Справа № 22-2085/2010 рік Головуючий суддя 1 інстанції: Кухарець В.М.
Категорія : 46 Суддя-доповідач : Гордійчук С.О.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 грудня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі :
Головуючого судді : Гордійчук С.О.
суддів : Шеремет А.М., Хилевича С.В.
при секретарі : Колесовій Л.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду від 12 листопада 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про скасування рішення комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з’явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рівненського міського суду від 12 листопада 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про скасування рішення комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Рівненської міської ради відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність, оскільки суд не врахував, що п.8 ч. 1 ст. 18 СК України визначено, що одним із способів захисту сімейних прав та інтересів є визнання недійсними рішень, дій чи бездіяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб.
Суд не врахував, що позивач звернулася до суду в порядку ст.ст. 160,161 СК України, якими визначено право звернення до суду для вирішення спору про визначення місця проживання малолітніх дітей. А тому у порядку ст. 19 СК України позивач мала право на звернення до суду з вимогою про скасування рішення комісії від 21.04.2010 року, яке оформлене витягом з протоколу № 20 як незаконного, оскільки ч.2 ст. 19 СК України чітко передбачає, що рішення органу опіки та піклування є обов’язковим до виконання, якщо протягом десяти днів від часу його винесення заінтересована особа не звернулася за захистом своїх прав або інтересів до суду.
Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення яким позов задовольнити.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом першої інстанції 21.04.2010 року комісія з питань захисту прав дитини при Рівненському міськвиконкомі ухвалила протокольне рішення № 20 яким вирішила : ’’Доцільно визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 з батьком ОСОБА_3, проживаючим за адресою : АДРЕСА_1’’. На підставі вказаного рішення орган опіки та піклування Рівненського міськвиконкому надав суду, в провадження якого перебувала справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей , висновок щодо місця проживання дітей.
Не погодившись з даним рішенням ОСОБА_2 подала до суду позовну заяву до ОСОБА_4, органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради про скасування вищевказаного рішення, оскільки вважає, що дане рішення порушує її права та інтереси, так як воно стало підставою для прийняття органом опіки та піклування висновку щодо визначення місця проживання дітей із ОСОБА_4
З матеріалів справи вбачається і це встановлено судом першої інстанції, що ні ОСОБА_4, ні орган опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради ніяких прав її не порушували.
Крім того, дане протокольне рішення № 20 носить рекомендаційний характер для органу опіки і піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради при прийнятті висновку щодо визначення місця проживання дітей і не є обов’язковим для виконання. Оскарження рішення комісії в судовому порядку законом не передбачено.
Доводи апеляційної скарги про те, що у порядку ст. 19 СК України позивач мала право на звернення до суду з вимогою про скасування рішення комісії від 21.04.2010 року, яке оформлене витягом з протоколу № 20 як незаконного безпідставні, оскільки вказана норма права передбачає оскарження рішення органу опіки та піклування , а не протокольного рішення комісії з питань захисту прав дитини чи його висновку щодо визначення місця проживання дітей.
Також, згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав – це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Як правило, особа порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Спосіб захисту порушеного права частіше за все визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.
Скасування рішення комісії з питань захисту прав дитини, що носить суто рекомендаційний характер не передбачено ст. 18 СК України в якості способу захисту сімейних прав та інтересів.
За таких обставин, суд першої інстанції підставно відмовив в задоволенні позову.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Рівненського міського суду від 12 листопада 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею чинності.
Головуючий :
Судді :