Р І Ш Е Н Н Я                           Справа № 2-6267/10

  Ім’ям України

01 грудня 2010 року                                                                                                     м. Полтава

         Октябрський районний суд м. Полтави, у складі:

головуючого – судді                                          Литвиненка І.Ю.

при секретарі -                                                    Єременко Ю.О.,

за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача – адвоката ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Індустріально-експортний банк», третя особа – ОСОБА_4, про зобов’язання вчинити дії, -

      В С Т А Н О В И В:

             Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до відповідача - ПАТ «Індустріально-експортний банк», визначивши третьою особою по справі ОСОБА_4, про зобов’язання відповідача замінити боржника по кредитному договору № 45/06-Н від 10 жовтня 2006 року, з ОСОБА_4 на ОСОБА_1 шляхом переукладання кредитного договору на її ім’я (а.с. 1-2).

         В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що у 1998 році уклала шлюб ОСОБА_4, який розірвано 10 листопада 2008 року. Під час перебування у шлюбі подружжям взято кредит, шляхом укладення 10 жовтня 2006 року кредитного договору № 45/06-Н між ОСОБА_4 та ПАТ «Індустріально-експортний банк» на суму 13000 доларів США, строком до 09 жовтня 2021 року. На кредитні кошти придбано АДРЕСА_1. Під час перебування у шлюбі повернуто кредитних коштів та нарахованих відстоків на суму 1664 долара 22 цента США. Після розірвання шлюбу зобов’язання по кредитному договору виконуються не ОСОБА_4, а лише нею. Враховуючи це, вона звернулася до банку із письмовою заявою, прохаючи замінити боржника по зазначеному кредитному договору з ОСОБА_4 на неї, але листом банку від 11 травня 2010 року їй було у цьому відмовлено. Вважає відмову безпідставною, а тому прохає суд зобов’язати банк замінити боржника шляхом переукладання кредитного договору з нею.  

         У судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримала, прохала позов задовольнити у повному обсязі. Надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Додатково пояснила, що при купівлі АДРЕСА_1 подружжям відразу було сплачено 50% вартості квартири, грошима, що їй надала її бабуся, яка отримала їх від продажу свого будинку, інші 50% - це кредитні кошти. Після розірвання шлюбу вона продовжувала жити у квартирі разом із ОСОБА_4, так як іншого житла не має. Між ними постійно виникали свари і він у стані алкогольного сп’яніння бив її. Вона викликала міліцію, але це проблеми насильства не вирішило. Тоді, захищаючись від застосування ним фізичного насильства та оберігаючи дитину, вона змінила замки на вхідних дверях. ОСОБА_4 не платив і не платить кредитні кошти, і мешкає у іншому місті – у Кременчуці. Спільні з колишнім чоловіком кошти на погашення кредиту, платилися лише з моменту його отримання і до розірвання шлюбу. Вона, як поручитель по кредитному договору, виконуючи умови договору поруки, з листопада 2008 року сплачує кредитні кошти сама і одноосібно виконуючи умови кредитного договору, вважає, що має право на переукладення кредитного договору з ОСОБА_4 на неї.  

         Представник позивача позовні вимоги підтримала, пояснення надала аналогічні тексту позовної заяви та поясненням позивача.

         Представник відповідача позов не визнав. Пояснив, що банк не може виконати прохання ОСОБА_1 про заміну боржника з наступних причин. Так, при укладенні кредитного договору із ОСОБА_4 позивач надала свою письмову згоду на отримання кредиту для купівлі зазначеної квартири та на укладання іпотечного договору, предметом якого є ця ж квартира. Крім того, вона є поручителем по кредитного договору № 45/06-Н 10 жовтня 2006 року, укладеним між ОСОБА_4 та банком, за умовами якого взяла на себе зобов’язання відповідати за виконання позичальником своїх зобов’язань по кредитному договору у вигляді солідарної відповідальності. Тому, сплачуючи кредитні кошти, вона просто виконує взяті на себе зобов’язання. Згідно з умовами п.п. 3.3.10 кредитного договору, позичальник був зобов’язаний повідомити банку про розлучення та про зміну роботи та місця проживання. Позичальник ОСОБА_4 умов цього пункту не виконав та не повідомив банку ні про розлучення, на про зміну роботи та місця його проживання Відповідно до п. 3.2.5 кредитного договору, при порушенні позичальником умов зазначеного п. 3.3.10 цього договору, банк має право вимагати дострокового погашення кредиту та всіх платежів по ньому. Згідно з п. 2.5 договору поруки, поручитель зобов’язана була протягом 5 днів повідомити банк про обставини, які можуть суттєво вплинути на виконання нею зобов’язань за цим договором. Не повідомивши про розірвання нею шлюбу, вона порушила умови договору поруки. Банк не скористався своїм правом на дострокову вимогу з виконання кредитних обов’язків. Крім того, згідно з вимогами ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя і тому розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю подружжя, якою є АДРЕСА_1, здійснюється співвласниками лише за взаємною згодою. Відповідно до вимог ст. 520 ЦК України, боржник у зобов’язанні може бути замінений лише за згодою кредитора, і так як ОСОБА_4 не давав банку своєї згоди на заміну кредитора, замінити його ОСОБА_1 банк не може.            

         Третя особа ОСОБА_4 вважав позовні вимоги такими, що задоволенню не підлягають. Пояснив, що кошти, які внесено у вигляді 50% ціни квартири, не є коштами, які бабуся ОСОБА_4 надала їй, а є коштами, які зібрані ним, ОСОБА_1, його та її батьками. Він заперечує проти задоволення вимог позивача, так як вона позбавила його можливості користуватися квартирою, замінивши замки. Він її не бив, не має іншого житла у м. Полтаві, а тому змушений був переїхати до м. Кременчука, де наймає житло і працює. З моменту розлучення кредитні кошти не сплачував і сплачувати не може, так як змушений наймати житло і кошти, які міг би витрачати на погашення кредиту, витрачає на сплату за найом квартири. Для усунення перешкод у користуванні своєю власністю – придбаною у кредит квартирою, до суду не звертався.          

         Заслухавши учасників процесу та перевіривши фактичні обставини справи наданими ними письмовими доказами, суд приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог з наступних підстав.

         Судом встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який розірвано, про що 10 листопада 2010 року видано свідоцтво про розірвання шлюбу (а.с. 16). 10 жовтня 2006 року між ПАТ «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_4 укладено кредитний договір № 45/06-Н на суму 13000 доларів США, на строк до 09 жовтня 2021 року, для придбання нерухомого майна -  АДРЕСА_1, зі щомісячною оплатою у сумі 72 долара США (а.с. 32-35). З метою забезпечення цього договору, 10 жовтня 2006 року між ПАТ «Індустріально-експортний банк» та ОСОБА_1 укладено договір поруки, яким забезпечено виконання кредитного договору № 45/06-Н від 10 жовтня 2006 року, згідно з п.п. 2.1, 3.1 якого, поручитель несе солідарну відповідальність перед банком за виконання позичальником своїх зобов’язань на всю суму заборгованості; відповідно до п. 2.2 цього договору поручитель, після виконання взятих на себе зобов’язань по цьому договору, набуває всіх прав банку в частині виконаних ним зобов’язань; згідно з п. 4.1 договору, він діє до виконання забезпеченого ним зобов’язання (а.с. 36). Кредитний договір забезпечено договором іпотеки від 10 жовтня 2006 року, укладеним із ОСОБА_4, предметом якого є АДРЕСА_1 (а.с. 37-38). ОСОБА_1 28 вересня 2006 року надала ПАТ «Індустріально-експортний банк» письмову згоду на укладання її чоловіком – ОСОБА_4, кредитного та іпотечного договорів (а.с. 39). Кредитні кошти у 2010 році по кредитному договору № 45/06-Н сплачує ОСОБА_1 (а.с. 40-42). Згідно з довідкою ПАТ «Індустріально-експортний банк» від 10 березня 2010 року, станом на 10 листопада 2008 року, по кредитному договору № 45/06-Н, укладеному 10 жовтня 2006 року з ОСОБА_4, сплачено 1664 долара 22 цента (а.с. 12). Листом ПАТ «Індустріально-експортний банк» від 06 травня 2010 року ОСОБА_1 відмовлено у переукладенні кредитного договору № 45/06-Н від 10 жовтня 2006 року з ОСОБА_4 на неї, внаслідок відсутності на це згоди її колишнього чоловіка – ОСОБА_4 (а.с. 17-18).  

         Згідно з ч. 2 ст. 13 ЦК України, при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; нормою ч. 6 цієї статті встановлено, що у разі недодержання особою, при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені ч. 2 цієї статті, суд може зобов’язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. Відповідно до вимог п. 6 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути зміна правовідношення, а також суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю. Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦК України, зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Нормою ст. 520 ЦК України встановлено, що боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. Згідно зі ст. 521 ЦК України, форма правочину щодо заміни боржника у зобов’язанні визначається відповідно до положень ст. 513 цього Кодексу, який встановлює письмову форму правочину, аналогічну тому, на підставі якого і виникло зобов’язання. Нормою ч. 2 ст. 523 ЦК України встановлено, що застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором чи законом.

         З наведених вимог чинного цивільного законодавства України та фактичних обставин справи випливає наступне. На час перебування у шлюбі подружжя ОСОБА_4, шляхом укладання кредитного договору із ПАТ «Індустріально-експортний банк», отримало кредит на який придбало АДРЕСА_1. Кредит оформлено на чоловіка – ОСОБА_4 і забезпечено договором іпотеки, укладеним з ним же та договором поруки, укладеним із ОСОБА_1, яким передбачено солідарну відповідальність позичальника та поручителя. Шлюб розірвано і з цього моменту виконання умов кредитного договору здійснюється одноосібно ОСОБА_1 З тих підстав, що ОСОБА_4 не виконує своїх обов’язків, встановлених кредитним договором у частині солідарного погашення кредитної заборгованості, так як з моменту припинення шлюбу жодної оплати по кредиту не здійснив, знаючи, що законом дозволено заміну боржника у зобов’язанні, та виходячи з того, що виконання зобов’язань за кредитним договором здійснюється нею одноосібно, позивач звернулася до банку із заявою про заміну боржника (про переведення боргу) з ОСОБА_4 на неї. Банк відмовив їй у цьому з тих підстав, що боржник ОСОБА_4 не дав на згоди на переведення його боргу. У судовому засіданні ОСОБА_4 повідомив суду, що після розірвання шлюбу не сплачував та не буде сплачувати кредит, так як не має на це коштів. За цих обставин, при відмові боржника від виконання своїх зобов’язань по кредитному договору, та відмови банку у задоволенні заяви поручителя у переведенні на неї боргу, який вона сплачує і буде сплачувати у зв’язку з відмовою робити це позичальником ОСОБА_4, суд вважає, що відмовляючи позивачу у заміні боржника, банк порушує її право, як позичальника та фактичного виконавця кредитного договору, на заміну боржника, і очікуючи згоди позичальника ОСОБА_4, який не виконує взятих по кредитному договору обов’язків, на заміну боржника, зловживає своїм правом, встановленим кредитним та поруки договорами. З тих підстав, що поручитель ОСОБА_1 має право на переведення на неї боргу і відмовою банку замінити поручителя у кредитному договорі з особи, яка цей договір не виконує на фактичного його виконавця це право порушене, а тому підлягає захисту, внаслідок недодержання відповідачем, при здійсненні ним своїх цивільних прав, вимог ч. 2 ст. 13 ЦК України щодо добросовісного їх використання, виходячи з того, що зобов’язання повинно ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, суд вважає за можливе зобов’язати банк замінити боржника по кредитному договору № 45/06-Н від 10 жовтня 2006 року з ОСОБА_4 на ОСОБА_1

         Після переведення боргу з ОСОБА_4 на ОСОБА_1, право у спільній сумісній власності ОСОБА_4 на АДРЕСА_1 не припиняється. Умовами договору іпотеки не передбачено припинення його дії після заміни боржника у забезпеченому ним зобов’язанні, і тому право банку на забезпечення кредитного договору № 45/06-Н від 10 жовтня 2006 року за рахунок заставного майна - АДРЕСА_1, при заміні боржника по кредитному договору, не порушується.              

         На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 16, 369, 509, 513, 520, 523 ЦК України, ст.ст. 3, 5, 10, 15, 60, 62, 75, 88, 208, 212-215, 218, 293 ЦПК України, суд, -

     В И Р І Ш И В:

         Позов ОСОБА_1 - задовольнити у повному обсязі.

         Зобов’язати публічне акціонерне товариство «Індустріально-експортний банк» замінити боржника по кредитному договору № 45/06-Н, який укладено із ОСОБА_4 10 жовтня 2006 року, з ОСОБА_4 на ОСОБА_1, уклавши з нею кредитний договір.

          Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до апеляційного суду Полтавської області через суд першої інстанції протягом 10 днів зо дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні – протягом 10 днів зо дня отримання ними копії рішення.

         Рішення суду набирає законної сили протягом 10 днів зо дня його проголошення, або протягом 10 днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

         Суддя                                                                                                    І.Ю. Литвиненко