№ 2-а-1915/10

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

    17 грудня  2010року                                                             смт.Солоне                    

Солонянський районний суд Дніпропетровської області в особі судді Трещової Н.М., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання протиправними дій та зобов’язання здійснити перерахунок і виплату одноразової компенсації,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 3 грудня 2010 року звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом до відповідача.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що  внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов”язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, його визнано інвалідом ІІІ групи. Крім того, відповідно до ст.14 Закону України  “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” його  віднесено до 1 категорії осіб,  що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону України  “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому гарантовано одноразову компенсацію як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, що став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи. Зазначена одноразова допомога виплачується інвалідам ІІІ групи у розмірі 30 мінімальних заробітних плат, розмір якої у даному випадку визначається на момент виплати і становить 26520 гривень.

Позивачу одноразова компенсація була виплачена у меншому розмірі, а саме — 189,60 гривень і за його зверненням відповідач  не виплатив недоплачену суму компенсації, яка відповідно становить 26330, 40 гривень.

      Відповідач 16.12.2010 року надав заперечення проти  позову в яких зазначив, що одноразова компенсація нарахована та виплачена позивачу  в  червні 2010 року в обсязі, встановленому Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. №836 в розмірі  189.60 грн., відповідно до ст. 62  Закону України “Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської катастрофи, згідно якої  застосування Закону проводиться  в порядку , визначеному  Кабінетом Міністрів України. Виплатити компенсацію згідно із ЗУ „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” не можуть, тому що діють в межах виділених на ці витрати державних коштів.

Перевіривши доводи сторін, дослідивши подані сторонами докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Право на належний соціальний захист громадян України закріплено у ст.46 Конституції України.

Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті інших або нових законів, при внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян.

     З березня 2010 року за висновком МСЕК позивача визнано інвалідом 3 групи  – учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і він перебуває на цей час на обліку  в  УПСЗН Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області. Відповідно до ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-ХІІ, йому передбачено  одноразову компенсацію як інваліду 3 группи в розмірі 30 мінімальних заробітних плат, яка була йому нарахована та виплачена в червні 2010 року в розмірі меншому, ніж передбачено ст.48 Закону України Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (189.60 грн). Позивач не згоден з нарахованою сумою виплати, тому що вона повинна бути нарахована та виплачена відповідно до  діючої на момент виплати мінімальної заработної плати, яка на момент нарахування становила 884 гривні, а тому  недоплачена сума одноразової компенсації повинна , виходячи з цієї мінімальної заробітної плати, становити 26330,40 гривень, яку він і просить стягнути з відповідача, тому що в добровільному порядку йому відмовлено в задоволенні  вимог.

     Відповідно до ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-ХІІ одноразова компенсація як інваліду 3 групи виплачується у розмірі 30 мінімальних заробітних плат. При цьому виплати повинні бути проведені протягом  одного місяця з дня встановлення інвалідності, а  розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.  

  Згідно  довідки  УПСЗН Солонянської райдержадміністрації Дніпропетровської області встановлено, що одноразова  компенсація позивачу  як інваліду 3 групи була нарахована та виплачена в червні 2010 року в сумі 189.60 грн.

      Розраховуючи суму належної позивачу виплати суд виходить з того, що на момент проведення нарахування виплати (червень 2010 року) мінімальна заробітна плата відповідно до  Закону України “Про Державний бюджет України на 2010 рік” складала 884 грн., у зв”язку з чим одноразова компенсація  підлягає виплаті в сумі (884грн х 30) грн. =  26520 грн. А з урахуванням того, що на  момент розгляду справи виплата проведена в сумі 189,60 грн., відповідачу повинно бути нараховано та виплачено   26330,40 грн. з урахуванням виплаченої  компенсації.  

      Доводи відповідача про те, що на підставі ст.62  Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-ХІІ, встановлено що порядок застосування закону  визначається Кабінетом Міністрів України, а  підлягає застосуванню відповідна Постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. №836 не можуть бути прийняті судом, тому що в цій постанові встановлено конкретні розміри допомоги у визначеній сумі, що суперечить вимогам Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-ХІІ, яким встановлено розмір такої допомоги кратною відносно до розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати, який неодноразово змінювався Верховною Радою.

     На момент нарахування виплати (червень 2010  року ) Законами України не встановлювались обмеження щодо застосування розмірів заробітної плати, зокрема і для реалізації положень ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-ХІІ.

   Суд, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, дійшов висновку, що одноразова компенсація повинна бути виплачена в розмірах, передбачених ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-ХІІ.

     Суд також не може прийняти  доводи відповідача  про те, що  виплата компенсації  в розмірі 189.60 грн. пов”язана з  існуючими фінансовими можливостями держави, яка гарантує виплату  зазнченої допомоги лише в розмірі, встановленому Постановою КМ України. Позивач втратив здоров”я внаслідок подолання наслідків Чорнобильської катастрофи, діючи в інтересах України, виконуючи обов”язок держави, згідно ст.16 Конституції України. А тому, держава повинна відповісти перед людиною за свою діяльність. Аргумент про відсутність коштів не може бути прийнятий судом, оскільки, згідно з практикою Європейського Суду з  прав людини (справа «Кечко проти України», рішення від 08.11.2005 року), яка може бути застосована судом як джерело права, згідно Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини (23.02.2006 року №3474-ІV ст.17-18), органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.  

     Таким чином, судом встановлено, що недоплачена одноразова компенсація позивачу  як інваліду 3 групи  повинна  становить 26330,40 грн., а тому  дії відповідача в цій части  є протиправними , а тому позов слід задовольнити і стягнути  на користь позивача  недоплачену  суму одноразової компенсації при встановленні інвалідності 3 групи, яка пов”язана з  ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до ст.48  Закону України України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796-ХІІ.

З позовом у даній справі позивач звернувся 3 грудня 2010 року, тобто у межах строку звернення до суду, визначеного ч.2 ст.99 КАС України, оскільки, як вбачається з довідки відповідача на запит суду, виплату одноразової компенсації  позивачу здійснено у червні 2010 року, саме з цієї дати позивач взнав або повинен бути дізнатися про порушення свого права відповідачем, який нарахував та виплатив одноразову компенсацію в неналежному розмірі. Саме з цієї дати рахується шестимісячний строк звернення до суду, якого позивач додержався, звернувшись до суду 03.12.2010 року.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 99, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 183-2 КАС України,   суд

ПОСТАНОВИВ:

  Позов ОСОБА_1  до Управління праці та соціального захисту населення Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області щодо виплати одноразової компенсації ОСОБА_1 у розмірі меншому, ніж передбачено ст.48 Закону України  “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Зобов'язати Управління  праці та соціального захисту населення Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 недоплаченої одноразової компенсації  в сумі  26330 ( двадцять шість тисяч триста тридцять) гривень 40 копійок, згідно ст.48  Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”28.02.1991 року №796-ХІІ.

Постанова підлягає негайному виконанню.    

Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

                      Суддя                                                                     Н.М.Трещова