Справа № 2-48/10

НОВОМОСКОВСЬКИЙ  МІСЬКРАЙОННИЙ  СУД    ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М              У К Р А Ї Н И

24 листопада 2010 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:    

головуючої судді Сороки О.В.,

    секретаря Черкасової М.О.,    

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа – Новомосковська міська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на Ѕ частину нерухомого майна, визнання права власності на ј частину нерухомого майна, в порядку спадкування за законом, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, -    

в  с  т  а  н  о  в  и в:

    ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа – Новомосковська міська державна нотаріальна контора, в якому просить визнати за ним право власності на Ѕ частину АДРЕСА_1, відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про власність», визнати за ним право власності на літній душ та переобладнання кухні в зазначеному будинку, визнати за ним право власності на ј частину домоволодіння за АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті батька, визнавши частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, що видане на його ім’я після смерті батька, і таким чином визнати за ним право власності на ѕ частини зазначеного домоволодіння.

    В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує, що він являється власником Ѕ частини нерухомого майна, що розташоване в АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 08.11.2006 року після смерті його батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, власником другої половини являється його рідний брат ОСОБА_2 Однак, позивач зазначає, що його батько в 1990 році залишив своє місце проживання в АДРЕСА_1 і, після смерті матері,  пішов проживати до іншої жінки. Оскільки ОСОБА_1 разом зі своєю сім’єю постійно проживав та був зареєстрованим у зазначеному будинку, він все своє життя змушений був підтримувати його у належному стані. Задля підтримання житлового приміщення ОСОБА_1 було виконано ряд будівельних робіт, у тому числі повністю реконструйований будинок, проведено електрику, встановлено двері, забетоновано підлогу, збудовано літній душ, в літній кухні проведені всі будівельні роботи та переобладнано її в житлове приміщення, в домоволодіння ним за власні кошти проведено газ, відремонтовано колодязь, здійснене освітлення двору, змінено ворота на металеві з хвірткою, змінено огорожу. За підрахунками позивача на всі ці переобладнання ним витрачено значні кошти, а з батьком була домовленість, що позивач буде проживати в будинку і витрачати на нього свої особисті кошти. Таким чином, позивач вважає, що на підставі ч.1 ст. 17 Закону України «Про власність» ще за життя батька набув право власності на Ѕ частину домоволодіння за АДРЕСА_1. Між тим, ОСОБА_1 зазначає, що змушений був звернутися до суду з таким позовом після того, як його брат звернувся до суду з позовом про реальний розподіл спадкового домоволодіння по Ѕ частині. ОСОБА_1 вважає, що його брат не набув право власності на Ѕ частину домоволодіння, тому просить визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, видане 08.11.2006 року на його ім’я, визнавши за ним право власності на ѕ частини спірного домоволодіння.

В судовому засіданні ОСОБА_1 свій позов підтримав, просить задовольнити у повному обсязі, пояснивши, що він все своє життя проживав у батьківській хаті, зі згоди батька в будинку проживають його жінка та діти. Після смерті матері його батько ОСОБА_3 вдома фактично не проживав, мешкав з різними жінками, станом будинку не опікувався. Оскільки батько дозволив йому проживати і користуватися будинком, він за власні кошти почав його облаштовувати, реконструював та вживав всіх заходів для поліпшення його стану, на що витрачав кошти свої сім’ї. При цьому позивач детально та послідовно описав які поліпшення ним було здійснено. Його брат ОСОБА_2 жодного дня не проживав з батьком, не вкладав в будинок ніяких коштів, а тепер, після смерті батька, намагається поділити навіть те, що йому не належало. При цьому позивач пояснив, що він мав намір за життя батька оформити своє право власності на будинок, батько надавав свою згоду, однак останній відкладав вирішення цього питання на більш зручний час, а смерть батька була раптовою, тому ОСОБА_1 належним чином не оформив своїх прав. Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що отримавши свідоцтво про право на спадщину на Ѕ частину спадкового майна не мав наміру звертатися до суду за захистом свого права, однак його брат ОСОБА_2 ініціював розділ майна. Таким чином, позивач зазначає, що за життя батька набув право власності на Ѕ частину домоволодіння за АДРЕСА_1, і тільки Ѕ частина, на його думку може бути розподілена між спадкоємцями. За таких обставин, він просить визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину, що видане на його ім’я та визнати за ним право власності на ѕ частини домоволодіння.  

Відповідач в судовому засіданні позов не визнав, пояснивши, що він також надавав батькові кошти для проведення газу в будинок, для його ремонту ОСОБА_1 використовував матеріали, які були ще придбані батьком. Між тим, ОСОБА_2 не заперечував, що його брат значні кошти втрачав для облаштування будинку, однак, на думку відповідача, ОСОБА_1 в ньому проживав, тому зобов’язаний був його підтримувати в належному стані, хоча відповідач згоден йому деяку частину витрат компенсувати. При цьому ОСОБА_2 пояснив, що має намір проживати у спадковому будинку, тому і звернувся до суду з позовом про реальний розділ домоволодіння.

    Суд, вислухавши пояснення сторін, свідчення свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.

    Суду надані свідоцтво про право на спадщину за законом, а також свідоцтво про право власності, видані Новомосковською державною нотаріальною конторою 03.03.1990 року, згідно яких ОСОБА_3 являвся власником АДРЕСА_1  (а.с.115-116). Майно складалося з жилого будинку, обкладеного кирпичем, розміром 40,7 кв.м. житлової площу з надвірними побудовами: літня кухня Б,В., сарай Г.Д., уборна Е, колодязь 1,2, зливна яма 3, огорожа.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що стверджується свідоцтвом про його смерть (а.с. 74).

08.11.2006 року ОСОБА_1 отримав свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого набув право власності на Ѕ частку спадкового майна, яке складається з житлового будинку А-сама, обкладений цеглою, розмір жилої площі складає 40,7 кв.м., загальної площі 74,9 кв.м. з надвірними побудовами, а саме: Б- літня кухня, цегла, В- сарай цегла, Г – сарай шифер, Е – вбиральня цегла, к –колодязь, бет кільця, я – зливна яма, І – дворове покриття, 6 – огорожа, металева сітка, 7 –ворота металеві, 8 – хвіртка металева, 9 – огорожа дерево, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Вартість спадкового майна складає 26972,50 грн. (а.с. 142).

У відповідності до ч.1 ст. 17 Закону України «Про власність», майно, придбане внаслідок спільної праці членів  сім'ї,  є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 являвся членом сім’ї власника житлового будинку ОСОБА_3, проживав разом з ним в житловому будинку по АДРЕСА_1

Суд бере до уваги свідчення свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про те, що внаслідок спільної праці членів сім’ї ОСОБА_1 житловий будинок по АДРЕСА_1 поліпшений ще за життя ОСОБА_3. При цьому свідки пояснили, що всі поліпшення в будинку проводилися зі згоди його власника – ОСОБА_3, який, в свою чергу, не приймав участі в утриманні будинку, оскільки протягом тривалого часу не проживав в ньому.

У відповідності до ч.4 ст. 778 ЦК України, якщо в результаті поліпшення, зробленого за згодою наймодавця, створена нова річ, наймач стає її співвласником. Частка наймача у праві власності відповідає вартості його витрат на поліпшення речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між тим, в судовому засіданні не встановлена вартість витрат ОСОБА_1 на поліпшення домоволодіння за АДРЕСА_1. Позивачу судом роз’яснювалося його право на проведення судово-будівельної експертизи для визначення вартості витрат на поліпшення спірного домоволодіння, однак ним таке клопотання заявлене не було.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, суду не доведено, що домоволодіння за АДРЕСА_1 являється об’єктом спільної сумісної власності спадкодавця ОСОБА_3 та спадкоємця ОСОБА_1.

Керуючись ч.1 ст. 17 Закону України «Про власність», ч.4 ст. 778 ЦК України, ст.ст . 10, 60, 88, 213, 214 ЦПК України, суд, -

в  и  р  і  ш  и  в:

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позову до ОСОБА_2, третя особа – Новомосковська міська державна нотаріальна контора, про визнання права власності на Ѕ частину нерухомого майна, визнання права власності на ј частину нерухомого майна, в порядку спадкування за законом, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з моменту проголошення цього рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                             О.В. Сорока.