Справа № 2-3014
2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2010 року Шепетівський міськрайонний суд
Хмельницької області
в складі:
головуючого – судді Босюка В.А.,
при секретарі – Кулеші Л.М.,
з участю позивача, її представника адвоката – ОСОБА_1,
представника відповідача – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Шепетівка справу за позовом ОСОБА_3 до Шепетівського навчально-виховного об'єднання «Дошкільний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3» Хмельницької області про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди, суд, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що 17 січня 2001 року прийнята на роботу кастеляншею загальноосвітньої школи №8 м. Шепетівка, яка в послідуючому була реогранізована в навчально-виховне об'єднання №3. 13 квітня 2001 року переведена комірником, а з 01.09.2009 року працювала завгоспом вказаного закладу.
22 вересня 2010 року звільнена з посади завгоспа за згодою сторін за п.1 ст. 36 КЗпП України.
Вважає звільнення незаконним, оскільки угоди про припинення трудового договору між сторонами не досягнуто, не визначено строк припинення такої, а власник або уповноважений ним орган не має права самостійно змінити, чи визначити дату звільнення, в зв'язку з чим не було правових підстав для її звільнення. Крім того, посилається на те, що заява на звільнення написана під тиском, її волевиявлення не було вільним та не відповідало внутрішній волі і не було спрямованене на реальне настання правових наслідків, є розправою за звернення 07 вересня 2010 року до начальника Шепетівського міського управління освіти зі скаргою на порушення трудового законодавства за місцем її роботи. В зв'язку з зверненням з критикою керівництва об'єднання, 08 вересня 2010 року, з метою психологічного тиску на неї, призначено та проведено ревізію, відповільною по складу, незважаючи, що вона ще не була звільнена з роботи, призначено ОСОБА_4 08 вересня 2010 року із-за психологічного тиску, на робочому місці у неї стався серцевий напад, за наслідками чого каретою швидкої допомоги була доставлена та госпіталізована до лікарні. Під час перебування на стаціонарному лікуванні, продовжуючи психологічний тиск, змусили написати заяви на переведення на іншу роботу, а 13 вересня 2010 року на звільнення з роботи. Оскільки звільнення вважає незаконним, просить поновити на займаній раніше посаді, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в розмірі 19000грн., яку обгрунтовує незаконністю звільнення з роботи, порушенням її трудових прав, приниженням честі та гідності, втраті нормальних життєвих звязків, що вимагає додаткових зусиль для організації життя.
В судовому засіданні позивач підтримала заявлені вимоги, підтвердила обставини на які посилається в позовній заяві та пояснила, що з початку 2010 року директор НВО №3 став погрожувати її переведенням на роботу технічним працівником, звільненням з роботи із-за її відмови надавати йому та головному бухгалтеру продукти. В серпні 2010 року їй була оголошена догана за наслідками інвентаризації складу. В зв'язку з порушенням її трудових прав, вона поскаржилась начальнику управління освіти Бунечко, за що директор НВО №3 8 вересня 2010 року став її ображати та повідомив, що з 08.09.2010 року вона вже не працює. Цього ж дня терміново було проведено резізію продуктів харчування у продовольчому складі та коморі в ході якої директор ображав та кричав на неї, в результаті чого стався серцевий напад і її каретою швидкої допомоги доставили та госпіталізували у місцевій лікарні. Під час перебування на лікуванні до неї приходили її чоловік ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, які повідомляли, що директор вимагає, щоб вона написала заяви про перевід на іншу роботу, помічником вихователя, потім на звільнення, що вона і робила. ОСОБА_7 та ОСОБА_6 при цьому повідомляли, що директор погрожує їм звільненням в разі ненаписання нею заяви на переведення на посаду помічника вихователя. 22 вересня 2010 року, вийшовши на роботу по закінченні лікування, передала директору лікаряний листок, після чого він дав їй її заяву про звільнення від 13.09.2010 року і став вимагати підтвердити свій підпис на цій заяві, погрожуючи доганою та звільненням з роботи, що вона і зробила. У кабінеті директора були у двох, інших осіб при цьому не було. 22.09.2010 року о 16-їй годині її звільнено з роботи. Вважає звільнення незаконнним оскільки ніякої угоди між нею та директором НВО №3 на звільнення не було і не могло бути. Просить зодовольнити повністю заявлені вимоги.
Представник відповідача позов не визнав та пояснив, що звільнення позивача проведено законно, на підставі поданої нею заяви, по виходу її на роботу після закінчення лікування. До позивача були претензії по роботі, в результаті чого було призначено та проведено 08.09.2010 року інвентаризацію продовольчого складу. Після проведення інвентаризації ОСОБА_3 було госпіталізовано. Під час перебування позивача у лікарні, ОСОБА_6 та заступник директора ОСОБА_7 приносили йому заяви про згоду ОСОБА_3 на зміну функціональних обов'язків з комірника на завгоспа, звільнення з роботи. 22.09.2010 року він запропонував позивачу посвідчити свій підпис 22 вересня 2010 року на заяві про звільнення від 13.09.2010 року, на що остання погодилась. Будь-якого тиску, примушування до звільнення з роботи на позивача не чинив.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідків, дослідивши наявні у справі письмові докази, вирішуючи позов в межах заявлених вимог, суд знаходить позов задовільнити частково.
Відповідно до вимог п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є угода сторін.
Відповідно до роз'яснень п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» при домовленості між працівником і власником підприємства установи, організації або уповноваженим ним органом про припинення трудового договору за п.1 ст. 36 КЗпП України, договір припиняється в строк, визначений сторонами.
Судом встановлено, що згідно наказу за №161 від 22.09.2010 року позивач з цього числа звільнена з посади завгоспа Шепетівського навчально-виховного об'єднання «Дошкільний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» №3 Хмельницької області (далі Шепетівське НВО №3) за згодою сторін, ст. 36 п.1 КЗпП України.
Звільнення проведено на підставі заяви позивача зі змісту якої слідує: «Прошу звільнити мене з посади завгоспа за згодою сторін». Вказана заява написана та підписана позивачем 13.09.2010 року, що визнано представником відповідача, яким також визнано, що така заява надана йому заступником директора НВО №3 ОСОБА_7 в день її підписання позивачем, тобто 13.09.2010 року.
22.09.2010 року ОСОБА_3 на вимогу директора Шепетівського НВО №3 посвідчила свій підпис на заяві про звільнення від 13.09.2010 року. З цієї заяви не слідує, що ОСОБА_3 просила адміністрацію припинити трудовий договір з визначенням конкретної дати звільнення і сторонами погоджено (визначено) строк припинення трудового договору.
Таким чином суд приходить до висновку, що домовленості між ОСОБА_3 та адміністрацією Шепетівського НВО №3 про припинення трудового договору з підстави, передбаченої п.1 ст. 36 КзпП України, не досягнуто і не існувало.
Про відсутність такої домовленості свідчать наступні обставини.
З 8 вересня 2010 року по 21 вересня 2010 року включно ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні в тепаревтичному відділенні з діагнозом гіпертонічна хвороба ІІ-ої стадії ІІ-го ступеня, ризик ІІІ, гіпертонічний криз, гіпертонічна алігеопатія. Позивач була госпіталізована з роботи 08.09.2010 року приблизно о 19-ій годині в зв'язку з інцендентом, що мав місце на робочому місці за наслідками проведеної комісією Шепетівського НВО №3 ревізії по продуктовому складу і коморі. Вказані обставини підтвердуються виписним епікрізом №2073/799, визнані представником відповідача і сторонами не оспорюються.
В період перебування на стаціонарному лікуванні ОСОБА_3 о 19год. 40хв. 08.09.2010 року написала заяву з проханням змінити функціональні обов'язки з комірника на завгоспа, 09.09.2010 року – заяву про переведення з посади комірника на посаду завгоспа, 13.09.2010 року – заяву про переведення з посади завгоспа на посаду помічника вихователя, 13.09.2010 року – заяву на звільнення за згодою сторін. Вказані заяви ОСОБА_3 були написані на вимогу директора Шепетівського НВО №3, що ствердили в суді свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_5
Достовірно знаючи, що ОСОБА_3 перебуває на стаціонарному лікуванні, на підставі її заяв, керівник навчального закладу виносиь накази: №131 від 08.09.2010 року про зміну функціональних обов'язків завгоспа ДНЗ з обов'язків комірника на обов'язки завгоспа.
Вказані обставини дають суду підстави прийти до висновку не тільки про відсутність підстав для припинення трудового договору за згодою сторін, а й про відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_8 на звільнення з займаної посади та тиск на неї з боку адміністрації з метою її звільнення, як працівника, що звернулася за захистом своїх трудових прав до начальника управління освіти Шепетівської міської ради.
Свідки ОСОБА_7, ОСОБА_5 пояснили суду, що позивач була госпіталізована у лікарню з робочого місця 08.09.2010 року в результаті проведеної ревізії складу, яка була призначена з метою усунення її з посади завгоспа. Під час перебування позивача на лікуванні на вимогу керівника Шепетівського НВО №3 ОСОБА_3 було написано заяви про зміну функціональних обов'язків, переведення на інше робоче місце, звільнення з роботи, які передавались керівнику навчального закладу через ОСОБА_7, що остання ствердила у суді. Крім того, ОСОБА_7 пояснила, що керівник навчального накладу погрожував їй та медичній сестрі звільненням з роботи в разі відмови ОСОБА_3 написати заяву про переведення на інше робоче місце.
Свідки з боку відповідача ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які працюють в Шепетівському НВО №3, пояснили суду, що їм відомо, що ввечері 08 вересня 2010 року, після проведення ревізії складу, завгоспа ОСОБА_3 було госпіталізовано до місцевої лікарні. Їм відомо, що позивачем подавались заяви на переведення на інше робоче місце, звільнення з роботи, а після закінчення лікування, наступного дня позивач була звільнена з роботи, будь-якого тиску керівник навчального закладу з метою звільнення на позивача не чинив.
Свідки ОСОБА_16, ОСОБА_17, пояснили, що 22 вересня 2010 року на виклик директора НОВ №3 зайшли до нього в кабінет, де перебувала ОСОБА_3, якій директор запропонував ствердити свій підпис на заяві про звільнення від 13.09.2010 року, що остання і посвідчила та поставила дату коли посвідчила підпис. ОСОБА_16 крім того пояснила, що ОСОБА_3 казала, що хоче звільнитись за згодою сторін.
Актом від 22.09.2010 року, складеного комісією у складі директора НОВ №3 ОСОБА_2, секретар-друкарки ОСОБА_16, завідуючою бібліотекою ОСОБА_17 стверджується, що 22.09.2010 року в 9-25год. в їх присутності ОСОБА_3 наполягала на звільненні відповідно до заяви від 13.09.2010 року за згодою сторін, щоб зареєструватись у центрі зайнятості населення з метою отримання допомоги по безробіттю, з 22.09.2010 року, відсутність на неї тиску з боку директора з метою звільнення.
Вказаний акт, як і пояснення свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_17 суд відхилає, оскільки за наявності бажання ОСОБА_3 на звільнення за згодою сторін з 22.09.2010 року, і згоди на таке керівника НВО №3, не було необхідності у складанні вказаного акта. Крім того, позивач пояснила, що про такий акт їй нічого не було відомо. Такий акт суд оцінює як доказ відсутності домовленості на звільнення за згодою сторін, намагання відповідача таким чином довести в суді правомірність звільнення позивача з роботи.
Пояснення позивача, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_5 в частині вимоги керівництва щодо подання заяв про зміну функціональних обов'язків, переведення на іншу роботу, звільнення з посади, підтверджується копіями досліджених в судовому засіданні відповідних заяв.
За наведених обставин, суд вважає, що згоди між позивачем та керівництвом Шепетівського НВО №3 на звільнення позивача з роботи не було досягнуто, таке звільнення проведено з порушенням вимог п.1 ст. 36 КзпП України, тому остання підлягає понолвннню на посаді, з якої була звільнена з роботи.
В зв'язку з поновленням позивача на роботі, до стягнення підлягає середній заробіток за час вимушеного прогулу. Згідно довідки відповідача від 21.10.2010 року №07-01/407, її заробітна плата за два повних місяці, що передували звільненню складає 2230,98грн. Таким чином за період з дня звільнення по день винесення рішення суду до стягнення підлягає 2602,39грн. (2230,98:42роб.днів х 49роб.днів вимушеного прогулу).
Враховуючи, що незаконне звільнення призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, порушення трудових прав, що призвело до госпіталізації позивача, вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя, до стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 підлягає 1000грн. на відшкодування моральної шкоди.
Згідно довідки АБ №110177 з ЄДРПОУ відповідач має правовий статус юридичної особи.
Керуючись ст.ст.36 п.1, 235, 237-1 КзпП України, ст. 10,60, 61, 88, 212-215, 367 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Позов задовільнити частково.
ОСОБА_3 поновити на посаді завгоспа Шепетівського навчально-виховного об'єднання «Дошкільний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3» Хмельницької області.
Стягнути з Шепетівського навчально-виховного об'єднання «Дошкільний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3» Хмельницької області на користь ОСОБА_3 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 2602грн. 39коп., без утримання прибуткового податку та інших обв'язкових платежів, та 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з Шепетівського навчально-виховного об'єднання «Дошкільний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №3» Хмельницької області на користь держави 51 грн. судового збору та 120грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи Шепетівським міськрайонним судом Хмельницької області: отримувач коштів Шепетівське УДК, код ЄДРПОУ 23565207, р/р 312111259700006, банк ГУДКУ в Хмельницькій області, МФО 815013.
Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць в сумі 1117 грн. 99 коп. допустити до негайного виконання.
В решті позову відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення – в той же строк з дня отримання його копії, в Апеляційний суд Хмельницької області через Шепетівський міськрайонний суд.
Головуючий: В.А. Босюк.