі підстави для визнання права власності на спірний житловий будинок за єдиним спадкоємцем померлої – її сином і позивачем по справі ОСОБА_1,   в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2.

Ураховуючи викладене, на підставі ст.ст. 15, 16, 316, 1216, 1223, 1261, 1269-1270 ЦК України, керуючись ст.ст. 8, 10, 58, 60, ч. 4 ст. 174, 212, 215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

позов задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 223 ЦПК України та може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області, через Буський районний суд, шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії рішення, апеляційної скарги.  

Суддя   /підпис/   з оригіналом вірно.

Рішення вступило в законну силу та підлягає до виконання.

Оригінал рішення знаходиться в Буському районному суді

в  матеріалах цивільної справи № 2-696/10.

Суддя  Буського районного  

суду Львівської області                                                         І.Б. Кос