№ 2-а-1664/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

   15 грудня 2010року                                                                     смт.Солоне

Солонянський районний суд Дніпропетровської області в особі судді Трещової Н.М., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов’язання здійснити перерахунок і виплати пенсії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 22 листопада 2010 року звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом до відповідача.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він як інвалід другої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з катастрофою на ЧАЕС, отримує пенсію, призначену у відповідності з Законом України №796-ХІІ від 28.09.1991 року “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі-Закон №796-ХІІ). Згідно зі ст.54 цього Закону призначений розмір пенсії для інвалідів ІІ групи повинен бути не нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Крім того, відповідно до ст.50 Закону України  “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” особам, віднесеним до 1 категорії, що є інвалідами 2-ї групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком.

Позивачу основна та додаткова пенсія виплачується у меншому розмірі і за його зверненням відповідач перерахунок пенсії не провів.

Ухвалою судді від 24 листопада 2010 року позовні вимоги поза межами шестимісячного строку  звернення до суду залишені без розгляду.

Перевіривши доводи сторін, дослідивши подані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню   з наступних підстав.

Право на належний соціальний захист громадян України закріплено у ст.46 Конституції України.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших або нових законів, при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян.

Позивач є інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов’язане з Чорнобильською катастрофою, віднесений до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, одержує пенсію по інвалідності на підставі ст.54 Закону №796-ХІІ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі ст.50 цього Закону №796-ХІІ .

Розрахунок пенсії позивачу УПФ України в Солонянському районі Дніпропетровської області провело, виходячи з розміру 19 грн. 91 коп., установленого чинною на той час постановою КМУ від 03.01.2002 року  № 1 "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету".

Але суд вважає, що при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50, 54 Закону №796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв‘язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи затверджено постановою КМУ від 30 травня 1997 року № 523.  Ця постанова є чинною, її положення стосовно критеріїв   обчислення розмірів пенсій відповідають змісту статей 50, 54 Закону №796-ХІІ.  А в п.2 постанови  від 03 січня 2002 року № 1, яку застосував відповідач,  КМУ установив розміри сум, з яких проводиться розрахунок пенсій, усупереч положенням зазначених статей закону, при чому ці суми не відповідають розмірам мінімальної пенсії за віком.  

  При вирішенні даного спору суд виходить із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, тому при розрахунку державної та додаткової пенсії, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.  

 Положення ч. 3 ст. 28 Закону України № 1058–ІV “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування зазначеної величини (мінімальної пенсії за віком) для розрахунку інших пов‘язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого розміру пенсії за віком.  

 Відповідно до Закону України від 05.10.2006 року «Про внесення змін до Закону України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» » вказаний Закон доповнено ст.71, згідно з якою дія положень цього Закону не може призупинятись іншими законами, крім Законів про внесення змін до цього Закону.  

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп визнано неконституційними положення п.28 розділу ІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими були внесені зміни в Закон України «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  У цьому ж Рішенні Конституційного Суду України зазначається, що Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів та при прийнятті Закону України «Про Державний Бюджет України» мають бути дотриманні принципи соціальної, правової держави, верховенства права, забезпечена соціальна стабільність, а також збереження пільги, компетенції і гарантії.  

Рішення Конституційного Суду України є обов‘язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.  

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв‘язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії Законів України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними.  

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов‘язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.  

При вирішенні даних правовідносин, які виникли між сторонами у справі, слід керуватися нормами Закону, а не постановами КМ України.  

      Згідно з ч.4 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.      

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”, є джерелом права, свідчить про те, що органи державної влади на можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов”язків (справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005 року).

Оскільки закони України мають вищу юридичну силу над урядовими нормативними актами, а Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» має особливу процедуру внесення до нього змін та доповнень, суд вважає, що при вирішенні даного спору підлягають застосуванню саме положення ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

Отже, з урахуванням всього наведеного суд приходить до висновку, що позивач, як інвалід 2-ї групи, захворювання якої пов’язане з Чорнобильською катастрофою, є особою 1 категорії,  має законне право на державну пенсію у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, а також на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 22 травня 2010 року по 21 листопада 2010 року включно.

Суд також вважає, що для обрахунку пенсій слід застосовувати розмір мінімальної пенсії за віком, яка визначена абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове Державне пенсійне страхування» в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Даний прожитковий мінімум визначається Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.  

     Суд не убачає підстав для задоволення позовних вимог на майбутній період, оскільки відсутні дані про неправомірність дій чи бездіяльності відповідача на майбутнє. Вимоги підлягають задоволенню до часу звернення до  суду: 21.11.2010 року.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 158, 159, 160, 161, 162, 163, 183-2 КАС України,   суд

ПОСТАНОВИВ:

  Позов  ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Солонянському районі Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі  Дніпропетровської області щодо  виплати  пенсії   ОСОБА_1 у розмірі меншому, ніж передбачено ст.ст.50,54 «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22 травня 2010 року по 21 листопада 2010 року включно.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Солонянському районі  Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплати  ОСОБА_1 основної пенсії згідно ч.4 статті 54 Закону України   «Про статус  і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на момент виплати, та додаткової  пенсіії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної  пенсії, визначеної залежно від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст. 28 Закону України   "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", починаючи  з  22 травня 2010 року по 21 листопада 2010 року включно з урахуванням вже проведених виплат,   відмовивши у решті позову.

           Постанова підлягає негайному виконанню.    

    Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

    Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

    Суддя                                                                     Н.М.Трещова