Справа №2-а-417/10

П О С Т А Н О В А

і м е н е м    У к р а ї н и

17 листопада 2010 року  Шишацький  районний  суд  Полтавської  області у складі головуючого - судді Колоса Ю.А., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Шишацькому районі Полтавської області  про визнання неправомірними дій та зобов’язання відповідача в належному розмірі нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії дитині війни ,-  

В С Т А Н О В И В:

Позивачка належить до соціальної категорії «Дитина війни» та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. Всупереч Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. та 22.05.2008 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 та 2008 роки», в тому числі й щодо зупинення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та всупереч ст. 22 Конституції України, з 2009 року по даний час відповідач здійснював нарахування та виплату всупереч законодавству.

У зв’язку з наведеним позивачка звернулася в суд з позовом до відповідача і просить визнати дії відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії протиправними, зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі здійснити нарахування та виплатити їй 30% надбавку до пенсії  за період з 01.01.2009 року по день розгляду справи та  стягнути з відповідача судові витрати по справі.

В письмових запереченнях на позов відповідач проти позову заперечив, посилаючись на ті обставини, що ст.99 КАС України встановлено шестимісячний термін для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів.

Крім вказаних аргументів відповідач обґрунтовував свої заперечення нормами ст.19 Конституції України, п.2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах №8-2 від 30.04.2002 року в частині завдань Пенсійного фонду України щодо ефективного та цільового використання коштів, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» в частині застосування розміру мінімальної пенсії за віком, ст.7  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в частині забезпечення державних соціальних гарантій за рахунок коштів Державного бюджету України.

З урахуванням викладених у письмових запереченнях доводів, відповідач просив у задоволенні позову відмовити та розглянути справу за відсутності представника відповідача.

В судове засідання позивачка не з’явилась, в письмовій заяві до суду підтримала свої вимоги і просила розглянути справу за її відсутності.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали та оцінивши докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Позивачка має статус «Дитини війни», що підтверджується копією пенсійного посвідчення, а тому, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», вона має право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004, чинній у 2009 -2010 роках) дітям війни пенсія або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України «Про соціальний захист дітей війни»залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

Отже, нарахування та виплата у 2009-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідач при виплаті позивачці підвищення до пенсії у 2009 - 2010 роках керувався п.8 постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28.05.2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яким встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 грн.  

Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правових актів, застосуванню підлягає  правовий акт, який має вищу юридичну силу.

При цьому слід враховувати, що п.6 ч.1 ст.92 Конституції України передбачено, що виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а ст.75 Конституції України встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є Верховна Рада України. Конституція не надає Верховній Раді України права делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім – своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.  

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Таким чином, доводи відповідача, в частині неврегульованості на законодавчому рівні порядку здійснення доплат особам, які мають статус дітей війни не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову.  

Доводи відповідача щодо відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом 1 частини 1 цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, суд до уваги не приймає, оскільки чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає, а тому наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії, встановленої ст.46 Конституції України та права на отримання доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав. За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», у тому числі і право на отримання 30% доплати до пенсії.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням – забезпечення призначення та виплати пенсії.  Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»  суми пенсії, що не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком. Виходжу з того, що  предметом оскарження є неправомірність дій відповідача щодо нездійснення нарахування підвищення до пенсії та її виплаті не в повному обсязі. Ці позовні вимоги нерозривно пов’язані між собою, а тому немає підстав для обмеження об’єму позовних вимог позивачки будь яким строком.  

На користь позивача підлягають стягненню судові витрати, оскільки відповідно до ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.  

На підставі викладеного, керуючись Законом України "Про соціальний захист дітей війни", ст.ст. 8, 22, 55, 95 Конституції України, а також ст.ст. 94, 99, 100, 160, 161, 183-2 та 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -  

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Шишацькому районі Полтавської області  про визнання неправомірними дій та зобов’язання відповідача в належному розмірі нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії дитині війни – задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області щодо відмови в нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Шишацькому районі Полтавської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та провести відповідні виплати за періоди з 01 січня 2009 року 31 грудня 2009 року, з 01 січня 2010 року по 17 листопада 2010 року   включно з урахуванням виплат, фактично здійснених у 2009-2010 роках.      

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 03 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду винесена в порядку скороченого провадження підлягає негайному виконанню.  

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку через Шишацький районний суд Полтавської області шляхом подання апеляційної скарги в 10-ти денний строк з моменту отримання копії постанови.    

 Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.  

Головуючий