Справа № 2-3316
2010 року
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 серпня 2010 року м. Запоріжжя
Жовтневий районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді - Татарінова В.І.,
при секретарі - Голуб В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Жовтневого району м. Запоріжжя про стягнення щомісячної невиплаченої соціальної допомоги як “дитині війни”,
В С Т А Н О В И В:
У липні 2010 році ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя, просить суд визнати неправомірними дії управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя щодо відмови у виплаті підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року та з 22 травня 2008 року по теперішній час; зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя здійснити перерахунок та виплату підвищення пенсії згідно статті 6 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по день прийняття рішення по справі в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
В судове засідання позивач не з’явився, але надав суду заяву з проханням розглянути справу за його відсутності, зазначивши, що на позовних вимогах наполягає в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився хоча про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.
Взявши до уваги заяву позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та є особою, на яку поширюється дія абзацу 1 статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року та має статус «дитини війни», що підтверджується пенсійним посвідченням серії НОМЕР_1
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року дітям війни пенсії або щомісячне довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Редакція цієї статті набрала чинності з 01.01.2006р.
Стосовно позовних вимог позивача щодо виплати за 2007 рік суд виходить з наступного.
Дію ст.. 6 Закону на 2007 рік було зупинено ст.. 111 Закону України від 19.12.2006р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (з урахуванням положень п.12 ст. 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст.. 6 Закону, виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-пр/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону. Таким чином відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суд, вважає за необхідне прийняти у своїх висновках поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки саме це правове визначення застосовується виключно в діях відповідача під час визначення пенсії громадянам та їх призначення.
Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальної пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Так, згідно з частиною 1 статті 62 Закону України від 19.12.2006р. № 489-V «Про державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 01 січня – 380 грн., з 01 квітня – 406 грн., з 01 жовтня – 411 грн.
У відповідності до частини 3 статті 62 Закону України від 19.12.2006р. № 489-V «Про державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-ІV з 01 квітня та з 01 жовтня 2007 р. застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність визначений абзацом п’ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 85 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991р. № 1788-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) виплата пенсії проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.
Суд зазначає, що реалізація особою права, яке пов’язане з отриманням бюджетних коштів, котра базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань судом не приймаються до уваги.
Стосовно позовних вимог позивача щодо виплати за 2008 рік, суд виходить з того, що правові підстави для вирішення таких вимог є аналогічними 2007 року.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України № 107- VІ “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” текст статті 6 Закону України № 2195- ІV викладено в наступній редакції: дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни).
Проте Рішенням Конституційного суду України № 10-пр від 22.05.2008р. визнано неконституційним положення Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік” № 107- VІ від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195- ІV в новій редкції. Таким чином, відновлено дію ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195- ІV від 18.11.2004р.
Статтею 58 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня – 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня 482 грн.
Виходячи з викладеного, відповідач повинен був провести підвищення пенсії у збільшеному розмірі відповідно до вимог ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, починаючи з 22.05.2008р. по 31.12.2008р.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач, починаючи з 22.05.2008 року неправомірно застосовує п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, якою встановлено, що “дітям війни” (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” та “Про жертви нацистських переслідувань”) до пенсії виплачується відвищення у розмірах: з 22 травня – 48,10 грн., з 01 липня – 48,20 грн., бо ці положення протирічать Закону України “Про соціальний захист дітей війни” та рішенню Конституційного Суду України від 22.05.2008 року.
За таких осбтавин, відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, рішення Конституційного суду не виконував, що стало причиною звернення позивача до суду.
Крім того, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на перерахунок до його пенсії як “дитині війни” з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року, оскільки зміст статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у 2009 та 2010 роках не змінювався та розмір підвищення не коригувався, та зобов’язати відповідача провести відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивачу згідно із вимогами ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за періоди: з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року.
У своїх висновках, суд вважає за необхідне зазначати період перерахунку за 2010 рік саме по 30 червня 2010 року у зв’язку з тим, що позивач звернувся до суду з позовом 07 липня 2010 року, а виплата пенсії проводиться за поточний місяць загальною сумою у встановлені строки, але не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.
Судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов”язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Крім того, Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного Положення через створені в установленому порядку територіальні управління.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» рішення щодо призначення, донарахування перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Крім того, при подачі позовної заяви до суду позивач по справі ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 37 грн. 00 коп.
Відповідно до ч. 1. ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Згідно з п. 34 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», від сплати державного мита звільняються Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації; Фонд України соціального захисту інвалідів і його відділення, органи Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в цій частині вимога позивача підлягає частковому задоволенню, а саме: в частині стягнення з управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-216 ЦПК України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-ІV від 18 листопада 2004 року, Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-пр/2007, Законом України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, Рішенням Конституційного суду України № 10-пр від 22.05.2008р., Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», суд –
В И Р І Ш И В:
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя щодо нездійснення ОСОБА_1 підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як «дитині війни» за періоди: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року.
Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя перерахувати та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як «дитині війни» за періоди: з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 30 червня 2010 року.
Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 37 грн. 00 коп.
В решті позовні вимоги залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя: В.І. Татарінов